Рішення № 5705136, 15.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2009 р. Справа № 61/30-09

вх. № 869/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., за довіреністю №1275 від 04.03.2009р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 19205,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом ФО-П ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 19205,26 грн., яка утворилась внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань, передбачених договором №4230 від 26.10.2005р. та зобовязати відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому - передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій за адресою: АДРЕСА_2

20.03.2009р. позивач через канцелярію суду надав заяву (вх.7740) про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19205,26грн. та зобовязати відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому - передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій за адресою: АДРЕСА_2 Також позивач просить стягнути судові витрати (в тому числі і 17,00 грн, сплачених за отримання довідки від реєстратора на відповідача) покласти на відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній в судовому засіданні 01.04.2009р. представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13.03.2009р., якою зазначена нова адреса відповідача станом на момент розгляду справи: 61202, АДРЕСА_1.

У звязку з необхідністю повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи за новою адресою, ухвалою суду від 01.04.2009 року розгляд справи було відкладено на 15.04.09р., а вказану ухвалу направлено відповідачу на адресу: 61202, АДРЕСА_1. На час розгляду справи дана ухвала до суду не поверталась, отже є такою, що отримана адресатом.

Відповідач в судове засідання, призначене на 15.04.2009р. не з"явився, свого повноважного представника не направив, витребуваних ухвалою суду від 16.03.2009р. документів, не надав.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом було встановлено, що 26 жовтня 2005року між комунальним підприємством "Міський Інформаційний центр" (позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідач) було укладено договір № 4230 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 26 жовтня 2005року до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - покажчик над дорогою (1,2x0.4x2) за адресою: АДРЕСА_2 строком з 26 жовтня 2005р. по 31 грудня 2006р. (п. 1.4 Договору).

На підставі довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 25.10.2005р. ФОП ОСОБА_3 (відповідачу) було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: покажчик над дорогою (1,2x0.4x2) за адресою: АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи 16 листопада 2005року відповідно до рішення виконавчого комітету ХМР від 16.11.2005р. № 1538 відповідач отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно до умов Договору №4230 від 26.10.05р., а саме: п. п. 3.4.6., 4.1.,4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору № 4230 від 26.10.2005р. Відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 41,47грн. З урахування ПДВ 20%.

Відповідно до п.4.2. Договору №4230 від 26.10.2005р.: „З дня укладення цього Договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період ДПІ пріоритету на місце), „Користувач" щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25% відсотків від суми, передбаченої п.4.1. цього Договору, що складає: 8,64 грн.(без ПДВ) на місяць; ПДВ-20% складає: 1,73 грн., загальний розмір плати (з ПДВ): 10,37 грн.

Відповідач, у свою чергу, порушив своє зобов'язання за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, не сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього Договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві суму заборгованості за користування місцем за договором № 4230 від 26.10.2005р. за весь час у розмірі - 559,02грн.

17 листопада 2006року позивач направив на адресу відповідача повідомлення №2774 (вих.№6651) з вимогою погасити заборгованість за Договором №4230 від 26.10.05р. Відповідач отримав дане повідомлення 23.11.2006р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але на нього ніяк не відреагував, заборгованість не погасив.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 559,26грн.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього Договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню за неповну сплату за цим Договором у розмірі - 141 грн. 46 коп.

До того ж, згідно підпункту 3.4.2 н.3.4 договору відповідач зобов'язувався не розміщувати спеціальну конструкцію на місці, переданому у користування за цим Договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

Згідно п.6.3 Договору Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу пеню у розмірі плати за користування місцем, встановленої п.4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальної конструкції з порушенням зобов'язань.

Спеціальну конструкцію відповідачем було встановлено на місці, переданому в користування, ще 01 жовтня 2005року, що підтверджується п.4.4 Договору №4230 від 26.10.2005р.

А дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідач отримав лише 16.11.2005року, що підтверджується Рішенням виконавчого комітету ХМР від 16.11.2005 р. №1538 „Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами".

Відповідач, у свою чергу, порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 договору щодо не розміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

Таким чином відповідач повинен сплатити позивачу пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 26.10.2005 року по 15.11.2005 року у розмірі - 28,76грн.

Відповідно до п.п.а) п. 2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконкому ХМР від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „Спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій".

Відповідно до п.п.б) п.2.8 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконкому ХМР від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): „ Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2.3. цього Порядку за наказами директора КП „МІЦ”

У відповідності до п. а) п.п.3.1,1. Договору №4230 від 26.10.2005р. позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках: несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених за користування місцями.

На підставі вищевказаного, позивачем було направлено Відповідачу повідомлення №1892 (вих. № 1764 від 19.04.2006р.), з вимогою сплатити суму заборгованості, що виникла та попередженням про те, що у разі не усунення відповідачем вимог даного повідомлення, спеціальну конструкцію буде демонтовано.

Дане повідомлення відповідач отримав 27.04.2006року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але на нього не прореагував й, відповідно, ніяких дій щодо пред'явлених позивачем вимог, не вчинив, у результаті чого, відповідно до умов Договору та на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МЩ" №113-Д від 02.06.06 р. ,.Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій", 05 червня 2006р. спеціальну конструкцію - показник над дорогою 11,2x0,4x2), було демонтовано позивачем, у результаті чого він поніс збитків на суму 176,02грн., про що свідчать Акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій, рахунок-фактура №СФД-000073 від 06.06.2006р., розрахунок, калькуляція витрат, звітний кошторисний розрахунок вартості демонтажу та інші документи.

Порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені в статті 22 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Господарським кодексом України також передбачено такий вид відповідальності за порушення господарських зобовязань як відшкодування збитків. Так, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, страта або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний звязок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вже було зазначено вище позивач вимушений був здійснити демонтаж спеціальних конструкцій за власні кошти у звязку з невиконанням відповідачем свого обовязку, передбаченого умовами договору щодо своєчасної сплати платежів, в чому вбачається протиправна та винна поведінка відповідача. Розмір витрат на проведення демонтажу підтверджується матеріалами справи та знаходиться в прямому причинному звязку з протиправною поведінкою відповідача.

На підставі вказаного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 176,02 грн. витрат обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.8.1.7. Договору № 4230 від 26.10.05 р.: „Цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.

Таким чином, станом на 31 грудня 2006року Договір №4230 від 26.10.05р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.5.1. Договору №4230 від 26.10.2005р.: „Протягом трьох днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, „Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх „КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками "КТГ та „Користувача".

Відповідач порушив умови даного договору, а саме, не повернув позивачеві на підставі акту прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування за Договором №4230 від 26.10.2005р.

Відповідно до п. 6.2. Договору №4230 від 26.10.2005р.: „У разі прострочення повернення місць, наданих у користування, "Користувач" сплачує „КП" штраф у розмірі 50 гривень за кожний день затримки повернення кожного місця. Таким чином, відповідно до умов Договору, з 04 січня 2007р. на відповідача нараховується штраф за кожний день затримки повернення місця, який складає 18300,00грн.

З урахуванням приписів ст. 611 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8300,00грн. штрафу за кожний день затримки повернення місця.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов"язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій за адресою: АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) заборгованість за щомісячне користування місцем у розмірі 559,02 грн., пеню за неповну сплату платежів у розмірі 141,46 грн., пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці, що знаходиться у комунальній власності у розмірі 28,76 грн., витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 176,02 грн., штраф за прострочення повернення місця у розмірі 18300,00 грн., держмито у розмірі 193,00грн., витрати пов"язані із розглядом справи у сумі 17,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 16.04.2009р.

Суддя