Постанова № 57031520, 29.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року 810/5964/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС ГРУП" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС ГРУП" (далі – позивач, Товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі – відповідач, ДПІ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо анулювання 02.10.2015 реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість;

- скасувати рішення ДПІ №177 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства;

- зобов’язати ДПІ відновити реєстрацію Товариства як платника податку на додану вартість.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.10.2015 Товариство отримало рішення відповідача №177 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Із вказаного рішення випливає, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є подання Товариством до ДПІ декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних місяців.

На думку позивача, дії відповідача є протиправними з огляду на те, що протягом 2015 року Товариство, у встановлені Податковим кодексом України строки, до ДПІ систематично подавало податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового кредиту. Зокрема, Товариство подало: 18.05.2015 податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, яка свідчить про придбання товарів на суму 2 851 315, 00 грн., з метою формування податкового кредиту на суму 570 263, 00 грн.; 15.06.2015 податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, яка свідчить про придбання товарів на суму 15 720 058, 00 грн., з метою формування податкового кредиту на суму 3 144 012, 00 грн.; 17.07.2015 податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка свідчить про придбання товарів на суму 9 403 229, 00 грн., з метою формування податкового кредиту на суму 1 880 646, 00 грн.; 18.08.2015 податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, яка свідчить про придбання товарів на суму 1 877 933, 00 грн., з метою формування податкового кредиту на суму 375 587, 00 грн.; 18.09.2015 податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, яка свідчить про придбання товарів на суму 5 212 664, 00 грн., з метою формування податкового кредиту на суму 1 042 533, 00 грн.

Позивач вважає, що вказані обставини спростовують висновки відповідача про нульові показники та виключають наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позов. Зокрема, ДПІ вказала, що Товариство подає податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців, що підтверджено податковою інформацією №2964/10-06-22-01/39015611 від 28.09.2015 року за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 року від 02.10.2015 №575/10-06-15-01-09/39015611.

Відповідач вважає, що позивач подавав податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з вересня 2014 року по серпень 2015 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень. Розмір податкової заборгованості з ПДВ на момент складання рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість складала 0 гривень.

Таким чином, вказане стало підставою для прийняття ДПІ 02.10.2015 рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №177, відповідно до п.п. "г" п.5.1 розділу 5 Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість, затвердженого наказом від 14.11.2014 №1130.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Згідно із Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.12.2015, 10.12.2013 проведено державну реєстрацію Товариства (том 1, а.с.68-70).

Відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість від 10.06.2014 №1410294500070, 01.02.2014 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (том 1, а.с.25).

2 жовтня 2015 року ДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства №117, у зв'язку з поданням Товариством декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких декларація (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців та відповідно до абзацу 3 п.3.5 розділу 5 «Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість» від 14.11.2014 №1130, абзац "г" п.184.1 ст. 184 «Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (том 1, а.с. 26-27).

Із вказаного рішення випливає, що позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців, що підтверджено податковою інформацією №2964/10-06-22-01/39015611 від 28.09.2015 за період з 01.08.2015 по 31.08.2015.

Окрім цього, у рішенні ДПІ від 02.10.2015 зазначено, що Товариство подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з вересня 2014 року по серпень 2015 року з показниками, які свідчать про наявність, відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов’язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень.

Судом встановлено, що згідно квитанцій №2 від 10.10.2014, 19.11.2014, 15.12.2014, 15.01.2015, 21.04.2015 Товариство подало до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, березень 2014 року, відповідно до яких обсяги придбання та податкового кредиту становлять 0 грн. (том, 1, а.с. 116-120, 121-125, 126-130, 142-146).

Також судом встановлено, що: згідно квитанції №2, 18.05.2015 Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, відповідно до якої обсяги придбання становлять 2851315,00 грн., а податкового кредиту - 570263,00 грн. (том, 1, а.с. 32, 29-31, ); згідно квитанції №2, 15.06.2015 Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, відповідно до якої обсяги придбання становлять 15720058,00 грн., а податкового кредиту – 3087259,00 грн. (том 1, а.с. 39, 33-38); згідно квитанції №2, 17.07.2015 Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, відповідно до якої обсяги придбання становлять 9 403 229, 00 грн., а податкового кредиту – 1 880 646, 00 грн. (том 1, а.с. 45, 40-44); згідно квитанції №2, 18.08.2015 Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, відповідно до якої обсяги придбання становлять 1877933,00 грн., а податкового кредиту – 375587,00 грн. (том 1, а.с. 50, 46-49); згідно квитанції №2, 18.09.2015 Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, відповідно до якої обсяги придбання становлять 5212664,00 грн., а податкового кредиту – 1042533,00 грн. (том 1, а.с. 56, 51-55).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначаються положеннями статті 184 Податкового кодексу України (далі - ПК) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233 (далі - Положення) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з підпунктом "г" пункту 5.1. Положення, реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

За приписами пункту 5.2 Положення, при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

З аналізу вказаних норми випливає, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість може бути здійснено контролюючим органом у разі якщо платник податку протягом 12 послідовних податкових місяців взагалі не подавав відповідних податкових декларацій, або якщо він подавав такі декларації та при цьому зазначав в них дані, які свідчили про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Таким чином, контролюючий орган, здійснюючи анулювання реєстрації платника на додану вартість, може зробити висновок про відсутність операцій, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, виключно на підставі даних, що містяться у відповідних податкових деклараціях, які подані безпосередньо платником податків.

Як встановлено судом, позивач надавав відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість, зокрема, за квітень, травень, червень, липень, серпень 2015 року, зі змісту яких випливає, що Товариство здійснювало операції з придбання товарів та формувало податкові зобов’язання і податковий кредит. Факт неподання таких декларацій відповідачем не спростовано.

Абзацом другим пункту 5.5 Положення встановлено, що контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (п.п.3 п 5.5 Положення).

Оскаржене Товариством рішення ДПІ від 02.10.2015 не містить посилань ні на довідку про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, ні на реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців.

Як встановлено судом, у поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року лише в податкових деклараціях за квітень, травень, червень, липень та серпень 2015 року зазначена інформація про обсяги придбання товарів та податкового кредиту Товариства. У всіх інших податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року, а саме, в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, березень 2014 року, обсяги придбання, і податкового кредиту становлять 0 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за вказаних обставин у відповідача не було правових підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства.

Положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ДПІ не доведено наявності підстав для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, які передбачені підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 ПК, суд вважає, протиправними дії відповідача щодо анулювання 02.10.2015 реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість, тому, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача №177 що належить скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДПІ відновити реєстрацію Товариства як платника податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 5.10 Положення, підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Тобто, вказаною нормою встановлено лише обов'язок територіального органу ДФС стосовно направлення судового рішення до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до реєстру платників податків на додану вартість.

Отже, відповідач, не вправі вносити зміни до реєстру платників податків на додану вартість на підставі рішення суду про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, а зобов'язаний направити його до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Окрім цього, запис в Реєстрі про реєстрацію платника податку на додану вартість може бути здійснено лише після набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Таким чином, беручи до уваги вказане та положення частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання ДПІ відновити реєстрацію Товариства як платника податку на додану вартість належить відмовити, оскільки на час розгляду та прийняття рішення у даній справі право позивача не порушено.

Згідно із частиною першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст.94 КАС).

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 3654,00 грн., доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Оскільки суд задовольнив дві позовні вимоги, а у задоволенні однієї вимоги - відмовив, то судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2436,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, які полягають в анулюванні 02.10.2015 реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС ГРУП" як платника податку на додану вартість.

Скасувати рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС ГРУП" від 02.10.2015 №177.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС ГРУП" судовий збір у розмірі 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.