Ухвала суду № 57034118, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/66367/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві до Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У травні 2013 року Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві звернулося в суд з позовом, у якому просило стягнути з Полтавського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту суму заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1977-ХІІ), і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за періоди з лютого по грудень 2010 року та з липня по листопад 2012 року в розмірі 32506,65 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Полтавське відділення Українського державного геологорозвідувального інституту зареєстроване як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві.

Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві посилається на несплату відповідачем заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за періоди з лютого по грудень 2010 року та з липня по листопад 2012 року в розмірі 32506,65 гривень.

Позивачем на адресу відповідача були надіслані повідомлення про наявність заборгованості з проханням погасити відповідну суму боргу, однак у добровільному порядку суму боргу не сплачено.

Не погоджуючись з несплатою відповідачем суми заборгованості та вважаючи такі дії протиправними, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві звернулося до суду з цим позовом.

Так, згідно зі статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається будь-яка з цих пенсій за їх вибором.

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів (стаття 24 Закону № 1977-ХІІ).

За змістом частини 9 цієї ж статті Закону № 1977-ХІІ різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи визначає Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372.

Згідно пункту 2 Порядку за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду України до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977-ХІІ, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду України за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду України стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством (пункт 8 Порядку).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач не заперечує факт несплати суми компенсації різниці пенсій наукових працівників за спірні періоди, та наявність у нього обов'язку сплати таких сум компенсації, однак вказує на зайво нараховані позивачем кошти з відшкодування витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Перевіривши наявні матеріали цієї справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість таких доводів відповідача, вказавши, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про зайве нарахування Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві коштів, які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційна скарга Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» мотивована тим, що вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою вимоги статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, вказуючи, що частина позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості підлягає залишенню без розгляду.

Такі доводи відповідача колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковими, оскільки в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств за Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, згідно якої строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не застосовуються.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про задоволення позовних вимог, є законними, і підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві до Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.