Ухвала суду № 57060423, 04.04.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/3266/15-ц Провадження № 22-ц/795/485/2016 Головуючий у I інстанції -Майборода С.М. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Вінгаль В.М.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Глібка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду від 15 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до Державного підприємства «Чернігвторф» про визнання права власності в порядку приватизації, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Чернігівського районного суду від 15 січня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ДП «Чернігівторф» про визнання права власності в порядку приватизації відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при винесенні рішення не застосував приписи ст.ст. 386, 392 ЦК України, у зв'язку з чим необґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Заявник зазначає, що рішенням Чернігівського районного суду від 19 листопада 2008 року зобов'язано ДП «Чернігівторф» надати дозвіл на приватизацію буд. АДРЕСА_1, на підставі якого керівником органу приватизації видано розпорядження № 15 від 07 грудня 2010 року про передачу у власність житлового будинку. Проте, вказана обставина районним судом не була взята до уваги, в зв'язку з чим на даний час порушено право позивача на приватизацію житла.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» суд не справі перебирати на себе функції органу приватизації та визнавати за позивачами право власності на житловий будинок в порядку приватизації. Крім того, відсутність на підприємстві органу приватизації, як на це посилається відповідач, та відсутність коштів для подальшого оформлення своїх прав на вказане нерухоме майно у відповідності до укладеного договору купівлі-продажу не може свідчити про оспорення відповідачем та невизнання підприємством за позивачами права власності на спірний будинок, в якому проживає та зареєстрована родина ОСОБА_2.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Встановлено, що 01 серпня 2001 року виконавчим комітетом Смолинської сільської ради на підставі рішення профкому ТБЗ та адміністрації ТБЗ видано ордер НОМЕР_1 ОСОБА_2 на сім'ю з двох осіб на право зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

На підставі ордеру на жиле приміщення НОМЕР_2 від 12 липня 2006 року ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_4 набули право на зайняття вищевказаного приміщення (а.с. 7).

З довідки виконкому Смолинської сільської ради від 11 вересня 2015 року вбачається, що по АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_1, сім'я якої складається з п'яти осіб (а.с. 13).

Рішенням Чернігівського районного суду від 19 листопада 2008 року зобов'язано ДП «Чернігівторф» надати дозвіл на оформлення у власність шляхом приватизації на сім'ю ОСОБА_2, що складається з трьох осіб, будинку АДРЕСА_1, Чернігівського району (а.с. 15-17). Вказаним рішенням встановлено, що спірний будинок має статус жилого будинку та перебуває на балансі ДП «Чернігівторф», що підтверджується і відповідною довідкою підприємства від 14 січня 2016 року (а.с. 60).

На виконання даного рішення керівником органу приватизації було видано розпорядження про передачу у власність ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Позивачі, посилаючись на приписи ст.ст. 345, 386, 392 ЦК України, звернулись до суду з позовом про визнання за ними права власності на спірний будинок в порядку приватизації, оскільки вони тривалий час проживають в приміщенні, до якого вселились на підставі ордеру, однак ДП «Чернігівторф», видавши розпорядження, в подальшому жодних дій щодо приватизації будинку не вчинило.

У відповідності до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та однокімнатних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій установ.

Частинами 1, 3 ст. 8 даного закону визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передбачена передача кварти у власність громадян на підставі рішень відповідних органів приватизації, які, у відповідності до п.п. 14, 20, 21, 22 Положення, наділені правом на видачу розпоряджень та свідоцтв про право власності.

Таким чином, нормами ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено коло суб'єктів, до повноважень яких відноситься приватизація державного житлового фонду, та певну процедуру, яку вчиняють дані органи.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, проаналізувавши наведене, правильно встановив, що ДП «Чернігівторф» є державним підприємством, на балансі якого перебуває житловий будинок по АДРЕСА_1, а отже згідно положень ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» є органом приватизації. За таких обставин правильним є і висновок про те, що суд не вправі перебирати на себе повноваження органу приватизації, оскільки визнання за позивачами права власності на житловий будинок в порядку приватизації відноситься до безпосередньої компетенції ДП «Чернігівторф». Суд лише наділений правом вирішувати питання щодо правомірності дій органу приватизації під час проведення приватизації майна державного житлового фонду.

Є хибним посилання апелянта на те, що наявність розпорядження про приватизацію на ім'я ОСОБА_5, виданого на підставі рішення суду, може бути підставою для визнання за позивачами права власності, оскільки після видачі такого розпорядження законом також визначена певна процедура для набуття за особою права власності в порядку приватизації.

Як встановлено по справі, ДП «Чернігіторф» є власником спірного будинку, який своє право власності в установленому законом порядку не зареєстрував. Неоформлення відповідачем правовстановлюючих документів на нерухомість унеможливлює вирішення питання про надання позивачу житла, але належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ці дії або бездіяльність ДП «Чернігівторф» є протиправними, суду не надано.

В ході розгляду апеляційної скарги представник відповідача пояснював, що згідно статуту підприємства розпорядником державного майна, в тому числі і спірного будинку, є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність заперечень з боку розпорядника майна щодо приватизації спірного будинку родиною ОСОБА_2, а отже і доводи апеляційної скарги про те, що право власності за позивачем не визнається або оспорюється, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, безпідставно не застосував ст.ст. 386, 392 ЦК України, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному розумінні заявником вимог закону. Вказаними вище нормами регламентується право пред'явлення позову саме власником майна, якими позивачі на даний час не являються, а набуття права власності в порядку приватизації регулюється відповідним законом.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть вплинути на правильність вирішення спору по суті і не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду від 15 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: