Постанова № 57037106, 19.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 р. Справа № 804/16282/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "АВІАС" до Ковельської об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.15р. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «АВІАС» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №000581310 від 06.08.2015 року за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яким визначена сума грошового зобов'язання: за основним платежем 13883,00 грн. та штрафні санкції 6941,5 грн., а всього 20824,50 грн. прийняте Ковельською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Волинській області.

В обґрунтування позову зазначено, що при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку позивач оподатковує операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам (фізичні особи) для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам та фізичним особам - підприємцям не включає до об'єкту оподаткування через використання ними нафтопродуктів у своїй господарській діяльність (комерційне використання). Позивачем зауважено, що при визначені сум податкового зобов'язання з акцизного податку товариство виходило з сум операцій по реалізації нафтопродуктів кінцевому споживачу для власних потреб - фізичним особам (гр.3 - гр. 4 додатку 6 до декларації акцизного податку), а податковий орган незаконно та безпідставно з огляду на вимоги норм Податкового кодексу України при визначені сум податкового зобов'язання включив вартість товарів реалізованих контрагентам для використання у господарській (комерційній) діяльності.

Ухвалою суду від 16.12.15р. відкрито провадження по справі №804/16282/15 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.12.2015 року.

25.12.15р. ухвалою суду провадження по справі зупинено до 26.01.2016р.

26.01.2016р. провадження по справі поновлено про що винесено ухвалу суду.

26.01.2016р. ухвалою суду провадження по справі зупинено до 19.02.2016р.

До канцелярії суду від позивача 19.02.2016р. надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, в судове засідання свого уповноваженого представника не направив.

24.12.15р. до суду від відповідача засобами електронного зв'язку надійшли заперечення проти позову, за змістом яких відповідач просить відмовити в задоволені позову, оскільки оскаржуване рішення є законним та відповідає вимогам ПК України, адже через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля» Терміни та визначення понять»), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.213.1.9, п.213.1 ст.213 ПК України. Таким чином, податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, зважуючи на визначені в ст.122 КАС України строки розгляду адміністративної справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову та заперечення, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд при винесені постанови виходить з таких підстав та мотивів.

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.08.2015 року №000581310 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем - акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 13883,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6941,5 грн., видно, що воно прийнято на підставі акта перевірки від 17.07.15 року №134/21/32560942.

Вказаний акт перевірки складений відповідачем за результатами камеральної перевірка даних, задекларованих у декларації з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів податку позивача за травень 2015р. За висновками означеного акта перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 213, ст. 214, пп.215.3.4. ст.215, ст.216 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за травень 2015 р. в сумі 13883,00 грн.

Підставою для вищезазначених висновків слугували судження посадової особи відповідача про те, що через мережу АЗС позивачем здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля Терміни та визначення понять), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.213.1.9,п.213.1ст.213 ПКУ. Крім того, відповідачем зазначено, що продаючи пальне суб'єктам господарювання, позивач не з'ясовував подальше їх використання, зокрема факт їх комерційного використання, що передбачає саме перепродаж товару (підакцизних товарів) іншому - кінцевому споживачу.

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 06.08.2015 року №000581310, прийнято рішення ГУ ДФС у Волинській області від 22.10.2015 року та ДФС України від 18.11.2015 року, якими оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Положеннями пп.14.1.4 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;

Як визначено пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213цього Кодексу.

Згідно з пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Положеннями абз. 2 пп.14.1.212. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що реалізацією субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших субєктах господарювання громадського харчування.

Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє зробити висновок, що операція з реалізації субєктом господарювання підакцизних товарів є обєктом оподаткування акцизним збором в розумінні пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України, якщо суб'єктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

З наведеними положеннями узгоджуються приписи Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженогоНаказом Міністерства фінансів України від 23.01.15 №14, відповідно до якого додаток 6 розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавець окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (а відтак через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.

Суд зазначає про помилковість доводів відповідача про те, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою КМ України від 20.12.1997р. №1442, через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу.

Відповідно до вказаних Правил вони визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування, тобто регулюють порядок роздрібної, а не оптової торгівлі нафтопродуктами. Суд відмічає, що згадані Правила не містять заборони на оптовий продаж пального через АЗС.

Крім того, вказані Правила роздрібної торгівлі розроблені на вико нання ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів», який під споживачем розуміє фізичну особу, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не повязаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1).

Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на визначення роздрібна торгівля, наведене в ДСТУ 4303:2004 роздрібна та оптова торгівля, терміни та визначення понять, також не заслуговують на увагу. Вказаний ДСТУ пояснює як термін роздрібна торгівля, так і термін оптова торгівля. Так, оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання (п. 4.5). Зазнаючи про здійснення позивачем операцій з реалізації підакцизних товарі саме з роздрібної торгівлі, контролюючим органом не спростований належним та допустимим доказами факт постачання позивачем таких підакцизних товарів покупцям для виробничого використання, тобто факт здійснення ним оптової торгівлі.

Окремо суд зазначає, що відповідно до п.5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, а ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять законом не є.

Суд відмічає також, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців видами діяльності позивача є як роздрібна торгівля пальним (основний), так і оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідачем не заперечується факт надання позивачем до заперечень на акт перевірки реєстру податкових накладних за суб'єктами господарювання, якими реалізовано товари для комерційного використання.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).

Отже, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

З огляду на викладене, суд констатує, що під час проведеної відповідачем камеральної перевірки позивача (без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем, які підлягають акцизному оподаткуванню, тому викладені в акті перевірки від 17.07.15р. №134/21/32560942 доводи та висновки про порушення позивачем ст.ст.213-216 ПК України є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015р. №000581310 суб'єкта владних повноважень не відповідають вимогам податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «АВІАС» до Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №000581310 від 06.08.2015 року за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яким визначена сума грошового зобов'язання: за основним платежем 13883,00 грн. та штрафні санкції 6941,5 грн., а всього 20824,50 грн., прийняте Ковельською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Волинській області.

Стягнути на користь ТОВ ВТФ «АВІАС» (код ЄДРПОУ 32560942) сплачений судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (тисяча двісті вісімнадцять) за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Волинській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук