Постанова № 57032640, 04.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 р. Справа №805/689/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11:10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Христофорова А.Б.,

при секретарі - Зима М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Руссоль-Україна” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування ТОВ «Руссоль-Україна» пені у розмірі 3 075,69 грн, та зобов’язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку з орендної плати за землі державної або комунальної власності шляхом виключення з картки особового рахунку пені у розмірі 3 075,69 грн, мотивуючи вимоги тим, що ТОВ «Руссоль-Україна» було подано податкову декларацію з плати за землю із зазначенням суми орендної плати у розмірі 286 359,44 грн, за період квітень-серпень 2014 року підлягало сплаті сума у розмірі 138 720,85 грн, однак у зв’язку з тим, що у Східному регіоні розпочалась активна фаза антитерористичної операції, товариство не мало можливості перерахувати плату за землю, однак, 19.09.2016 року орендна плата була перерахована. У зв’язку з затримкою сплати податку, податковим органом було нараховано пеню. Вважають дії податкового органу при нарахуванні пені неправомірними, оскільки на той час діяв Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669-VII (далі – Закон № 1669-VII) відповідно до якого, на час дії цього закону, товариство взагалі звільнено від сплати за користування земельною ділянкою, у відповідності до чого у податкового органу відсутні підстави для нарахування пені.

17.03.2015 року відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду надано заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначає, що під час дії Закону №1669 було прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. 05.11.2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження №1079-р, яким зупинено дію Розпорядження№1053-р, що приводить до фактичної неможливості визначення осіб які підпадають під перелік до яких застосовується норми Закону №1669. Щодо черговості сплати податкового боргу зазначають, що погашення здійснюється згідно виникнення боргу та незалежно від напрямку сплати визначеного платником податків. З огляду на зазначене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.04.2016 року через відділ діловодства та документообігу суду позивачем надано остаточну заяву з уточненими позовними вимогами та просить зобов’язати Слов’янську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» з оренди з юридичних осіб у розмірі 3706,77 грн та стягнути понесений судовий збір.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання в якому просить розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був повідомлений про розгляд справи в адміністративному суді, у відповідності до вимог ст. 33 КАС України,через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про зупинення провадження у справі, у зв’язку з перебуванням головного державного інспектора юридичного відділу, яка здійснює юридичне супроводження справи на лікарняному. Суд вважає, що зазначені обставини не підтверджені та не є підставою для зупинення провадження у справі. У зв’язку з чим, з урахуванням ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» (код ЄДРПОУ 37653064, вул. Куйбишева, буд.28, смт. Райгородок, Слов’янський район, Донецька область, 84150) є юридичною особою та перебуває на обліку у Слов’янській об’єднаній ДПІ з 13.05.2011 року, зазначене вбачається з довідки про взяття на облік платника податку.(а.с.8)

Відповідач, Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Як вбачається з матеріалів справи, між Слов’янською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» укладено договір оренди землі від 05.02.2014 року загальною площею 7,9481 га.(а.с.23-25)

25.02.2014 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розбивкою річної суми грошового зобов’язання рівними частками за місяцями, у відповідності до якої визначені щомісячні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності на 2014 рік у лютому у розмірі 8 917,77 грн, з січня по листопад у розмірі 27 744,17 грн та у грудні у розмірі 27 744,14 грн з терміном сплати до 30 числа кожного місяця поточного року, загальна сума складає 286 359,44 грн.(а.с.27-31)

Сплата відповідачем орендної плати за землю підтверджується платіжними дорученнями, банківськими розрахунками по платіжній картці позивача (а.с. 10-20,33)

Торгово-промисловою палатою, Сертифікат №2929/05-4 від 08.09.2014 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» засвідчено настання обставин непереборної сили з 02.05.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів.(а.с.71)

Крім того, Торгово-промислова палата листом № 555/12.12-3 щодо засвідчення форс-мажорних обставин за податковими зобов’язаннями для списання безнадійного боргу зазначила, що оскільки раніше підприємству надавався Сертифікат №2929/05-4 від 08.09.2014 року про настання обставин непереборної сили для здійснення господарської діяльності, несвоєчасна сплата податків та обов’язкових платежів відбулася у ТОВ «Руссоль-Україна» не з вини підприємства, а внаслідок настання обставин непереборної сили. (а.с.55-56)

