Ухвала суду № 57045304, 05.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 р.Справа № 818/3722/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

спеціаліст - ОСОБА_1

представник відповідача - Мачула А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції з Сумським окружним адміністративним судом адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2016р. по справі № 818/3722/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерагростандарт"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерагростандарт", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2015 року № 0002382207 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 51205,00 грн. та № 0002372207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 924442,50 грн., в тому числі 616295,00 грн. основного платежу та 308147,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної ДПІ у м. Сумах, позивач отримав спірні податкові повідомлення-рішення. Підставою прийняття вказаних рішень став, на думку позивача, помилковий висновок податкового органу про відсутність реальності господарських взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ "ВВМ Трейдінг".

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерагростандарт" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 3 Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 01.09.2015 року по 07.09.2015 року ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Інтерагростандарт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні Технології" за березень 2015 року, ТОВ "ТД "Агроімпорт", ТОВ "ВВМ Трейдінг", АТ "Макрохім", ТОВ "Агротехносоюз", ТОВ "Фрея Трейд" за квітень 2015 року. За результатами перевірки ДПІ у м. Сумах складено акт від 14.09.2015 року № 2346/2207/38244851/192 (а.с.8-32).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення за квітень 2015 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 51205,00 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за квітень 2015 року на загальну суму 616295,00 грн.

На підставі акту перевірки ДІП у м. Сумах прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 15.10.2015 року № 0002382207 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 51205,00 грн. та № 0002372207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 924442,50 грн., в тому числі 616295,00 грн. основного платежу та 308147,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.33, 34).

Підставою для прийняття вказаних рішень став висновок податкового органу про відсутність реальних операцій постачання від ТОВ "ВВМ Трейдінг" до позивача товарно-матеріальних цінностей в зв'язку з тим, що неможливо встановити факт придбання вказаним контрагентом товару, реалізованого на користь ТОВ "ТД "Інтерагростандарт", що свідчить про безтоварний характер вказаних господарських правовідносин.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 15.10.2015 року № 0002382207 та № 0002372207 є такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, що 15.04.2015 року між ТОВ "ТД "Інтерагростандарт" (покупець) та ТОВ "ВВМ Трейдінг" (постачальник) укладено договір № 2015-1504, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію, в кількості та на умовах, визначених в додатках до вказаного договору (а.с.48-49). Товар, а саме аміачна селітра в біг-бегах та аміачна селітра в мішках на загальну суму 4005000,00 грн., визначений у видатковій накладній від 30.04.2015 року № 5 (а.с.50) передано у власність позивача.

ТОВ "ВВМ Трейдінг" зареєструвало в Єдиному реєстрі податкову накладну на поставку товару ТОВ "ТД "Інтерагростандарт", а саме податкову накладну від 30.04.2015 року № 4 (а.с.76) на загальну суму 4005000,00 грн., в тому числі 667500,00 грн. податку на додану вартість (а.с.76).

Оплата за отриманий товар проведена позивачем в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 09.11.2015 року № 209 (а.с.53), 10.11.2015 року № 218 (а.с.54), 29.10.2015 року № 2985 (а.с.55), 27.10.2015 року № 2964 (а.с.56) та від 26.10.2015 року № 821 (а.с.57).

Придбаний товар, згідно договору відповідального зберігання від 28.04.2015 року № 2804-2015/ВЗ, укладеного з ТОВ "ВВМ Трейдінг" (а.с.51), передано на відповідальне зберігання, про що складено акт від 30.04.2015 року № 1 (а.с.52).

При цьому, як випливає з акту перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину з постачання товару, досліджені в ході перевірки, зауваження щодо їх складання у податкового органу були відсутні.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для формування податкового кредиту з ПДВ існує декілька підстав: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Як свідчать матеріали справи, при проведенні перевірки зауваження перевіряючих стосувались неможливості встановлення факту придбання ТОВ "ВВМ Трейдінг" товару, реалізованого ТОВ "ТД "Інтерагростандарт".

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт придбання та використання за призначенням ТОВ "ТД "Інтерагростандарт" придбаного товару. В матеріалах справи наявні докази реалізації придбаного товару ТОВ "ТД "Інтерагростандарт" на користь контрагентів. Так, в товарно-транспортній накладній від 26.05.2015 року № ТД 0526-01 (а.с.70 зворот. стор.), згідно якої здійснювалась поставка аміачної селітри в мішках на користь ТОВ "Українсько-Норвезьке підприємство "Глобал Харвест", місце навантаження зазначено: вул. Жихарська, 84 А, смт. Покотилівка, Харківський район, яке згідно договору від 28.04.2015 року № 2804-2015/ВЗ є місцем зберігання товару, придбаного ТОВ "ТД "Інтерагростандарт" у ТОВ "ВВМ Трейдінг".

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлено відповідність даних податкової накладної фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру отримати за вищевказаним договором інший результат, ніж отримання товару.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, правомірно дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором надання послуг, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

З матеріалів справи, актів перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги діючого податкового законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих послуг у безпосереднього контрагента, який, в свою чергу, зареєстрував відповідні податкові накладні на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по отриманні товару мали фіктивний чи безтоварний характер, всі первинні документи були досліджені при проведенні перевірки, зауваження податкового органу були відсутні, податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередній контрагент позивача, в момент складення податкових накладних був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні отриманих товарів, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець таких товарів.

Обов'язок ТОВ "ТД "Інтерагростандарт" в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості отриманих товарів, при цьому відсутні можливості у отримувача товарів при включенні сум податку, сплаченого в ціні послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, податковим органом право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності не тільки іншої особи - контрагента, а і осіб, з деякими позивач навіть не перебував у правовідносинах, тобто у подальших контрагентах постачальників.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про відсутність реальних операцій постачання від ТОВ "ВВМ Трейдінг" до позивача товарно-матеріальних цінностей з посиланням на те, що податкові накладні, зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, не містять в собі даних про аміачну селітру в мішках чи біг бегах, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "ВВМ Трейдінг", а отже висновки податкового органу про завищення від'ємного значення за квітень 2015 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 51205,00 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за квітень 2015 року на загальну суму 616295,00 грн. є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 15.10.2015 року № 0002382207 та № 0002372207 є такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року по справі № 818/3722/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Вирішуючи питання щодо судового збору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", Державна податкова інспекція у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області не звільнена від сплати судового збору, в тому числі при поданні апеляційної скарги, а тому зобов'язаний був при такому зверненні сплатити судовий збір.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді апеляційної інстанції від 04.03.2016 року, після залишення апеляційної скарги без руху, в зв'язку з не сплатою судового збору у розмірі 16098 грн. 18 коп. з наданням строку для усунення недоліків, та звернення із клопотанням апелянта про відстрочення такої сплати, Державній податковій інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 16098 грн. 18 коп. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2016р. по справі № 818/3722/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області судовий збір у розмірі 16098 (шістнадцять тисяч дев'яносто вісім) гривень 18 (вісімнадцять) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2016 р.