Ухвала суду № 57034983, 05.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1474/2016 Головуючий в суді 1 інстанції - Українець В.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про роз'яснення рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним,

встановила:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року - скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 - задоволено, визнано оспорюваний договір дарування квартири від 14.03.2014 року недійсним.

29 лютого 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась із заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру та визнати право власності на квартиру за ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

29 березня 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась із заявою про роз'яснення рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року, посилаючись на те, що отримавши рішення, вона звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу АнгеловськоїО.С. та Державної реєстраційної служби із заявою про внесення відповідних змін в частині скасування запису щодо права власності ОСОБА_4 Однак отримала відмову з посиланням на відсутність у рішенні суду вказівки щодо скасування відповідного реєстраційного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі даного рішення суду. У зв'язку з чим рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року не може бути належним чином виконано.

В судовому засіданні представники ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підтримали заяву та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, подала письмові заперечення, в яких просила у задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява про роз'яснення рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У заяві про роз'яснення рішення представник позивача вказує, що відсутність в резолютивній частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.02.2016 року посилання на правові наслідки недійсності договору дарування та відсутність посилання на способи поновлення порушеного права шляхом виконання судового рішення фактично призводить до неможливості поновлення законного права власності апелянта, що робить дане рішення незрозумілим позивачу в частині його виконання та застосування відповідних правових наслідків недійсності договору дарування. Тому представник позивача просила роз'яснити рішення в частині правових наслідків визнання оскаржуваного договору дарування недійсним та надати роз'яснення щодо способу виконання даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до статті 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України, якою, зокрема, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Однак, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, матеріалів справи та рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року, ОСОБА_2 була заявлена позовна вимога лише про визнання договору дарування квартири недійсним, інших позовних вимог позивач не заявляв.

Відповідно до резолютивної частини рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.02.2016 року, суд визнав недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 14.03.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений 14 березня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ангеловською О.С. за реєстровим №401. Підстави визнання договору дарування недійсним викладені в мотивувальній частині рішення.

Відтак, рішення є чітким і зрозумілим та будь-яких роз'яснень не потребує, а доводи заяви про необхідність внесення в рішення суду нових даних щодо скасування державної реєстрації правочину та вирішення питання про застосування наслідків недійсності договору дарування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки статтею 221 ЦПК України заборонено змінювати суть прийнятого рішення та торкатись питань, які не були предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 13.10.2013 року, до документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, віднесено рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснено, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, що виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для роз'яснення рішення, а тому у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про роз'яснення рішення необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-317, 221, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про роз'яснення рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: