Постанова № 57032909, 06.04.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року Чернігів Справа № 825/546/16

Чернігівський окружний адміністративний суд колегією суддів в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

суддів Поліщук Л.О., Соломко І.І.,

при секретарі Ул'яничеві М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Полтєва Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_4 про нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги у разі отримання каліцтва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 1979 по 1982 роки він проходив військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР та брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, під час яких отримав мінно-вибухову контузію з закритою черепно-мозковою травмою, внаслідок чого йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Позивач стверджує, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», в зв'язку з чим звернувся до відповідача з заявою про її отримання, але отримав відповідь про повернення документів без реалізації, оскільки вони не мають розглядатися Міністерством оборони України. Вважає, що нерозгляд заяви по суті відповідачем, до компетенції якого належить вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, порушує його права.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що позивачем не надано доказів про проходження ним служби в Збройних Силах України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а тому на позивача не розповсюджуються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Представник відповідача Чернігівського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР в період з 26.10.1979 по 09.02.1982, під час якої брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан та отримав мінно-вибухову контузію з закритою черепно-мозковою травмою.

Згідно копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 1034 від 08.06.2011 (а.с. 11) мінно-вибухова контузія з закритою черепно-мозковою травмою позивача пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідок МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 147903 від 11.10.2011 та серії АВ № 0111771 від 15.10.2013 (а.с. 15) позивачу встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

23.12.2015 позивач звернувся з заявою до військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, яка була передана військовому комісару Чернігівського обласного військовому комісаріату та в подальшому в установленому порядку надіслана до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для її розгляду та прийняття рішення (а.с. 29-31).

За наслідками розгляду заяви, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 29.02.2016 № 248/3/6/990 повернув документи позивача до Чернігівського обласного військового комісаріату без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю, оскільки позивач проходив військову службу та звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, а тому виплата йому одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України (а.с. 32).

10.03.2016 листом за № 5/988с Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про вищевказане рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 33).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

При цьому, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вказаної норми права слідує, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР.

Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується копією військового квитка серії ГЛ № 109012, що позивач з 26.10.1979 по 09.02.1982 проходив строкову військову службу у військовій частині 2033 Прикордонних військ КДБ СРСР, а тому Міністерство оборони України, до повноважень якого належить вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, зобов'язано було з дотриманням процедури розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення (позитивне або негативне).

Таким чином, враховуючи, що заява позивача про призначення одноразової грошової допомоги, в порушення норм чинного законодавства, була повернута без розгляду (реалізації), суд приходить до висновку, що необхідно зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.О. Непочатих

Суддя Л.О. Поліщук

Суддя І.І. Соломко