Постанова № 57043049, 31.03.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8376/16-а

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва і просить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва у перерахунку ОСОБА_1 призначеної пенсії - протиправною; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва перерахувати ОСОБА_1 пенсію виходячи із заробітної плати помічника голови суду в Печерському районному суді м. Києва, з якої призначено пенсію з 09.09.2015 року на підставі довідки № 13 від 14.01.2016 року виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві та здійснити її виплату; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва перерахувати ОСОБА_1 пенсію виходячи із заробітної плати помічника голови суду в Печерському районному суді м. Києва, з якої призначено пенсію з 01.01.2016 року на підставі довідки № 12 від 14.01.2016 року виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві та здійснити її виплату; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 враховувати складові заробітної плати - «інші виплати» відповідно до Постанови Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2014 року у справі №757/7365/14-а. На підставі п. 1 ч. 1 статті 256 КАС України присудження перерахованої пенсії в межах суми стягнення за один місяць виконати негайно.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним. 14 січня 2016 року ОСОБА_1, звернулася до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Підставою для перерахунку пенсії є Довідки №12 та № 13 від 14.01.2016 року, видані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві.

Разом з тим листом №810/09 від 18.01.2016 року, який було видано позивачу наручно лише 22.02.2016 року, Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва відмовило позивачу у задоволенні її заяви про перерахунок пенсії.

Відмовляючи у перерахунку пенсії відповідач послався на норми Закону України від 02 березня 2015 року №213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-УІІІ), яким передбачено певне застереження щодо умов і підстав скасування спеціальних видів пенсій, зокрема й пенсій призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивач вважає , що відмова суб'єкта владних повноважень у перерахунку пенсії є грубим порушенням моїх конституційних прав на соціальне забезпечення, з наступних підстав.

На час виходу на пенсію після її звільнення з посади помічника голови суду в Печерському районному суді м. Києва 17.04.2008 року, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року (в редакції чинній на момент призначення пенсії), було встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Виходячи на пенсію позивач мала законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір державного пенсійного забезпечення та перераховувати його пропорційно у випадку зміни сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Перебуваючи на пенсії в роки наступні після звільнення з державної служби позивач мала законні правомірні очікування довічно здійснювати перерахунок пенсії, адже, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» було змінено лише 01.01.2015 року Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIII. Згідно вказаного закону статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» було викладено в новій редакції, а саме встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак до цього часу такого порядку не встановлено, тобто не встановлено державного регулювання питання перерахунку пенсій державним службовцям.

Отже, вносячи певні зміни законодавець виключив норму яка встановлювала правила перерахунку пенсій державним службовцям, яка діяла понад 10 років, позбавивши державних службовців раніше задекларованої державою гарантії на подальший перерахунок пенсії державним службовцям у випадку зміни сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Таким чином очікування на здійснення перерахунку розміру мого пенсійного забезпечення були законними та правомірними.

Необхідність дотримання і забезпечення принципу правомірних (законних) очікувань підтверджується й прецедетною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, при вирішенні питання щодо порушення державами-учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод та протоколів до неї (далі - Конвенція) велика увага акцентується на дотриманні державною принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.

За прецедентною практикою ЄСПЛ принцип правової визначеності є складовою частиною верховенства права.

В широкому сенсі в основі принципу правової визначеності лежить ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним принципам.

Таким чином стійкість (стабільність) нормативних орієнтирів має значення для створення чітких, зрозумілих та довготривалих правил поведінки.

Діючи за такими правилами особа повинна мати впевненість в реалізації цих норм у життя і повинна бути реально захищеною від негативних наслідків.

Відповідні стандарти правозастосування визначаються Конвенцією та практикою ЄСПЛ.

В більшості випадків ЄСПЛ розглядає поняття «заочні очікування» як елемент верховенства права й елемент «юридичної визначеності» та як об'єкт захисту, в тому числі, коли йдеться про захист законних очікувань щодо здійснення права власності.

Зокрема, у справах «Пайн Белі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обгрунтовувавти їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія A, N, 332, с. 21, п. 31) (пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).

Таким чином, легітимність очікування поєднує як елемент їх законності, так і елемент їх стабільності, тобто зумовлену законом правомірність сподівань суб'єктів суспільних відносин на реалізацію проголошених норм.

Відтак, легітимність очікування суб'єктів суспільних відносин повинні захищатися від непередбачуваних змін законодавства, яким встановлений відповідний правовий режим (зокрема власності) чи певних правил поведінки.

Після звільнення з посади помічника голови Печерського районного суду міста Києва позивачу було призначено пенсію у розмірі 2411,14 грн. (дві тисячі чотириста одинадцять гривень 14 копійок), що підтверджується довідкою від 17.11.2008 року №6175/06.

При здійсненні нарахування пенсії позивачу стаж роботи державного службовця становив 26 років 3 місяці та 15 днів, що підтверджується копією трудової книжки.

До розрахунку вищевказаної суми призначеної пенсії не було включено оплату праці - «інші виплати», а саме матеріальну допомогу та допомогу на оздоровлення.

З метою захисту свої прав позивач зверталася до Печерського районного суду міста Києва із відповідним позовом.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2014 року у справі №757/7365/14-а, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі №697/572/14-а, позовні вимоги було задоволено у повному обсязі та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити позивачу перерахунок пенсії з включенням в розрахунок розміру пенсії складові заробітної плати на підставі довідок ТУ ДСА України в м. Києві від 17.01.2014 року про складові заробітної плати - «інші виплати»: матеріальна допомога, згідно зі ст. 33 Закону України «Про державну службу» (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) та ст. 35 (допомога для оздоровлення) Закону України «Про державну службу», на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 30.09.2013.

