Ухвала суду № 57034119, 07.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2016 р. м. Київ К/800/16288/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Грабчака Д.В., представника відповідача Пятковського А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 по справі № 2270/6243/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Зв'язок"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2012 №0000822304/2980, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 1 058 118,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Ухвалою від 07.04.2016 із занесення у протокол судового засідання у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено з підстав подання такого клопотання менше як за сім днів до дня проведення судового засідання (ст. 122-1Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "БК "Київбудмонтаж" за березень 2011 року та червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 17.08.2012 № 4851/22-3/33232876 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги пп. 198.1, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200, пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 058 118,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що фактично господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "БК "Київбудмонтаж" не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними, оскільки згідно пояснень директора вказаного контрагента ОСОБА_6 (протокол допиту свідка) він ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово - господарської діяльності не проводив, договорів не укладав, документів бухгалтерського та податкового обліку не підписував, що підтверджується висновком експерта № 1298/12-21 про встановлення виконання підпису від імені керівника ТОВ "БК "Київбудмонтаж" ОСОБА_6 Таким чином, з урахуванням встановлених обставин контролюючий орган дійшов висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів, складених ТОВ "БК "Київбудмонтаж", за підписом особи, яка заперечує свою участь у господарській діяльності вказаного Товариства, а відповідно і безпідставність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, підписаними невстановленими особами. Крім того, контролюючий орган також вказує на відсутність у ТОВ "БК "Київбудмонтаж" необхідних трудових та матеріальних ресурсів для проведення фінансово - господарської діяльності.

У цій справі, задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично відбулись, що підтверджено належно оформленими первинними документами, зокрема і податковими накладними, а отже позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит за такими операціями.

Однак такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 цієї статті Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назву, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів (послуг); податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник ПДВ; повна або скорочена назву, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів (послуг); опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість, обсяг; ціна постачання без врахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно - правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 вказаного Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Державна податкова інспекція на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування Товариством податкового кредиту зазначає, що первинні документи, зокрема і податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а отже не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставним.

Проте, судами передніх інстанцій під час вирішення спору наведене вище враховано не було, як не було враховано і те, що сам факт того, що на момент розгляду справи відсутній вирок в кримінальній справі, не може спростовувати достовірність пояснень посадової особи (керівника контрагента) відносно характеру укладених угод, фактичного здійснення за цими угодами операцій та оформлення відповідних первинних документів.

Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкового органу, викладені в акті перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому за змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 по справі № 2270/6243/12 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко