Постанова № 57044379, 06.04.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/164/16

06 квітня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в письмовому провадженні в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третіх осіб на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю"Факторингова компанія "Вектор плюс", Головного територіального управління юстиції в м. Києві про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третіх осіб на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю"Факторингова компанія "Вектор плюс", Головного територіального управління юстиції в м. Києві про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни відсутні правові підстави проводити державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, а тому прийняте рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовольнити та розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином

Представник третьої особи ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Від представника третьої особи Головного територіального управління юстиції в м. Києві подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

27 червня 2007 року дочкою позивача ОСОБА_5 ( ОСОБА_5.) та "TAC - Комерцбанк" ( в подальшому ПАТ "Сведбанк") укладено кредитний договір № 1907/0607/88-008 , в сумі 50 000. 00 дол. США з розстроченим погашенням. Кредит надавався на споживчі цілі. Дата остаточного повернення кредиту 26 червня 2017 року, (далі - Кредитний договір). В забезпечення зобов'язань за вказаним Кредитним договором 27 червня 2007 року було укладено Договір іпотеки № 1981 (далі Договір іпотеки). За Договором іпотеки, позивачем було надано в іпотеку "TAC - Комерцбанк" ( в подальшому ПАТ "Сведбанк") квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Про те, що право вимоги за зазначеними Кредитним договором та Договором іпотеки було придбано ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс", ні дочка позивачки ОСОБА_5, ні позивач, як іпотекодавець, в порядку передбаченому чинним законодавстврм повідомлені не були. Повідомлення від кредитора та іпотекодержателя "TAC - Комерцбанк" ( в подальшому ПАТ "Сведбанк") про відсутність перед ним заборгованості по кредитному договору та передачу кредиту відповідачуне надходило.

02 грудня 2015 року позивачу стало відомо, що TOB «ФК «Вектор Плюс» на підставі вказаного Іпотечного договору № 1981 від 27 червня 2007 року та наявного в його положеннях застереження, здійснено державну реєстрацію права власності зазначеного вище предмету іпотеки, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 57,5 кв.м., яка є власністю ОСОБА_1.

Наведе підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , згідного якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною 01 жовтня 2015 року здійснено перереєстрацію квартири АДРЕСА_1, загальною площею 57,5 кв.м., яка є власністю ОСОБА_1 та надана в заставу "TAC - Комерцбанк" ( в подальшому ПАТ "Сведбанк") на ім'я TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

ОСОБА_1 вважає дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни незаконними.

Отже, правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №1952-IV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частина 1 ст. 15 Закону №1952-IV встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

В той же час, ч. 1 ст. 9 Закону №1952-IV, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

Аналіз викладеного свідчить, що державна реєстрація права власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. В той же час, не передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Судом встановлено, що Відповідачем нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місця.

В той же час, судом встановлено, що із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі іпотечного договору №1981 від 27.06.2007 року, який містить застереження про можливість іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Окрім того, згідно Указу Президента України від 06.04.2011 №401/2011 "Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України" Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Підпунктом 10 п. 3 вказаного Положення передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Таким чином, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Таким чином, на думку суду, реєстраційна дія щодо реєстрації права власності на об'єкт житлової нерухомості за адресою: м. Борщів, вул. Шухевича,37, Тернопільської області, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» проведена з порушенням компетенції, а відтак, остання не є такою, що відповідає вимогам закону.

Крім цього слід зазначити, що відповідно до п.11 іпотечного договору у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцять календарних днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Частиною 1 статті 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Водночас, Позивачка не отримувала будь-яких повідомлень від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки к разі невиконання цієї вимоги.

Також, що у відповідності до ч. 1, 2 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Згідно статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З аналізу вказаного слідує, що особа, якій відступлено право вимоги за іпотечним договором, або та особа, яка вчинила таке відступлення мають письмово повідомити боржника про вказані дії.

Водночас, повідомлення про відступлення права вимоги не було направлено Позивачці, жодних документів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Окрім того, судом береться до уваги, що відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

З системного аналізу викладеного суд прийшов до висновку, що квартира №11 за адресою: м. Борщів, вул. Шухевича,37, Тернопільської області, яка має загальну площу 57,5 кв.м. не може бути примусово стягнута на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Відповідно до статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14).

Враховуючи викладе та приймаючи до уваги приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», компетенцію нотаріуса щодо вчинення реєстраційних дій та зазначене вище в сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки оскаржуване рішення прийнято не в порядок, спосіб та не в межах компетенції наданої Відповідачем.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначені факти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третіх осіб на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", Головного територіального управління юстиції в м. Києві про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71,94,128, 160-165,167, 254 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме, на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 57,5 кв.м., номер запису 11424165 від 01.10.2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Подлісна І.М.