Рішення № 57056201, 07.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/4570/15-ц 07.04.2016 07.04.2016 07.04.2016

Провадження №22-ц/784/465/16

Категорія 27 Головуючий у першій інстанції - Подзігун Г.В.

Доповідач апеляційної інстанції - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Темнікової В.І.,

із секретарями судового засідання - Богуславською О.М., Горенко Ю.В., Тищенко Л.С., Гавор В.Б.,

за участю представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4, представника третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

(далі - ПАТ «Дельта Банк»)

до

ОСОБА_6

третя особа: фізична особа-підприємець - ОСОБА_7,

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності.

Позивач зазначав, що 11 липня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2010742, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом 40 936 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку, який є невід'ємною частиною договору зі сплатою 24,99% річних за користування грошовими коштами. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань цього ж дня між банком і ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок , загальною площею 37,3 кв., житловою площею 12,0 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1, який належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2007 року, а також земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, загальною площею 0,0600га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за вищезазначеною адресою та належить іпотекодавцю на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого згідно рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року.

Посилаючись на порушення позичальником ОСОБА_7 кредитних зобов'язань та виникнення станом на 6 жовтня 2015 року (з врахуванням уточнень) заборгованості у розмірі 87 969 грн. 37 коп., з яких: 15 931 грн. 62 коп. заборгованості за кредитом, 3 449 грн. 54 коп. - заборгованості по відсоткам, 1873 грн. 82 коп. - сума заборгованості за відсотками (підвищена ставка), 55 429 грн. 08 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 9 878 грн. 31 коп. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 1228 грн. - штрафу, 151 грн. 83 коп. - 3% від простроченої заборгованості по тілу, 27 грн. 06 коп. - 3% від простроченої заборгованості по відсоткам, позивач просив в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на іпотечне майно, визнати за банком право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на помилковість висновку суду про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також невірність висновку суду про відмову у задоволенні позову через ненадання банком оцінки предмета іпотеки та необґрунтованість розрахунку заборгованості, просив рішення скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено розмір заборгованості, в рахунок якого Банк просить звернути стягнення на іпотечне майно, а також не надано доказів про вартість іпотечного майна на момент розгляду справи. При цьому, суд першої інстанції вважав, що до спірних правовідносин, в частині розрахунку заборгованості підлягає застосуванню Закон України « Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Проте, з такими висновками суду першої інстанції та підставами відмови у задоволенні позову погодитись не можна, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_7 укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2010742, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом 40 936 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку, який є невід'ємною частиною договору зі сплатою 24,99% річних за користування грошовими коштами, строком до 10 липня 2015 року. ( а.с.8-10).

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань цього ж дня між Банком і ОСОБА_8 укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 37,3 кв., житловою площею 12,0 кв.м. , який розташований по АДРЕСА_1, який належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2007 року, а також земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, загальною площею 0,0600 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за вищезазначеною адресою та належить іпотекодавцю на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого згідно рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року. (а.с. 10-13).

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 6 жовтня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 87 969 грн. 37 коп., у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк».

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володіння і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 Договору іпотеки іпотекодержатель має право обирати порядок та спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

За правовою позицією Верховного Суду України, якщо іпотечним договором передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на цей предмет, то такий спосіб може бути застосовано і за рішенням суду (постанова від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13).

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним виникнення у позивача права звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому відповідно до пункту 7.4.1 Договору іпотеки, предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, визначеною на момент такого набуття та на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотекодержатель для здійснення такої оцінки.

Таке ж положення міститься у ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно звіту про оцінку, складеного оцінювачем ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» Голобородько Г.С. (кваліфікаційний сертифікат № 00076х від 9 червня 2001 року та свідоцтва про реєстрацію у ДРО № 1566 від 29 липня 2002 року), вартість житлового будинку з надвірними будівлями площею 37,3 кв.м. та земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 станом на 25 березня 2016 року становить 175036 грн. ( а.с. 203-257 т.1).

Що ж стосується розміру заборгованості в погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, то слід зазначити наступне.

Звертаючись до суду ПАТ «Дельта Банк» зазначав, що станом на 6 жовтня 2015 року заборгованості становить 87 969 грн. 37 коп., з яких: 15 931 грн. 62 коп. заборгованості за кредитом, 3 449 грн. 54 коп. - заборгованості по відсоткам, 1873 грн. 82 коп. - сума заборгованості за відсотками (підвищена ставка), 55 429 грн. 08 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 9 878 грн. 31 коп. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 1228 грн. - штрафу, 151 грн. 83 коп. - 3% від простроченої заборгованості по тілу, 27 грн. 06 коп. - 3% від простроченої заборгованості по відсоткам ( а.с. 92-93 т.1) .

Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, суд першої інстанції, виходив з того, що Банком зроблено розрахунок без врахування положень ст.14 п. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Але з таким висновком погодитись не можна, оскільки зазначений Закон поширюється на військовослужбовців (позичальників), які отримували кредитні кошти як фізична особа.

