Ухвала суду № 57033727, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 382/2474/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бурзель Ю.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області на постанову Яготинського районного суду Київської області від 03.03.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду в Яготинському районі Київської області у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, викладену у листі № 5542/03-07 від 18.11.2015;

- визнати за ОСОБА_2 право на пільгову пенсію за віком та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, включивши стаж роботи на посаді: електрозварника за період з 01.08.1982 по 21.08.1992, з дня звернення з заявою (16.03.2015) до управління Пенсійного фонду України Яготинського району Київської області про призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788.

Постановою Яготинського районного суду Київської області від 03.03.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 з 01.08.1982 по 07.09.1988 працював електрозварником 3-го розряду на слюсарно-монтажній ділянці Яготинського цукрового заводу ім. Ілліча, з 08.09.1988 по 24.02.1989 - електрозварником ручного зварювання 3-го розряду Яготинського цукрового заводу ім. Ілліча, з 25.02.1989 по 25.01.1991 - електрозварником 4-го розряду Яготинського цукрового заводу, з 26 січня 1991 року по 17 січня 2001 року - електрозварником 5-го розряду Яготинського цукрового заводу; з 14.08.2001 по 19.11.2001 - електрозварником 5-розряду у ВГМ в ДП «Яготинський цукровий завод», з 27.05.2008 по 19.10.2010 - електрозварником ручного зварювання 5-го розряду в ВАТ «Будівельно - монтажне управління № 10», з 18.04.2011 по 06.12.2012 - електрозварником ручного зварювання 5-го розряду в ПАТ «Будівельно - монтажне управління № 10», з 26.02.2013 по 24.12.2013 - (по час звернення до суду з даним позовом) електрозварником ручного зварювання 5-го розряду в ТДВ «Яготинський механічний завод».

16.03.2015 ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області від 12.05.2015 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах та роз'яснено йому, що в разі надання довідок, що підтверджують характер виконуваних ним робіт на підприємствах, де він працював, виписок із наказів про проведення атестації робочого місця, можливо буде повернутись до питання призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

19.08.2015 ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області із заявою, до якої додав довідку ТОВ «Яготинський механічний завод» про підтвердження пільгового стажу та проведення атестації робочих місць. 29.10.2015 ОСОБА_2 отримав лист, з якого вбачалось, що в результаті розгляду заяви до пільгового стажу електрогазозварника можливо зарахувати 2 роки 5 місяців 24 дні, а також про те, що про розгляд справи та про надання підприємствами пільгових довідок та всіх копій первинних документів його буде повідомлено додатково. 18.11.2015 ОСОБА_2 отримав лист від управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області, яким ОСОБА_2 було повідомлено про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Відмовляючи у призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах на підставі п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області виходило із того, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників; при цьому відповідне право після 21.08.1992 повинно бути підтверджено результатами атестації робочого місця; відсутність хоча б однієї із цих умов не дає права працівникові на пенсію на пільгових умовах. У трудовій книжці ОСОБА_2 відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій, так як у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Оскільки ОСОБА_2 не подав до управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області уточнюючих довідок підприємств та організацій та виписки із наказів по підприємствам про проведення атестації на відповідному робочому місці, права на пенсію ОСОБА_2 немає. ОСОБА_2 необхідно звернутись на підприємства, де він працював для отримання довідок, що підтверджують характер виконуваних ним робіт, виписок із наказів про проведення атестації робочого місця, у разі надання вказаних документів можливо повернутись до питання призначення пенсії на пільгових умовах.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області безпідставно не включило до пільгового стажу ОСОБА_2 спірний стаж роботи електрозварювальника з 01.08.1982 по 07.09.1988, з 08.09.1988 по 24.02.1989, з 25.02.1989 по 25.01.1991 та з 26.01.1991 по 21.08.1992, а тому відмова відповідача в призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах є неправомірною.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у позивача недостатньо стажу по Списку № 2, а тому підстав для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» немає.

Колегія суддів вважає доводи апелянта не обґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону України, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Статтею 100 вищевказаного Закону України передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 цього ж Закону України, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону України, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Окрім цього, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи, а саме трудовою книжкою позивача підтверджується, що з 01.08.1982 по 07.09.1988 ОСОБА_2 працював електрозварником 3-го розряду на слюсарно-монтажній ділянці Яготинського цукрового заводу ім. Ілліча, з 08.09.1988 по 24.02.1989 - електрозварником ручного зварювання 3-го розряду Яготинського цукрового заводу ім. Ілліча, з 25.02.1989 по 25.01.1991 - електрозварником 4-го розряду Яготинського цукрового заводу, з 26.01.1991 по 17.01.2001 - електрозварником 5-го розряду Яготинського цукрового заводу; з 14.08.2001 по 19.11.2001 - електрозварником 5-розряду у ВГМ в ДП «Яготинський цукровий завод».

Також, колегія суддів звертає увагу, що представником позивача в суд першої інстанції було надано відомості оплати праці позивача по Яготинському цукровому заводу за період з 1982 року по 1992 рік (по роках та помісячно), з яких вбачається, що ОСОБА_2 працював на посаді, що відноситься до Списку № 2 повний робочий день.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставно не включено до пільгового стажу ОСОБА_2 спірний стаж роботи електрозварювальника з 01.08.1982 по 07.09.1988, з 08.09.1988 по 24.02.1989, з 25.02.1989 по 25.01.1991 та з 26.01.1991 по 21.08.1992, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що в трудовій книжці, поданій для призначення пенсії ОСОБА_2 не зазначено, що працівник був зайнятий повний робочий день із шкідливими умовами праці, а зазначено тільки посади, на яких працював, то і підстав для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» немає, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки з наявних в матеріалах справи відомостей оплати праці позивача по Яготинському цукровому заводу за період з 1982 року по 1992 рік (по роках та помісячно) вбачається, що ОСОБА_2 працював на посаді, що відноситься до Списку № 2 повний робочий день (а.с. 47-76).

Щодо доводів апелянта про те, що ще однією з підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку слугувало те, що після 21.08.1992 в трудовій книжці відсутні записи про проведення атестації робочого місця, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 2-4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Трудова книжка видається та оформляється відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, в даній інструкції також зазначено, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудову діяльність громадян та служить для встановлення загального, безпосереднього та спеціального стажу. Тобто, це документ, що підтверджує трудовий стаж, від якого, в свою чергу, залежить розмір пенсії за віком. Саме для цього протягом усього трудового шляху працівника до трудової книжки вносять відомості про те, де, коли і скільки він працював. Туди ж потрапляє інформація про нагородження, заохочення, навчання у професійних навчально-виховних та вищих учбових закладах, службу у збройних силах, про одержання допомоги по безробіттю тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок не може позбавити позивача конституційних прав на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Бульш того, навіть якщо взяти факт не проведення атестації, то це не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2013 у справі № К/9991/80190/11.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду Яготинського району Київської області у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, викладену у листі № 5542/03-07 від 18.11.2015; визнати за ОСОБА_2, право на пільгову пенсію за віком та зобов'язати управління Пенсійного фонду України Яготинського району Київської області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах включивши стаж роботи на посаді: електрозварника за період з 01.08.1982 по 21.08.1992, з дня звернення з заявою (16.03.2015) до управління Пенсійного фонду України Яготинського району Київської області про призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788). Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 218 х 0,4) х 2 = 974, 40 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 071, 84 грн. (974, 40 х 110 %).

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Яготинського районного суду Київської області від 03.03.2016 - без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 071, 84 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.