Ухвала суду № 57043557, 06.04.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/30414/2012

Провадження № 6/761/368/2016

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Паночко О.М.

за участю заявника: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2016 року до суду надійшла зазначена заява.

В заяві заявник просить: внести виправлення: замість 9 630,00 доларів США зазначити 9 690,00 доларів США; розглянути питання щодо обов'язку, зокрема відсутності обов'язку повернення 9 690,00 доларів США, а також відсутність «позичала», що визначає застосування інших норм матеріального права (застосовано норми матеріального права, які не підлягають застосуванню); визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню частково.

Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що 15 листопада 2013 року Шевченківським районним судом м.Києва по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості постановлено рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 9630 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 76972,59 грн., а також 3% річних в розмірі 6731,41 грн. Як зазначає заявниця, виконавчий лист не підлягає виконанню з тих підстав, що розписка не є договором позики, оскільки у її змісті не йдеться про те, що заявниця «позичала» кошти, в основу резолютивної частини рішення лягла сума, яка є помилковою, оскільки в розписці така сума не зазначена. А тому оскільки в розписці відсутній обов'язок повернути всю суму, тому відсутній обов'язок щодо повернення коштів.

Заявник в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд заяви повідомлялися належним чином.

Оскільки частиною 3 статті 369 ЦПК України визначено, що неявка стягувача не є перешкодою для розгляду заяви, тому суд продовжив розгляд заяви у відсутність боржника.

Вислухавши заявницю, оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви за наступних підстав.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 368 ЦПК України визначено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Суд своєю ухвалою у разі, якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (ч.4 ст. 369 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2013 року проголошеному в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 9630 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 76972,59 грн., а також 3% річних в розмірі 6731,41 грн.

31 жовтня 2014 року на підставі даного рішення видано виконавчий лист (а.с.33 т.3) та відкрито виконавче провадження (постанову про відкриття виконавчого провадження заявниця надавала суду для огляду).

Заявниця в своїй заяві зазначає, що виконавчий лист не підлягає виконанню з тих підстав, що розписка не є договором позики, оскільки у її змісті не йдеться про те, що заявниця «позичала» кошти, в основу резолютивної частини рішення лягла сума, яка є помилковою, оскільки в розписці така сума не зазначена. Проте суд не може взяти до уваги посилання заявниці, оскільки вони стосуються заперечення на заявлені вимоги і ніяким чином не можуть оцінюватись судом на стадії виконання рішення суду, оскільки воно набрало законної сили.

Отже, так як судове рішення по справі набрало законної сили, виконавчий лист виданий, а тому суд вивчивши матеріали заяви та справи №2610/30414/2012, враховуючи, що заявником не доведено суду, що її обов'язок по поверненню коштів відсутній, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, заявниця просить виправити описку у виконавчому листі, проте, оскільки суду не надано копію виконавчого листа, суд позбавлений можливості встановити чи міститься в ньому описка, тому в цій частині заява задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 368, 369 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва.

Суддя: Н.Г.Притула