З матеріалів справи вбачається, що кредитні кошти надавались фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 та були направлені на фінансування діяльності не фізичної особи, а саме юридичної особи.

За такого, висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є невірним.

Що стосується самого розрахунку заборгованості, то колегія суддів не може погодитись з нарахованою позивачем пенею 55 429 грн. 08 коп. за несвоєчасне повернення кредиту та 9 878 грн. 31 коп. за несвоєчасне повернення відсотків, оскільки зазначена сума, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та частинах 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В засіданні судової колегії, а також у суді першої інстанції представник відповідача наполягав на тому, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, а також посилався на тяжкий матеріальний стан та відсутність у відповідача на даний час роботи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розмір пені слід зменшити, а саме, пеню за несвоєчасне повернення кредиту до 15000 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків до 9 000 грн. на підставі положень ч. 3 ст.551 ЦК України.

Крім того, колегія суддів не може погодитись з нарахованими позивачем 1228 грн. - штрафу та 151 грн. 83 коп. - 3% від простроченої заборгованості по тілу, 27 грн. 06 коп. - 3% від простроченої заборгованості по відсоткам, оскільки умовами кредитного договору, на які посилається позивач, взагалі не передбачено стягнення таких сум та штрафу.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який утворився станом на 6 жовтня 2015 р. за кредитним договором № НКЛ-2010742 від 11 липня 2012 року становить 45 254 грн. 98 коп., з яких 15931 грн. 62 коп. заборгованість за тілом кредиту, 3449 грн. 54 коп. заборгованість за відсотками, 1873 грн. 82 коп. - підвищена ставка відсотків, 15 000 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 9 000 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків. Саме в погашення цієї заборгованості слід звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу ОСОБА_6

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в обраний позивачем спосіб, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

При вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки, колегія суддів виходить з того, що вартість предмета іпотеки станом на час розгляду справи становить 175 036 грн. При цьому сума боргу в рахунок погашення якої просить звернути стягнення позивач становить 45 254 грн., що становить 26% від вартості іпотечного майна на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель, зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предметів іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, відповідно до зазначеної норми , ПАТ «Дельта Банк» повинен відшкодувати відповідачу 116 803 грн. 80 коп.

В той же час, 3 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 2 жовтня 2015 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк».

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порядок відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предметів іпотеки над розміром заборгованості, передбачений ст. 37 Закону «Про іпотеку», застосований бути не може.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, знаходження ПАТ «Дельта Банку» в процесі ліквідації, а також те, що звернення стягнення на все іпотечне майно може завдати істотної шкоди інтересам іншої сторони, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банку» слід задовольнити частково, в такий спосіб. В рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № НКЛ-2010742 від 11 липня 2012 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, яка станом на 6 жовтня 2015 року складає 45 254 грн., з яких: 15931 грн.62 коп. заборгованість за тілом кредиту, 3449 грн. 54 коп. заборгованість за відсотками, 1873 грн. 82 коп. - підвищена ставка відсотків, 15 000 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 9 000 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, звернути стягнення на 26/100 частини предмету іпотеки, а саме: житловий АДРЕСА_1, загальною площею 37,3 кв.м., та земельну ділянку площею 0,0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6, шляхом передачі ПАТ «Дельта Банк» права власності на 26/100 частини зазначеного житлового будинку та земельної ділянки, вартістю 45254 грн., визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент набуття.

У задоволенні позовних вимог Банку про визнання права власності слід відмовити, оскільки рішення суду про передачу права власності, є підставою для реєстрації права власності в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а тому вимоги про визнання права власності є зайвими.

Доводи відповідача про те, що сума заборгованості не є співмірною з вартістю іпотечного майна, на яке Банк просить звернути стягнення, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов'язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» підлягають стягненню 497 грн. 80 коп. судових витрат та на 481 грн. 36 коп. судових витрат на користь держави.

Керуючись статтями 303, 307,309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

В рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № НКЛ-2010742 від 11 липня 2012 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, яка станом на 6 жовтня 2015 року складає 45 254 грн., з яких 15931 грн.62 коп. заборгованість за тілом кредиту, 3449 грн. 54 коп. заборгованість за відсотками, 1873 грн. 82 коп. - підвищена ставка відсотків, 15 000 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 9 000 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків звернути стягнення на 26/100 частини предмету іпотеки, а саме: житловий АДРЕСА_1, загальною площею 37,3 кв.м., та земельну ділянку площею 0,0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6, шляхом передачі публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права власності на 26/100 частини зазначеного житлового будинку та земельної ділянки, вартістю 45254 грн., визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент набуття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 497 грн. 80 коп. та на користь держави 481 грн. 36 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О.Шаманська

Судді: І.В.Лівінський

ОСОБА_10