Після набрання законної сил вказаною Постановою Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2014 року пенсію було перераховано, розмір пенсії на даний час складає 2707,00 грн. (дві тисячі сімсот сім гривень 00 копійок).

Однак, на даний час розмір пенсії не відповідає, встановленим на час виходу на пенсію, 90% від заробітної плати державного службовця, що працює на аналогічній посаді.

Так згідно з довідкою № 13 від 14.01.2016 року виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві заробітна плата на посаді помічника голови суду в Печерському районному суді м. Києва, з якої призначено пенсію, встановлена з 09.09.2015 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», становить 6390,00 (шість тисяч триста дев'яносто гривень 00 копійок).

При цьому, згідно із довідкою № 12 від 14.01.2016 року виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві заробітна плата на посаді помічника голови суду в Печерському районному суді м. Києва, з якої призначено пенсію, встановлена з 01.01.2016 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», становить 8669,60 (вісім тисяч шістдесят дев'ять гривень 60 копійок).

Вказані вище дані щодо заробітної плати помічника голови суду в Печерському районному суді м. Києва і були підставою для звернення до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.

Разом з тим Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва відмовило позивачу у задоволенні її заяви обґрунтовуючи свою відмови виключно норми Закону №213-VIII.

Позивач наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Крім цього, «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації позивачем права на перерахунок призначеної пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Пункт 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII суперечить конституційним нормам, передбаченим статтями 8, 21 та 22 Конституції України.

Таким чином посилання відповідача на норми Закону №213-VIII є необгрунтованим, а тому, вважає що її позовні вимоги підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва 14.03.2016р. вх. № 2885/04) направив свої письмові заперечення, згідно яких відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 ( далі - Позивач) з наступних підстав.

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з 21.04.2008 року та отримує пенсію, згідно з Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993р., яка призначена у розмірі 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993року (надалі- Закон № 3723) є спеціалізованим Законом України, що регулює питання пенсійного забезпечення державних службовців.

Керуючись ч. 2 ст. 33 Закону України № 3723 заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, надбавок за ранги, надбавка за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України № 3723 умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм визначення розміру заробітної плати для перерахунку пенсії державним службовцям (як таким, що працюють, так і тим, що не працюють на час перерахунку) встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова).

Пунктом 4 Постанови визначено складові заробітної плати державного службовця, котрі враховуються у відповідних розмірах для перерахунку пенсії в разі підвищення розміру заробітної плати державним службовцям згідно з рішенням Кабінету Міністрів України. Такі види виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відповідно даного 4 пункту, не включені до складових заробітної плати, які враховуються під час перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Відповідно до Закону України "Про державну службу" та постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 р. № 865 не вносилось змін щодо розширення переліку складових заробітної плати державного службовця, які враховуються для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 23.04.2008 №№ 370, 371, 372, 373, 374 Позивачу включені всі вищезазначені складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років за стаж державної служби, надбавка за виконання особливо важливої роботи, премія). Інші виплати не передбачені ст. ЗЗ Закону № 3723.

Відповідач звертає увагу суду, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 (далі - Закон України № 213) було внесено зміни до Закону України «Про державну службу».

Так, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України № 213 визначено, якщо у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Отже, виходячи з буквального тлумачення п. 5 Прикінцевих положень Закону України № 213 з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно офіційного тлумачення ч.І ст. 58 на підставі рішення Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999р. дію нормативно- правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи вище викладене, довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 14.01.2016 № № 12, 13 не є підставою для здійснення перерахунку пенсії відповідно до Закону № 3723.

Таким чином, Управління діяло згідно норм чинного законодавства України і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд вирішуючи поданий адміністративний позов виходить з наступного.

Згідно Конституції України Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Наведені позивачем та докладно описані вище обставини свідчать про порушення гарантованого позивачу права на отримання пенсії в розмірі, порядку та на підставах, що діяв під час виходу її на пенсію. Недопустимість звуження змісту та обсягу такого права закріплений Основним Законом України.

З огляду на викладене слід відхилити заперечення відповідача, як такі, що порушують гарантоване право особи на одержання пенсії в розмірі встановленому під час її виходу на пенсію та до звуження існуючого права, а в подальшому (у разі збільшення розміру мінімального розміру прожиткового мінімуму, мінімального розміру заробітної плати) можуть призвести до порушення гарантованого права визначеного ст.46 Конституції України .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 55, 58 Конституції України, ст.ст. 33, 35, 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції 2008 року), ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 17, 104-105, п.4 ст.122, 162 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва у перерахунку ОСОБА_1 призначеної пенсії - протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва перерахувати ОСОБА_1 пенсію виходячи із заробітної плати помічника голови суду в Печерському районному суді м. Києва, з якої призначено пенсію з 09.09.2015 року на підставі довідки № 13 від 14.01.2016 року виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві та здійснити її виплату.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва перерахувати ОСОБА_1 пенсію виходячи із заробітної плати помічника голови суду в Печерському районному суді м. Києва, з якої призначено пенсію з 01.01.2016 року на підставі довідки № 12 від 14.01.2016 року виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві та здійснити її виплату.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 враховувати складові заробітної плати - «інші виплати» відповідно до Постанови Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2014 року у справі №757/7365/14-а. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Цокол Л.І.