Постанова № 57067144, 22.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «СП «Укркоттон» - Кальницької І.С.,

відповідача - державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) - Петричук І.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «СП «Укркоттон» до ДПІ про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ТОВ «СП «Укркоттон» звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправним та скасування наказу від 18 березня 2015 року № 499 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СП «Укркоттон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з постачальниками - ТОВ «Сейлз АП» та приватного підприємства (далі - ПП) «Орім» за період з 1 по 30 листопада 2014 року (далі - Наказ).

На обґрунтування позову зазначило, що у відповідача не було підстав для прийняття Наказу та проведення докуменєтальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СП «Укркоттон», оскільки наданими на письмовий запит відповідача первинними документами підтверджується реальність фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «СП «Укркоттон» та його контрагентами - ТОВ «Сейлз АП» та ПП «Орім». Крім того, позивач зазначає, що відповідач перевірку не проводив, оскільки інспектор не виїжджав за фактичною адресою товариства для проведення перевірки.

Суд установив, що ДПІ звернулась до позивача з листом від 31 січня 2015 року № 2801/10/26-59-22-01, у якому просила надати пояснення та їх документальне підтвердження по господарських відносинах з контрагентами - ТОВ «Сейлз АП» (у період з 1 по 30 листопада 2014 року) та ПП «Орім» (у період з 1 по 31 жовтня 2014 року) у зв'язку з надходженням податкової інформації, що свідчить про порушення податкового та іншого законодавства, а також виявлення недостовірних даних, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2014 року.

25 лютого 2015 року «СП «Укркоттон» надало ДПІ пояснення разом з документами на підтвердження реальності господарських операцій.

18 березня 2015 року ДПІ прийняла Наказ та виписала направлення № 459/22-01 на проведення перевірки.

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) ДПІ провела зазначену перевірку, за результатами якої склала акт перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СП «Укркоттон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з постачальниками - ТОВ «Сейлз АП» та ПП «Орім» за період з 1 по 30 листопада 2014 року, яка проведена на підставі Наказу. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 липня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ відмовив.

Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, ДПІ звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК. Заявник просить скасувати постановлені у справі рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додає копію постанови Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 року (справа № К/800/29102/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача з проведення перевірки ТОВ «СП «Укркоттон» на підставі Наказу є протиправними, оскільки перевірка проводилась не за місцезнаходженням ТОВ «СП «Укркоттон», а в приміщенні контролюючого органу. Крім того, суди дійшли висновку, що не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним та скасування Наказу, оскільки Наказ ДПІ прийняла у зв'язку з ненаданням документів ТОВ «СП «Укркоттон», які необхідно було надати до податкового органу на його запит.

Натомість у наданій для порівняння постанові від 19 грудня 2013 року Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні позову про визнання неправомірними наказів та дій податкового органу щодо призначення та проведення документальних позапланових виїзних перевірок платника податку, посилаючись на те, що платник податку, допустивши посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, фактично не погоджувався з їхніми діями, що були вчинені до початку такої перевірки, проте він не використав своє право на недопуск посадових осіб до проведення перевірки.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців П.В. Панталієнко О.А. КороткихІ.Л. Самсін О.В. Кривенда О.О. Терлецький В.Л. Маринченко