Рішення № 57039697, 11.04.2016, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/287/16-ц

Номер провадження 2/289/334/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016 року м.Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :

Головуючого судді Сіренко Н.С.,

при секретарі Галькевич Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних посилаючись на те, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 08.10.2012 року та рішенням апеляційного суду Житомирської області від 14.01.2013 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача кошти в сумі 4570 грн. (витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи), 995,68 грн. (судового збору) та 1000 грн. (за надання юридичної допомоги).

15.08.2014 року на підставі виконавчого листа №2/620/21/2012 від 12.08.2014 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 зазначених вище коштів. Проте за період з 15.08.2014 року по 17.02.2016 року відповідачем було перераховано в рахунок боргу 1904,78 грн., а відповідно залишок боргу ОСОБА_2. становить 4660,90 грн. Посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції станом на 17.02.2016 року складає 848,42 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 208,78 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні надала заяву про зменшення позовних вимог в зв'язку із погашенням відповідачем частини заборгованості та просить стягнути з відповідача з урахуванням зменшених позовних вимог суму заборгованості в розмірі 3065,66 грн., індекс інфляції за весь час прострочення 574,63 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 137,32 грн. та 551,20 грн. - суму сплаченого судового збору.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заявленої суми стягнення з неї вказаних сум заперечила. Пояснила, що не могла виплатити всю суму заборгованості в зв'язку з тяжким матеріальним становищем, так як 06.01.2014 року народила сина, який часто хворіє, чоловік ніде не працює. В той же час вона вже погасила існуючу заборгованість.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/620/21/2012 від 12.08.2014 року виданого Радомишльським районним судом, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто : ВП №44402548 - 4570 грн.; ВП №44402659 - 995,68 грн.; ВП №44402821 - 1000 грн. (а.с.10,11).

Відповідач ОСОБА_2 борг перед позивачем ОСОБА_3 станом на 21.03.2016 року погасила частково, залишок боргу становить 3065,66 грн., про що свідчить повідомлення начальника відділу ДВС Радомишльського РУЮ від 21.03.2016 року.

Згідно розрахунку суми боргу з урахуванням індексу споживчих цін за період з 22.08.2014 року по 29.02.2016 року сума індексації боргу становить 574,63 грн. (а.с.13-14).

Як вбачається із довідки ВДВС Радомишльського РУЮ від 28.03.2016 року заборгованість по виконавчому листу №2/620/21/2012 від 12.08.2014 року виданому Радомишльським районним судом в сумі 4570 грн. боржницею сплачено в повному обсязі (а.с.45).

Перерахування коштів також підтверджується квитанціями на здійснення операцій та наданою для огляду в судовому засіданні постановою про закінчення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4570,00 грн. від 30.03.2016 р.оку

Щодо стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 574,63 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 137,32 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

У справі, яка переглядається, спір виник у зв'язку з тривалим, на думку позивача, невиконанням рішення суду про стягнення з відповідача коштів в сумі 4570 грн. (витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи), 995,68 грн. (судового збору) та 1000 грн. (за надання юридичної допомоги).

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Зазначена правова позиція Верховного Суду України висловлена в постанові від 20.01.2016 року в справі №6-2759цс15 і у відповідності до статті 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, у справі, яка розглядається, суд враховує наведені вище норми та дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, те, що на день розгляду справи в суді сума заборгованості повністю сплачена, суд стягує з відповідача на користь позивача 551,20 грн. сплаченого судового збору, в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, судові витрати у розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С.Сіренко