Ухвала суду № 57034060, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/554/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про стягнення заробітної плати,

за касаційними скаргами ОСОБА_2, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (далі - ТУ ДСА України у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, про: стягнення з ТУ ДСА України у Львівській області заробітної плати за 4 календарних дні відпустки за попереднім місцем роботи за період роботи з 6 жовтня 2012 року по 6 жовтня 2013 року в розмірі 3177 грн 40 коп.; стягнення моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ТУ ДСА України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату на підставі наказу голови Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року №75/В «Про надання частини невикористаної щорічної основної відпустки судді ОСОБА_2». В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та прийняти нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю.

ТУ ДСА України у Львівській області у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку часткове задоволення касаційних скарг з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що Указом Президента України від 14 лютого 2015 року №82/2015 ОСОБА_2 переведено на роботу на посаду судді Галицького районного суду м. Львова.

Відповідно до наказу голови Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2015 року №12/К ОСОБА_2 приступив до виконання своїх посадових обов'язків з 24 лютого 2015 року.

Наказом голови Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року №75/В ОСОБА_2 надано невикористану частину щорічної основної відпустки за попереднім місцем роботи (Сніжнянський міський суд Донецької області), за період роботи з 6 лютого 2012 року по 6 жовтня 2013 року тривалістю 4 календарні дні починаючи з 21 липня 2015 року по 24 липня 2015 року включно.

Підставою для прийняття вказаного наказу були заява позивача та довідка Сніжнянського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2014 року №22 про невикористані відпустки.

Листом від 10 липня 2015 року №054288/15 відповідачем наказ голови Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року №75/В про надання відпустки позивачу повернуто без виконання, мотивуючи тим, що довідка Сніжнянського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2014 року №22 не може бути правовою підставою для видачі вказаного наказу, оскільки видана у період роботи ОСОБА_2 у Сніжнянському міському суді Донецької області та не забезпечує достовірність інформації про невикористані відпустки на момент (24 лютого 2015 року) переведення позивача до Галицького районного суду м. Львова. Крім того, за повідомленням ТУ ДСА у Донецькій області вказана довідка до них не направлялася, а можливість перевірити інформацію щодо невикористаних відпусток позивача відсутня у зв'язку із знаходженням Сніжнянського міського суду Донецької області у районі проведення антитерористичної операції.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про відпустки» відповідач не наділений повноваженням надавати оцінку наказам голови місцевого загального суду та повертати їх без виконання.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), з наступними змінами та доповненнями, голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Як передбачено частиною 4 статті 115 КЗпП України та частиною 1 статті 21 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР, з наступними змінами та доповненнями, заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Відповідно до положень частини 1 статті 148 Закону №2453-VI Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 151 Закону №2453-VI територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Враховуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що повертаючи без виконання наказ голови суду відповідач діяв всупереч нормам чинного законодавства.

Разом з тим, прийшовши до вказаного висновку, суд першої інстанції, а з ним погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши, що суму заробітної плати, яку позивач просив стягнути, розраховано помилково, та зазначивши, що суд не може втручатись у внутрішню компетенцію органу державної влади, вирішив захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Колегія суддів вважає такий висновок судів неправильним з огляду на наступне.

В силу частин 2, 3 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів доходить висновку, що неправильний розрахунок суми, яка підлягає стягненню з відповідача не може бути підставою для заміни обраного позивачем способу захисту порушеного права, а посилання судів на те, що здійснюючи такий розрахунок суд фактично втручається у внутрішню компетенцію органу державної влади є безпідставним, оскільки в силу пункту 4 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Таким чином, судам необхідно застосувати положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, яким регулюється обчислення заробітної плати при наданні працівникам щорічної відпустки.

У зв'язку з цим судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, тому за правилами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги ОСОБА_2, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді М.М. Олексієнко

І.В. Штульман