Вирок № 57050083, 08.04.2016, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1574/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовця обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015020200000210 від 23 липня 2015 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово непрацюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора Міхаілідіса М.В.

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

02.05.2015 року близько 20:00 години, ОСОБА_1, знаходячись в смт. Турбів, Липовецького району, Вінницької області по вул. Маяковського, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), шляхом вільного доступу, підійшов до магазину «Універсам», який розташований в смт. Турбів, Липовецького району, Вінницької області, вул. Маяковського, 6, та біля якого знаходився велосипед марки «АРДІС Либідь» належний ОСОБА_3, вартість якого становить 1246 гривень, звідки таємно його викрав, і тим самим завдав, потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вище вказану суму.

Вказані умисні дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ст. 185 ч. 1 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

12.07.2015 року близько 18:40 години, ОСОБА_1; ОСОБА_4, знаходячись в смт. Турбів, Липовецького району, Вінницької області по вул. Маяковського, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), шляхом вільного доступу, підійшов до магазину «Універмаг», який розташований в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, вул. Маяковського, 2, та біля якого знаходився велосипед марки «Україна» належний ОСОБА_5, вартість якого становить 687 гривень, звідки таємно його викрав, і тим самим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вище вказану суму.

Такі умисні дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування було кваліфіковано за ст. 185 ч. 2 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою - крадіжка, вчинена повторно.

Крім того, 12.07.2015 близько 19.20 години, ОСОБА_1, знаходячись в смт. Турбів, Липовецького району, Вінницької області по вул. Маяковського, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), шляхом вільного доступу, підійшов до магазину «Універмаг», який розташований в смт. Турбів, Липовецького району, Вінницької області, вул. Маяковського, 2, та біля якого знаходився велосипед марки «АИСТ» належний ОСОБА_6, вартість якого становить 1189 гривень 65 копійок, звідки таємно його викрав, і тим самим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вище вказану суму.

Вказані умисні дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ст. 185 ч. 2 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою - крадіжка, вчинена повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини скоєних ним кримінальних правопорушень за обставин наведених в обвинувальному акті.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою винуватість та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не має сумніву у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч.3 ст.349 КПК.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючими ознаками - крадіжки, вчинені повторно.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України є кримінальними правопорушеннями середньої тяжкості, особу винного, який в силу ст.89 КК України вважається не судимим, по місцю проживання характеризується задовільно, на диспансерному обліку та наркологічному обліку не перебуває.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлені.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів буде покарання в межах санкції частин статей, за якими кваліфіковано його діяння, а саме: за ч.1 ст.185 КК України у вигляді громадських робіт; за ч.2 ст.185 КК України у вигляді обмеження волі, при цьому застосувавши ст. 70 КК України та визначивши йому остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді обмеження волі.

Суд приходить до висновку, що таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, а також попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов в справі не заявлявся.

Питання про процесуальні витрати та речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 та 124 КПК України.

Судом також встановлено, що в ході судового провадження до обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою суду від 02.03.2016 року було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді застосування запобіжного заходу такого як тримання під вартою.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому остаточного покарання у вигляді обмеження волі, суд вважає за доцільне, у відповідності до ст.377 КПК України, змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили з тримання під вартою на домашній арешт до набрання вироком законної сили, заборонивши йому цілодобово залишати житло, з покладенням обовязків, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, звільнивши обвинуваченого з-під варти із зали суду.

Відповідно до ст.72 КПК України, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання за даним вироком строк попереднього увязнення в межах цього кримінального провадження, у межах якого до нього було застосовано попереднє увязнення, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, застосувавши ч.1 ст.72 КК України, виходячи з того, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, а саме: з 02.03.2016 року по 08.04.2016 року, тобто 5 місяців 2 дні.

Керуючись ст.65-67 КК України, ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 200 (двісті) годин громадських робіт.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6(шість)місяців.

На підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6(шість)місяців.

Речові докази передані на зберігання потерпілим залишити в їх розпорядженні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчого дослідження в сумі 920 (девятсот двадцять) гривень 70 коп.

Змінити обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт до набрання вироком законної сили, заборонивши йому цілодобово залишати житло, яке розташоване за адресою: смт. Турбів, вул. П. Морозова, 14, Липовецького району, Вінницької області, та звільнивши його з під варти із зали суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язки до набрання вироком законної сили, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: а саме:

1) не відлучатися за межі Липовецького району без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Відповідно до ст.72 КПК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання за даним вироком - строк попереднього увязнення з 02.03.2016 року по 08.04.2016 року, тобто 5 місяців 2 дні обмеження волі.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок в частині зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Органу Національної поліції негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Розяснити обвинуваченому, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право зявлятися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, повязаних із виконанням покладених на неї зобовязань, використовувати електронні засоби контролю.

Суддя Д.Т. Кривенко