Постанова № 57044190, 07.04.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 рокум. Ужгород№ 807/511/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті C. І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 08.10.2015 року)

відповідача 1: Карпій М.В. (довіреність від 09.12.2015 року № 8556)

відповідача 2: Розман С.Ю. (довіреність від 02.07.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Закарпатського обласного військового комісаріату, військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату Васильцюна Івана Петровича про визнання незаконним звільнення, скасування наказу, зобов'язання поновити на роботі з виплатою середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку, стягнення невиплачених вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, відшкодування завданої моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 квітня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 11 квітня 2016 року.

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату (далі - відповідач - 1, Закарпатський ОВК), військового комісара Закарпатського обласного комісаріату Васильцюн Івана Петровича (далі - відповідач - 2, військовий комісар Закарпатського ОВК,) про визнання дій незаконними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

27.02.2014 р. представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить: 1) винести рішення, яким визнати звільнення ОСОБА_4 з 10.02.2014 р. з роботи військовим комісаром Закарпатського обласного військового комісаріату - незаконним; 2) скасувати наказ військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 10.02.2014 р. № 3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_4."; 3) зобов'язати військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату полковника Васильцюна Івана Петровича поновити ОСОБА_4 на роботі з виплатою середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, про що подати звіт до суду про виконання судового рішення у встановлений судом строк; 4) стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату 10 000 грн. моральної школи на користь позивача; 5) покласти на Васильцюна І.П. обов'язок покрити шкоду заподіяну Закарпатському обласному військовому комісаріату в зв'язку з оплатою ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; 6) стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату судові витрати на користь позивача; 7) допустити до негайного виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_4 та виплати середньомісячної заробітної плати у межах суми за один місяць (Т. 1, а.с. 44-46)

13.05.2015 р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, окрім раніше зазначених позовних вимог просить: 1) стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь позивача нараховану, але не виплачену при звільненні суму заробітної плати за весь час вимушено прогулу в розмірі 36262,80 грн.; 2) стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_4 невиплачену вихідну допомогу у зв'язку із звільненням іі за ч. 1 ст. 40 КЗпП України у розмірі 4532,78 грн.; 3) зобов'язати Закарпатський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку в період вимушеного прогулу; 4) стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_4 середній заробіток за період затримки розрахунку, починаючи з 11.02.2014 р. по день фактичного розрахунку включно, без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач безперервно працювала в Закарпатському ОВК з 04.06.1990 року. З грудня 1993 року отримала статус державного службовця у відповідності до Закону України "Про державну службу". Наказом військового комісара Закарпатського ОВК від 28.12.2012 року №242 позивачка була звільнена з роботи за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку із скороченням штату. Проте постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі № 807/213/13-а уточнений позов ОСОБА_4 задоволено частково. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року залишено без змін в частині поновлення ОСОБА_4, а із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь позивачки стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.12 по 29.05.13. На виконання таких судових рішень, військовий комісар Закарпатського ОВК своїм наказом від 10.02.14 № 2 поновив позивачку на посаді начальника бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського ОВК з 28.12.12 року та встановив із посиланням на рішення суду провести належні виплати відповідно до чинного законодавства з урахуванням раніше отриманих ОСОБА_4 грошових коштів. Проте наказом від 10.02.14 № 3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_4." позивачку тим же днем було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників. Звільнення з посади позивач вважає незаконним. Відтак, підлягає поновленню на роботі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року уточнений адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково: 1) визнано звільнення ОСОБА_4 із займаної посади - начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату 10 лютого 2014 року - незаконним; 2) скасовано наказ військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату ( по особовому складу) від 10.02.2014 року № 3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_4."; 3) поновлено ОСОБА_4 на займаній посаді - начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з 11 лютого 2014 року, 4) стягнуто із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11 лютого 2014 року по 15 травня 2014 року в ромірі 12 691, 98 грн. (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто одна гривня, 98 коп).; 5) стягнуто із Закрпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень, 00 коп.); 6) рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з виплатою заробітної плати за один місяць в розмірі 4532, 78 грн. ( чотири тисячі п'ятсот тридцять дві гривні 78 коп.) - допущено до негайного виконання; 7) подати Закарпатському обласному військовому комісаріату звіт про виконання судового рішення до 31 липня 2014 р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року апеляційну скаргу Закарпатського обласного військового комісаріату задоволено частково, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - скасовано та прийнято нову якою позов задоволено частково: 1) визнано протиправним наказ Військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (особовому складу) від 10.02.2014 року № 3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_4." в частині звільнення ОСОБА_4 з посади начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з 10.02.2014 року, 2) Стягнуто із Закарпатського обласного військового комісаріату в користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.02.2014 року по 30.07.2014 року в розмірі - 18 684 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири ) грн. 60 коп. з врахування утримання податків та обов'язкових платежів та виплачених сум; 3)в решті вимог відмовлено. Позов в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 36 262 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят два) грн. 80 коп., вихідну допомогу в розмірі 4532 (чотири тисячі триста два) грн. 78 коп., зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку в період вимушеного прогулу - залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_4 та представника Закарпатського обласного військового комісаріату задоволено частково, скасовано судові рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень є невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанції обставинам справи, зокрема, щодо порушення відповідачем порядку звільнення позивачки (несвоєчасне попередження про вивільнення, відсутність скорочення штату взагалі, рішення профспілкового комітету надано з порушенням законодавства), обставини скорочення чисельності працівників вже встановлені рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та суд зобов'язаний лише перевіряти чи мало місце скорочення штату або чисельності, а не його обґрунтованість, порушення строку попередження працівника про наступне вивільнення недає підстав для поновлення працівника, а може слугувати виключно підставою для зміни дати звільнення, щодо незаконності рішення профспілкового комітету - суд запитує згоду профспілки і після одержання згоди або відмови розглядає спір по суті, крім того, при вирішенні позову в частині відшкодування моральної шкоди суди не перевірили чи мали місце обставини, яким обґрунтовується вимога, в зв'язку з чим при новому розгляді встановити чи мало місце скорочення чисельності або штату, що було підставою для звільнення з врахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року (яким встановлено обставини скорочення штату працівників ОВК) та перевірити доводи щодо необхідності стягнення з ОВК нарахованої за попереднім рішенням суду, але не виплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач -1 надав суду заперечення проти позову (листи Закарпатського обласного військового комісаріату від 27.02.2014 р. № 452 та від 23.10.2015 р. № 7221) згідно яких позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду № 807/213/13-а від 29.05.2013 р. наказом військового комісара Закарпатського ОВК від 10.02.2014 р. № 2 позивачку було поновлено на посаді начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення. Наказом військового комісара Закарпатського військового комісаріату № 3 від 10.02.2014 р. "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_4." позивачку було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, у зв'язку із введенням нового штату та скороченням даної посади на підставі відомчих нормативно-правових актів Збройних сил України. Оскільки позивачка була звільнена 28.12.2012 р., а поновлена тільки 10.02.2014 р. то не перебувала у трудових відносинах з військовим комісаріатом, відтак не могла бути попереджена про наступне звільнення. Разом з тим, позивачка знала, що посада на яку її поновлено скорочена 28.12.2012 р. Відтак, звільнення позивачки з роботи 10.02.2014 р. відбулося з дотриманням вимог законодавства.

Відповідач -2 надав суду заперечення проти позову, згідно якого позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до відомчих підзаконних нормативно-правових актів Збройних сил України Закарпатський ОВК з 29.12.2012 р. перейшов на новий штат. Згідно введеного штату відділ фінансового забезпечення та відділ соціального забезпечення комісаріату ліквідувалися шляхом їх об'єднання і зменшення загальної чисельності працівників цих відділів з 13 посад до 7. Відтак, звільнення позивачки з посади було зумовлене відсутністю посади, на яку її було поновлено. Зі штату новоутвореного відділу фінансового та соціального забезпечення Комісаріату та наказу Міністра оборони України від 03.10.2005 р. № 599 "Про затвердження переліку професійних назв робіт працівників збройних сил України та переліку облікових спеціальностей працівників Збройних Сил України" вбачається, що до всіх посад у цьому відділі встановлено відповідні вимоги, у тому числі щодо обов'язкової наявності у працівників галузі соціальної роботи та фінансів повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст". Оскільки у позивачки відсутня повна вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст", а є лише середня спеціальна освіта, вона у будь-якому випадку не відповідала встановленим, вказаним наказом Міністра оборони України вимогам, а тому не могла і не може працювати у новоутвореному відділі фінансового та соціального забезпечення комісаріату. Разом з тим, позивачці було запропоновано інші вакантні посади, проте вона відмовилася від переведення на будь-яку з них. Відтак, звільнення ОСОБА_4 є повністю законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_4 безперервно працювала в Закарпатському ОВК з 04.06.1990 р.. обіймаючи різні посади в різних його структурних підрозділах фінансово-соціального забезпечення.