Позивач неодноразово звертався до відповідача з поясненнями щодо підстав виникнення податкового боргу внаслідок форс-мажорних обставин, заявами про відстрочку сплати заборгованості податків та зборів, заявами про списання податкового боргу, поясненнями щодо зарахування сплачених коштів в погашення суми податкових зобов’язань з податків.(а.с.66-70,73)

На звернення підприємства, Слов’янською ОДПІ було надано відповідь про відсутність підстав для списання податкового боргу.(а.с.72)

На скаргу позивача до Державної фіскальної служби України № 69 від 20.01.2015 року щодо сприяння у вирішенні питання щодо неправомірно нарахованої пені(а.с.74) Державною фіскальною службою України надано відповідь з роз’ясненнями прав та обов’язків щодо можливості погашення податкового боргу.(а.с.75)

Крім того, 09.12.2015 року та 13.01.2016 року позивачем було здійсненні звернення до Слов’янської ОДПІ про списання неправомірно та безпідставно нарахованої пені.(а.с.95-96)

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Спірним питанням зазначеного позову є неправомірність нарахування пені за несвоєчасну орендну сплату за землю позивачу, який здійснює свою господарську діяльність на території де проводиться антитерористична операція.

Зазначені правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) та Законом № 1669-VІІ.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.288.1. ст.288 Податкового кодексу України (далі- ПК України), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, відповідно до ч. 288.7 зазначеної статті, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем несвоєчасно здійснювалася сплата податкового зобов’язання.

Судом встановлено що спірні правовідносини виникли у період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України № 1669-VIІ від 02.09.2014 року “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу вищевикладених норм Закону № 1669-VII та ПК України вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”. Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України “Урядовий портал”.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”.

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Слов’янськ Донецької області.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Слов’янськ Донецької області – у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що стаття 6 Закону № 1669 має пряму дію та не вимагає додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено звернення до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин та отримано відповідний сертифікат.

Тобто, з огляду на вищенаведене позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

Стосовно вимог позивача щодо списання безнадійного податкового боргу, суд виходить з наступного.

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п. 14. 1.11 п. 14.1 ст. 14, ст.101 ПК України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 “Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків” зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376. (далі Порядок № 577)

У відповідності до п. 14.1.11.ч. 4.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 101 ПК України та Порядку №577, документом-підставою для прийняття керівником(заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-можорних обставин), є відповідний сертифікат(висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до ст. 101 Кодексу.

Відповідно до пп.101.1, 101.2.4 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, в тому числі податковий боргу платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно п.101.5 ст. 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У розділі ІІІ вказаного Порядку №577 зазначено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вважається день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили. Документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин є Сертифікат (висновок) Торгово- промислової палати України.

Сертифікатом від 08.09.2014 року №2929/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно п.4.1. Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

На виконання зазначених приписів позивач звернувся до податкового органу з відповідною заявою про списання неправомірно та безпідставно нарахованої пені, проте отримав відповідь про відмову в списанні податкового боргу у зв’язку з тим, що дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 року №1053 призупинено.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у письмовому заперечені, оскільки вони не відповідають чинному законодавству та не підтверджені жодним доказом.

Як вбачається з матеріалів справи загальна сума податкового боргу, який позивач просив списати складає 3706,77 грн.

Виходячи з положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у задоволенні заяви про списання безнадійного податкового боргу з оренди зюридичних осіб у розмірі 3 706,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд зауважує, що реалізуючи право на судовий захист позивач на власний розсуд у позові визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та спосіб його захисту.

При цьому рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Визначення ефективного судового захисту пов'язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом, аналіз яких дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання його приписів.

З наведеного слідує, що поновлюючи порушене право, суд може зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчинити лише такі дії, які передбачені законом.

Отже, суд вважає, що належним захистом порушеного права позивача в зазначених спірних правовідносинах є зобов’язання відповідача прийняти відповідне рішення, у відповідності до чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити у відповідності до норм ст.94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Руссоль-Україна” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов’язати Слов’янську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Руссоль-Україна” з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 3 706 грн (три тисячі сімсот шість )77 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Руссоль-Україна” судовий збір у розмірі 1 378 грн (тисяча триста сімдесят вісім ) 00 коп.

Повний текст постанови виготовлено 08.04.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.