Рішення № 57056209, 07.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1769/15-ц 07.04.2016 07.04.2016 07.04.2016

Провадження №22-ц/784/827/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Гавор В.Б.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3

прокурора - Цвілікевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_4 до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання», відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції

про відшкодування шкоди

У С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального підприємства «Житлово-комунальне об'єднання» (далі - КП ЖЕО) та відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції (далі - ВДВС) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 лютого 2012 року з нього на користь КП ЖЕО стягнуто 948,66 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги та 188 грн. судових витрат. На підставі судового рішення був виданий виконавчий лист №2-1138/2011 зі строком для пред'явлення до 28 березня 2013 року. Заборгованість він сплатив у добровільному порядку у липні 2012 року. Але у грудні 2013 року стягувач пред'явив виконавчий лист до виконання до виконавчої служби ВДВС. 11 січня 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, на підставі якої було оголошено у розшук його майно, а саме: автомобіль марки FIAT SCUDO, номерний знак НОМЕР_1, а 18 липня 2014 року автомобіль було вилучено та направлено на штрафний майданчик. Внаслідок незаконних дій стягувача, а також вчинення виконавчих дії державним виконавцем за вже виконаним судовим рішенням та за межами строків виконавчої давності, він поніс матеріальні збитки, які складаються з витрат на поїздки до м. Миколаєва (108 грн.), оплати зберігання автомобіля з відсотками (581,76 грн.). Крім того, він зазнав моральної шкоди, заподіяну порушенням його цивільних прав.

Посилаючись на завдання шкоди діями обох відповідачів, та збільшивши позовні вимоги (а.с.206-209), ОСОБА_1 просив стягнути з КП ЖЕО та ВДВС солідарно понесені ним витрати на поновлення прав, в тому числі і в суді, в загальному розмірі 2071 грн. та по 5 000 грн. моральної шкоди з кожного відповідача.

До участі у справі як третю особу залучено Южноукраїнський територіальний орган Державної казначейської служби України у м. Южноукраїнську Миколаївської області (а.с.178).

Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та задовольнити його позов. Апелянт не погодився з висновком суду про те, що неоскарження ним рішень та дій державного виконавця перешкоджає відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням та дією.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дії, рішення чи бездіяльність державного виконавця не були визнані протиправними (неправомірними) судовим рішенням, яке набрало законної сили, або відповідним рішенням вищестоящих осіб державної виконавчої служби, і такі вимоги він не висуває, то передчасними є і позовні вимоги про відшкодовування матеріальної та моральної шкоди.

Проте не з усіма висновками суду можна погодитись.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 лютого 2012 року з ОСОБА_1 на користь КП ЖЕО стягнуто 948,66 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги та 188,2 грн. судових витрат.

У липні 2012 року ОСОБА_1 оплатив заборгованість за житлово-комунальні послуги на суму 948 грн. 66 коп., стягнутих судовим рішенням. Доказів виконання судового рішення в частині стягнення 188,2 грн. судових витрат матеріали справи не містять (а.с.6,26).

25 листопада 2013 року на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 лютого 2012 року видано виконавчий лист №2-1138/2011, в якому зазначено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 28 березня 2013 року (а.с.5).

11 січня 2014 року на підставі заяви КП ЖЕО про відкриття виконавчого провадження (а.с.7) старшим державним виконавцем ВДВС відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1138/2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь КП ЖЕО заборгованості у сумі 1136,86 грн. (а.с.9).

В межах виконавчих дій з виконання судового рішення державним виконавцем оголошено розшук майна боржника - автомобіля марки FIAT SCUDO, 1997 року випуску. 18 липня 2014 року автомобіль було затримано і доставлено на штрафний майданчик у м. Южноукраїнську, а технічний паспорт на автомобіль - вилучено і передано до Миколаївського обласного управління державтоінспекції. Вказані обставини представник ВДВС не заперечував.

Постановою державного виконавця від 21 липня 2014 року припинено розшук транспортного засобу (а.с.10), а постановою від 26 серпня 2014 року виконавчий документ було повернуто стягувачу з зазначенням залишку боргу - 188,2 грн. (а.с.13,62).

Витрати позивача на оплату зберігання транспортного засобу на штрафному майданчику склали 581,76 грн., на проїзд до м. Миколаєва - 108 грн. Інші витрати позивача (сплата судового збору, оплата допомоги адвоката тощо) є судовими витратами.

Підставою вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 зазначав протиправність дій КП ЖЕО, яке приховало факт добровільного виконання ним рішення про сплату боргу у липні 2012 року та звернулось за примусовим виконанням рішення в повному обсязі, а також неправомірність дій державного виконавця, який відкрив виконавче провадження поза межами виконавчої давності (стаття 22 Закону «Про виконавче провадження») та вилучив транспортний засіб за борг по сплаті лише 188,2 грн. судового збору. При цьому позивач керувався положеннями статтей 1166,1167,1173 та 1190 ЦК.

Загальні правила відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також її майну передбачені стаття 1166,1167 ЦК.

За статтею 56 Конституції України та правилом статті 1173 ЦК особливістю відшкодування шкоди, завданої, зокрема, органом державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, є відповідальність держави.

Частиною 3 статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частиною 2 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, завданої громадянинові при вчиненні виконавчих, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними, про що прямо зазначено у пункті 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» ( далі - Постанова №6).

Жоден із вищеназваних законів не передбачає будь-яких додаткових умов відповідальності, а саме наявності судового рішення або рішення іншого органу про протиправність рішень дій чи бездіяльності державного виконавця.

Виходячи зі змісту цього пункту 28 Постанови №6 судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, як правило, є лише належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а не обов'язкової умовою відшкодування шкоди.

Таким чином, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про таку підставу відмови в позові, як відсутність відповідного рішення про незаконність дій державного виконавця та передчасність вимог ОСОБА_1

Разом з тим, правила відшкодування шкоди державою передбачають, що у разі задоволення вимог відшкодування здійснюється з державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданою громадянинові незаконними діями органами державної влади за відповідною бюджетною програмою.

Отже, обов'язковим учасником спірних правовідносин, поряд з відділом державної виконавчої служби, є відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України (пункт №28 Постанови №6 та пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

Про необхідність залучення до участі у справі як відповідача органів казначейської служби прямо зазначено і в постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2015 року (а.с.134-137).

Проте в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв клопотання про залучення до участі у справі відповідачем відповідного територіального органу Державного казначейської служби України.

Ініціатива суду при залученні до участі у справі належного відповідача статтею 33 ЦПК не передбачена.

Участь у справі управління Державної казначейської служби України в м.Южноукраїнську Миколаївської області (а.с.178) зі статусом третьої особи не дозволяє вирішити питання про відповідальність держави у визначеному законом порядку.

Оскільки ОСОБА_1 посилається на заподіяння йому шкоди спільними діями відповідачів - КП ЖЕО та ВДВС та їх солідарний обов'язок по відшкодуванню, то не можуть бути задоволені його вимоги і до КП ЖЕО.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову до КП ЖЕО та ВДВС, але вважає необхідним змінити підставу відмови, якою є пред'явлення вимог не до всіх належних відповідачів.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 лютого 2016 року змінити в частині підстав відмови в позові.

Підставою відмови в позові ОСОБА_4 вважати пред'явлення вимог не до всіх належних відповідачів.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О. Данилова

Судді: І.В. Лівінський

Н.О. Шаманська