З грудня 1993 р. позивач отримала статус державного службовця у відповідності до Закону України "Про державну службу".

З 20.02.2009 р. позивач обіймала посаду начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення.

Наказом військового комісара Закарпатського ОВК від 28.12.2012 р. № 242 позивачка була звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) у зв'язку із скороченням штату.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.13 по адміністративній справі №807/213/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Закарпатського обласного військового комісаріату про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу уточнені позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним, скасовано наказ про звільнення ОСОБА_4 у зв'язку із скороченням штату та поновлено на державній службі, стягнуто з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2012 року по 29 травня 2013 року.

Львівським апеляційним адміністративним судом рішенням від 23.01.2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року по справі № 807/213/13-а змінено, а саме із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_4 стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2012 року по 29 травня 2013 року в розмірі 46 234, 56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.13 по адміністративній справі №807/213/13-а встановлено наступні обставини: встановлено, що у відповідності до директив Міністра оборони України від 09.07.2012 року №Д-322/1/9 "Про уточнення ліміту чисельності Збройних Сил України на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2012 році", командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.07.2012р. №Д-3 "Про уточнення чисельності в Сухопутних військах Збройних Сил України на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у сухопутних військах Збройних Сил України в 2012 році", командувача Західного оперативного командування від 02.08.2012 р. №Д-11/17/61 "Про уточнення ліміту чисельності у військових частинах та установах Західного оперативного командування на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах та установах Західного оперативного командування в 2012 році" Закарпатський ОВК з 29 грудня 2012 року перейшов на новий штат. У відповідності до введеного штату відділ фінансового забезпечення та відділ соціального забезпечення установи ліквідовувалися шляхом їх об'єднання та зменшення загальної чисельності працівників цих відділів з 13 посад до 7.

Відтак, обставини щодо скорочення чисельності працівників Закарпатського ОВК, що підлягають доведенню, у відповідності до ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2015 року та на підставі вимог ч. 5 ст. 227 КАС України, встановлені рішенням постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі № 807/213/13-а та вказані обставини повторно не доводяться.

30.01.2014 року листом № 9 військовий комісар Закарпатського ОВК Васильцюн І.П. повідомив ОСОБА_4 про те, що у відповідності до директив Міністра оборони України від 09.07.2012 року №Д-322/1/9 "Про уточнення ліміту чисельності Збройних Сил України на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2012 році ", командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.07.2012р. №Д-3 "Про уточнення чисельності в Сухопутних військах Збройних Сил України на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у сухопутних військах Збройних Сил України в 2012 році", командувача Західного оперативного командування від 02.08.2012 р. №Д-11/17/61 "Про уточнення ліміту чисельності у військових частинах та установах Західного оперативного командування на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах та установах Західного оперативного командування в 2012 році" Закарпатський ОВК з 29 грудня 2012 року перейшов на новий штат шляхом введення в дію нового штату з меншою чисельністю особового складу і в новому штаті посада начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення скорочена, як і сам відділ.

В зв'язку з відсутністю у штаті Закарпатського ОВК вакантних посад, ОСОБА_4 запропоновано вакантні посади у міських (районних) військових комісаріатах Закарпатської області, котрі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 389, є відокремленими підрозділами Закарпатського ОВК та оскільки вказані вакантні посади знаходяться в нижчій категорії відповідно до структури і штату, ніж посада, з якої була звільнена ОСОБА_4 то їй було запропоновано прибути до Закарпатського ОВК для обговорення можливих шляхів вирішення питання про поновлення на роботі.

