Ухвала суду № 57067715, 07.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4948/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРЕЙД" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів від 29.09.2015 № 100250001/2015/000062/1.

Власні вимоги щодо незаконності оскаржуваного рішення митного органу позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення було надано усі наявні у нього документи, які дають можливість здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору (за першим методом).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року позов задоволено.

На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів виходить з таких фактичних обставин.

Суд першої інстанції правильно встановив, що у вересні 2015 року позивач здійснював ввезення на територію України товару (чай індонезійський чорний ферментований байховий нефасований дрібний: у мішках вагою 45 кг (ORTHODOX BT) та у мішках вагою 50 кг (ORTHODOX BOP HG)), придбаного у компанії PROMINVEST UNION LLC (США) на підставі контракту від 01.07.2005 № 804-002, митне оформлення якого здійснювалось через Київську міську митницю ДФС.

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію від 29.09.2015 № 100250001/2015/012207, в якій задекларував товар "чай індонезійський чорний ферментований байховий нефасований дрібний у мішках вагою 45 кг (ORTHODOX BT) - 800 мішків та у мішках вагою 50 кг (ORTHODOX BOP HG) - 200 мішків, для переробки у харчовій промисловості", вагою 46000,00 кг; ціна товару - 105490,00 доларів США.

Вказану митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору.

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (d 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 25.09.2015 № 337; (d 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 25.09.2015 № 4673; (2761) коносамент від 11.08.2015 № MAEU954365329; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 04.08.2015 № 1508127/TRI/SETEA/RS - part 1; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 04.08.2015 № 1508127/TRI/SETEA/RS - part 2; (4100) зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.07.2005 № 804-002 та доповнення до договору (контракту) від 31.12.2015; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.08.2015 додаток 1196; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.07.2008 доповнення 1; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.07.2008 доповнення 2; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.02.2009 доповнення 3; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2010 доповнення 4; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.06.2011 доповнення 5; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.04.2012 доповнення 6; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.08.2012 доповнення 7; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.06.2014 доповнення 8; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.11.2014 доповнення 9; (4103) доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.12.2014 доповнення 11; (5205) разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції 23.09.2015 № IL61335009242; (5205) разову (індивідуальну) ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної операції 23.09.2015 № IL61335009246; (d 5501) інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 25.09.2015 № 2730; (d 5503) інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 25.09.2015 № 2730; (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 11.08.2015 № 2761; (7011) сертифікат про походження товару загальної форми від 24.08.2015 № 0037802/JKP/2015.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «Ексімтрейд» документів митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України: страхові документи; виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; інші документи для підтвердження заявленої митної вартості за бажанням декларанта.

Як встановлено судом, приводом для витребування додаткових документів слугувала наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що надані декларантом документи містили не всі відомості, що підтверджують числове значення митної вартості, а саме не надано документів щодо страхування товару.

Листом від 29.09.2015 позивач повідомив митний орган, що ним було надано всі наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

29.09.2015 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2015/000062/1, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом, вказавши, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються у зв'язку з невиконанням позивачем вимог Митного кодексу України; використаний резервний метод на основі наявної у митному органі інформації.

У зв'язку із цим відповідачем також прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 29.09.2015 № 100250001/2015/00148.

У подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Київської міської митниці ДФС, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за резервним методом, оскільки під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах відсутні розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15, яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлено було надано: міжнародну автомобільну накладну (CMR), коносамент, рахунки-фактури, зовнішньоекономічний договір із додатками до нього, разові (індивідуальні) ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної операції, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару та сертифікат про походження товару загальної форми.

Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган направив декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, вказавши, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та/чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач у названому повідомленні (а.с. 12) зазначив про необхідність надання всіх документів, перелічених у ст. 53 МК України, водночас, не зазначивши, яку саме конкретно платіжну/бухгалтерську документацію слід надати та на підтвердження яких саме обставин.

Так, у згаданому повідомленні відсутня вказівка на недоліки у поданих декларантом документах, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, відповідач витребовуючи додаткові документи, не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).

Не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких місяться у матеріалах справи, судова колегія погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені обставини у їх сукупності дають апеляційному суду підстави для висновку про відсутність підстав для виникнення у митниці обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів

Водночас, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на обставини ненадання декларантом до митного оформлення документів щодо страхування товару, як на підставу неможливості визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зважаючи на таке.

З цього приводу суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до умов контракту від 01.07.2005 № 804-002, укладеного між компанією PROMINVEST UNION LLC (США) (продавець) і позивачем (покупець), передбачено, що продавець поставляє товар покупцю на умовах CIP Київ та/або DAF кордон України згідно з Інкотермс 2000. Умови поставки уточнюються у додатках. Пунктом 7 Контракту передбачено, що продавець вправі застрахувати товар згідно з умовами поставки.

Згідно з наданими до митного оформлення рахунками-фактурами (інвойсами) від 04.08.2015 № 1508127/TRI/SETEA/RS - part 1 та від 04.08.2015 № 1508127/TRI/SETEA/RS - part 2 поставка товару здійснювалась на умовах CIP Київ.

Умови поставки CIP "CARRIAGE AND INSURANCE PAID ТО ... (ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНІ ДО (... назва місця призначення) означають, що продавець має доставити товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Згідно з умовами CIP на продавця також покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески.

Таким чином, в разі поставки товару на умовах CIP, витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, відповідно, не є обов'язком покупця.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що у митній декларації, наданій відповідачеві позивач прямо вказав на відсутність додаткових витрат, не включених до ціни товару, посилання відповідача на ненадання декларантом відомостей щодо страхування товару, як на підставу неможливості визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору, є необґрунтованими.

Крім того, в даному випадку, митним органом конкретно не було витребувано бухгалтерську інформацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, або інші конкретні документи страхування.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, митницею не доведено здійснення або обумовленість здійснення позивачем прямих або опосередкованих додаткових платежів (додаткових витрат - складових митної вартості), у т.ч. у зв'язку із страхуванням товарів, а отже і підстав для виникнення сумніву у правильності та достовірності визначення позивачем митної вартості за першим методом.

З приводу посилання відповідача на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, апеляційний суд звертає увагу, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ "Ексімтрейд" митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, тому оскаржуване у межах даного спору рішення, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРЕЙД" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 11 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.