Ухвала суду № 57033358, 05.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 р. Справа № 876/15561/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Олівець і Ко» до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2013 року № 0000262210, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 77858,00 грн., з них 62286,00 грн. основний платіж і 15572,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0000272210, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 234770,00 грн., з них 187816,00 грн. основний платіж і 46954,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що господарські операції ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» з ТзОВ «Нові технології ТПВ» і ТзОВ «А-ЗНАК» мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності. Водночас сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що господарські операції позивача з ТзОВ «Нові технології ТПВ» не мали реального товарного характеру, фактично актом встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. З представлених первинних документів вбачається, що такі належним чином не оформлені, а саме відсутні ряд обов'язкових до заповнення граф, в тому числі відсутні дати підписання таких первинних документів. Щодо купівлі послуг у ТзОВ «А-ЗНАК» зазначає, що на момент проведення перевірки податкові накладні, які позивачем внесено у реєстр отриманих податкових накладних, що були видані ТзОВ «А-ЗНАК», надані не були. Стверджує, що відображенню у податковій звітності підлягає та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 12-18.04.2013 року працівники Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби провели документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року до 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2013 року №713/22-10/36417655.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 187816,00 грн., та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 62286,00 грн.

На підставі зазначених актів перевірки Державна податкова інспекція у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення 15.05.2013 року № 0000262210, яким ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 77858,00 грн., з них 62286,00 грн. основний платіж і 15572,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0000272210, яким ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 234770,00 грн., з них 187816,00 грн. основний платіж і 46954,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.6 даної статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 даної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Проте зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» (замовник) та ТзОВ «Нові технології ТПВ» (підрядник) уклали договори підряду від 02.07.2012 року № 01/07-01 на капітальне будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземними автостоянками по пр. В.Чорновола - вул. П.Панча у м. Львові та від 02.08.2012 року № 02/08-01 на виконання робіт по оздобленню фасаду будівлі по вул. Драгана, 10 у м. Львові.

Фактичне виконання ТзОВ «Нові технології ТПВ» своїх зобов'язань за цими договорами підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом доказами, а саме: актами погодження договірних цін на роботи по вказаних об'єктах, локальними кошторисами об'єктів, підсумковими відомостями ресурсів до локальних кошторисів, розрахунками загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень та серпень 2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за липень та серпень 2012 року, підсумковими відомостями ресурсів за серпень 2012 року, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за липень та серпень 2012 року, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, податковими накладними від 31.07.2012 року № 788, від 29.08.2012 року № 405 та від 31.08.2012 року № 461.

Факт оплати ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» вартості отриманих робіт (послуг) товару підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень від 16.08.2012 року № 1, від 23.08.2012 року № 2, від 11.09.2012 року № 3, від 18.09.2012 року № 4, від 02.10.2012 року № 14 та від 02.10.2012 року № 15.

Також ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» (замовник) і ТзОВ «А-ЗНАК» (підрядник) уклали договори підряду від 03.09.2012 року № 03/09-01 на ремонт приміщення ПАТ КБ «ПриватБанк» по вул. Грушевського, 2 в м. Мостиська Львівської області та від 04.09.2012 року № 04/09-01 на ремонт приміщення ПАТ КБ «ПриватБанк» на м-ні Гайдамаків, 21 в м. Городок Львівської області.

Фактичне виконання ТзОВ «А-ЗНАК» своїх зобов'язань за цими договорами підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом доказами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, підсумковими відомостями ресурсів за вересень 2012 року, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису на загальнобудівельні та оздоблювальні роботи, податковими накладними від 06.09.2012 року № 33, від 07.09.2012 року № 49, від 10.09.2012 року № 58, від 11.09.2012 року № 71, від 13.09.2012 року № 90, від 14.09.2012 року № 100, від 15.09.2012 року № 111, від 17.09.2012 року № 121, від 19.09.2012 року № 140, від 21.09.2012 року № 174, від 24.09.2012 року № 190, від 26.09.2012 року № 214 та від 28.09.2012 року № 242

Факт оплати ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» вартості отриманих робіт (послуг) підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень від 02.10.2012 року № 17, від 08.10.2012 року № 19, від 17.10.2012 року № 22, від 18.10.2012 року № 23 та від 19.10.2012 року № 27.

Також судом встановлено, що зазначені вище договори підряду ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» уклало для забезпечення реалізації своїх зобов'язань як підрядника перед ЛКП «Під Зуброю» і ПП «ХІТАЛ-СЕРВІС» відповідно до укладених з ними договорів підряду від 02.08.2012 року № 2, за яким замовником виступає ЛКП «Під Зуброю», на виконання робіт по оздобленню фасаду по вул. Драгана, 10а у м. Львові та від 04.09.2012 року № 0409-2, за яким замовником виступає ПП «ХІТАЛ-СЕРВІС» на виконання ремонтно-будівельних робіт приміщень ПАТ КБ «ПриватБанк» по вул. Грушевського, 2 в м. Мостиська Львівської області та на м-ні Гайдамаків, 21 в м. Городок Львівської області.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за цими договорами позивач надав суду акти погодження договірної ціни на роботи, локальні кошториси робіт, підсумкові відомості ресурсів до локального кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкові відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами), розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, акти приймання виконаних робіт.

Таким чином, мета придбання позивачем зазначених вище робіт (послуг) у ТзОВ «Нові технології ТПВ» і ТзОВ «А-ЗНАК» узгоджується і пов'язана з його господарською діяльністю.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені вище податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Нові технології ТПВ» і ТзОВ «А-ЗНАК».

Щодо посилання відповідача на інформацію Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних перевірок ТзОВ «Нові технології ТПВ» і ТзОВ «А-ЗНАК» в зв'язку з їх відсутністю за місцем реєстрації, а також про те, що фінансово-господарська діяльність даних підприємств здійснюється поза межами правового поля, взаємовідносини між ними та контрагентами є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, колегія суддів зазначає наступне.

Норми Податкового кодексу України не містять такої підстави для відмови у формуванні витрат і податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Крім того, посадові особи Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва дійшли висновків, наведених в даному акті, за результатами невиїзних перевірок вказаних підприємств, тобто без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку цих підприємств, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, зазначену вище інформацію не можна вважати достовірною та обґрунтованою.

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Нові технології ТПВ» і ТзОВ «А-ЗНАК» були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» підрядних робіт (послуг) у ТзОВ «Нові технології ТПВ» і ТзОВ «А-ЗНАК», які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення витрат по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі № 813/4931/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Олівець і Ко» до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

М.А. Пліш

Ухвала складена в повному обсязі 08.04.2016 року