Наказом Військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по особовому складу) від 10.02.2014 р. № 2 на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 р. по справі 807/213/13-а поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з 28.12.2012 р.

Наказом Військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по особовому складу) від 10.02.2014 р. № 3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного комісаріату ОСОБА_4." позивачку у зв'язку із введенням нового штату Закарпатського обласного військового комісаріату, відповідно до наказу військового комісара Закарпатського ОВК від 28.12.2012 р. № 242 звільнено з посади начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського ОВК у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП 10.02.2014 р.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу», згідно з положеннями ст. ст. 9, 30 якого правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Згідно ч.1 ст.30 закону України "Про державну службу в Україні" підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України та спеціальними, тобто ті котрі передбачені у зазначеному Законі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, частиною 2 цієї статті, звільнення з зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести робітника за його згодою на іншу роботу.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Судом встановлено, що у відповідності до директив Міністра оборони України від 09.07.2012 року №Д-322/1/9 "Про уточнення ліміту чисельності Збройних Сил України на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2012 році", командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.07.2012р. №Д-3 "Про уточнення чисельності в Сухопутних військах Збройних Сил України на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у сухопутних військах Збройних Сил України в 2012 році", командувача Західного оперативного командування від 02.08.2012 р. №Д-11/17/61 "Про уточнення ліміту чисельності у військових частинах та установах Західного оперативного командування на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах та установах Західного оперативного командування в 2012 році" Закарпатський ОВК з 29 грудня 2012 року перейшов на новий штат. У відповідності до введеного штату відділ фінансового забезпечення та відділ соціального забезпечення установи ліквідовувалися шляхом їх об'єднання та зменшення загальної чисельності працівників цих відділів з 13 посад до 7.

Відтак, після такої реорганізації та введення нового штату посада, на якій працювала позивачка до звільнення - начальник групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського ОВК була відсутня у військовому комісаріаті.

Таким, чином суд приходить до висновку, що мало місце скорочення численності штату Закарпатського ОВК.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Отже, з наведених положень чинного законодавства не вбачається обов'язку роботодавця запропоновувати працівнику посаду аналогічну зайнятій при реорганізації в новоствореному відділі, департаменті чи іншому утворенні, зокрема, положення КЗпП України, що регулюють зазначені відносини покладають обов'язок на власника або уповноважений ним орган запропонувати працівникові лише іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Оскільки позивачка була поновлена на посаді 10.02.2014 р., то відповідно, до цієї дати вона не перебувала у трудових відносинах з Закарпатським ОВК. Таким чином, у Закарпатського ОВК був відступній обов'язок щодо попередження позивачки про наступне звільнення у строки встановлені ст.. 49-2 КЗпП України

Окрім того, порушення строку попередження працівника про наступне звільнення не дає підстав для поновлення працівника на посаді.

Так, відповідно до абз. 6 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Разом з тим, позивачці було відомо про скорочення її посади, про що її було попереджено 08.10.2012 р.

10.02.2014 р. позивачку повідомлено (повідомлення від 10.02.2014 р. № 307) про скорочення посади начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського ОВК та про звільнення із вказаної посади. Крім того, у зв'язку з відсутністю вакантних посад відповідно до фаху позивачки їй запропоновано вільні посади: провідний спеціаліст Свалявсько-Воловецького ОРВК, спеціаліста 1-ї категорії Великоберезнянсько-Перечинського об'єднаного районного військового комісаріату з посадовим окладом 1218 грн.

Судом встановлено та підтверджено актом, що позивачку 10.02.2014 було попереджено про скорочення посади та звільнення її із вказаної посади. Від переведення на запропоновану посаду позивач відмовилась.

Крім того, суд зазначає, що зі штату новоутвореного відділу фінансового та соціального забезпечення Закарпатського ОВК та наказу Міністра оборони України від 03.10.2005 р. № 599 "Про затвердження переліку професійних назв робіт працівників збройних сил України та переліку облікових спеціальностей працівників Збройних Сил України" вбачається, що до всіх посад у цьому відділі встановлено відповідні вимоги, у тому числі щодо обов'язкової наявності у працівників галузі соціальної роботи та фінансів повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст".

Разом з тим, у позивачки відсутня повна вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст", а є тільки середня спеціальна освіта, що підтверджується копією відповідного диплому. Відтак, позивач не відповідала встановленим вимогам, а відтак не могла обіймати посаду в новоутвореному відділі фінансового та соціального забезпечення Закарпатського ОВК.

З матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що позивачу було запропоновано іншу роботу, проте позивач відмовився від запропонованих посад, отже суд не вбачає порушення відповідачем норм ст. 49-2 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України при прийнятті оскарженого наказу.

Отже, при прийнятті наказу № 2 від 10.02.2014 р., відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак позовні вимоги в частині скасування наказу № 2 від 10.02.2014 р., не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що наказом військового комісара Закарпатського ОРК по стройовій частині від 16.05.2014 р. № 100 позивачку призначено на посаду головного спеціаліста відділу соціального забезпечення Закарпатського ОВК та встановлено строк випробування 3 місяці, за строковим трудовим договором до переходу військового комісаріату на штат мирного часу. Отже порушення трудових прав позивачки на працевлаштування у військовому комісаріаті припинилося з 16.05.2014 р.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги щодо скасування наказу відповідача про звільнення позивача - не підлягають задоволенню похідні від цієї вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Крім того, щодо виплат розміру суми заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, то суд зазначає, що відповідно до копій платіжних доручень, позивач отримала грошові кошти за весь час вимушеного прогулу, які були стягнуті з Закарпатського ОВК в примусовому порядку головним управлінням Державної казначейської служби України в Закарпатській області.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Закарпатський ОВК нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку в період вимушеного прогулу, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Крім того, відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Оскільки позивачка з 16.05.2014 р. перебуває в трудових відносинах з Закарпатським ОВК, а відтак її право на отримання основної щорічної відпустки поновлено. Лише у випадку не скористання даним правом після прийняття на роботу 16.05.2014 р. позивачка може звернутися до роботодавця, а саме до військового комісара з вимогою виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки.

Щодо вимоги про стягнення невиплаченої вихідної допомоги в зв'язку із звільненням за ч. 1 ст. 40 КЗпП, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Разом з тим, враховуючи те, що позивачку поновлено на роботі в Закарпатському ОВК та її права відновлено дана позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Суд відмовляє і в задоволенні вимоги позовної заяви про стягнення завданої моральної шкоди у сумі 10000,00 грн., виходячи з наступного: відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті. Оскільки, позивачем не доведено неправомірності рішень чи дій відповідача в частині дотримання процедури звільнення позивача, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року за № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В позовній заяві не зазначено в чому полягає завдана позивачеві шкода, не наведено доводів щодо визначення суми моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн. та розрахунку на підтвердження завданої моральної шкоди на цю суму, доказів завдання такої неправомірним звільненням також не надано та, за наведених обставин, слід також відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди.

За правилами, встановленими ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Закарпатським ОВК та військовим комісаром Закарпатського ОВК доведено правомірність звільнення з посади позивача, тобто відсутність підстав для скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на займаній посаді.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги щодо скасування наказу про звільнення ОСОБА_4 - не підлягають задоволенню похідні від цієї вимоги інші позовні вимоги (про стягнення моральної шкоди, про покладення на Васильцюн І.П. обов'язку покрити шкоду заподіяну Закарпатському ОВК в зв'язку оплатою позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; про негайне виконання рішення про оновлення на роботі та виплати середньомісячної заробітної плати у межах суми за один місяць; про стягнення нарахованої, але не виплаченої при звільненні суми заробітної плати за весь час вимушеного прогулу; про виплату компенсації за невикористану відпустку; про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку).

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат позивача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 137, 160, 163, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_4 до Закарпатського обласного військового комісаріату, військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату Васильцюна Івана Петровича про визнання незаконним звільнення, скасування наказу, зобов'язання поновити на роботі з виплатою середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку, стягнення невиплачених вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, відшкодування завданої моральної шкоди - відмовити.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті