Ухвала суду № 57030574, 06.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/2818/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/609/К/16 Суддя Онопченко Ю.В.

Категорія - 27 (ІІ) Доповідач - Л.В. Михайлів

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Ляховська І.Є.,

секретар - Чубіна А.В.,

за участю: представника позивача Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» - Пейган Тетяни Сергіївни,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 27 травня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» (надалі - ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України»), на підставі ст.ст. 151-153 ЦПК України, подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3, а саме: легковий автомобіль комбі OPEL CORSA, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN-НОМЕР_2; автомобіль вантажно-пасажирський ІЖ 2717, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4; двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; житловий будинок АДРЕСА_2, та на все рухоме та нерухоме майно відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, в рамках цивільного провадження у справі за позовом ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 27 травня 2015 року заяву ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» задоволенно частково.

Накладено арешт на: - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; - житловий будинок АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_3 У задоволені решти вимог заяви ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» про забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, порушення судом норм матеріального права при її постановленні. Так, на думку апелянта, суд в оскаржуваній ухвалі взагалі не зазначив підстави для вжиття заходів забезпечення позову, не встановив вартість майна для вирішення питання щодо співмірності забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та не встановлено в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і чим це підтверджується.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, ухвала суду першої інстанції переглядається у повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, та просив суд скасувати ухвалу суду від 27.05.2015 року

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах позовних вимог, заяви про забезпечення позову та доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, та просили суд стягнути на свою користь з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №5707С26 від 13.03.2007 року у сумі 20 838,21 доларів США. Підставою звернення позивача з вказаним позовом до суду, слугувало те що відповідачі ухиляються від виконання кредитних зобов'язань.

06 травня 2015 року ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» звернулось до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3, а саме: легковий автомобіль комбі OPEL CORSA, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN-НОМЕР_2; автомобіль вантажно-пасажирський ІЖ 2717, реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4; двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; житловий будинок АДРЕСА_2, та на все рухоме та нерухоме майно відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, щоб останні не змогли їх відчужити, враховуючи той факт, що в провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу є цивільний позов ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості.

Задовольняючи частково заяву ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» про забезпечення позову, суд першої інстанції, керувався ст.ст. 151-153 ЦПК України та виходив із того, що вартість майна, на яке накладається арешт, має бути спів розмірною до суми боргу за цивільним позовом, однак при цьому постановлену ухвалу не вмотивував.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про забезпечення позову, оскільки вказаний висновок є передчасним. Суд дійшов такого висновку без повного з'ясування обставин справи.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Згідно вимог ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується:

1/ накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб;

2/ забороною вчиняти певні дії;

3/ встановленням обов'язку вчинити певні дії та інші.

Відповідно до вимог п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Як роз'яснено у п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Частиною 3 ст.152 ЦПК України передбачено,що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи зазначене, важливою умовою для вжиття заходів забезпечення позову є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Однак, в порушення вище зазначених вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову та постановляючи 27.05.2015 року ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не прийняв до уваги вище зазначені норми закону та наклав арешт на: - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; - житловий будинок АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_3 При цьому суд не встановив вартість вказаного нерухомого майна, тобто не перевірив співмірність між вартістю майна на яке накладено арешт та позовними вимогами.

Не обговорювалось питання та не було наведено в оскаржуваній ухвалі суду і підставі відмови у забезпеченні позову рухомого майна.

Судом не дана оцінка тому, що позичальником передана в іпотеку трикімнатна квартира по вул. Урицького, 39/38 у м. Кривому Розі, вартість якої складає 583 480 грн, що приблизно відповідає ціні позову.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд у порушення зазначених норм процесуального права не перевірив аргументованість заяви та докази, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з'ясував відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та не навів обґрунтованих мотивів задоволення заяви, наслідком чого стало вирішення ним питання з порушенням норм процесуального права.

Так, в порушення ст. 210 ЦПК України, оскаржувана ухвала не є вмотивованою, бо суд, обмежившись загальними формулюваннями норм процесуального права, не зазначив конкретних аргументів заяви про забезпечення позову та докази, які свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо застосування заходів забезпечення позову, не вказав чому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, суд першої інстанції, порушивши порядок, встановлений для вирішення питання про забезпечення позову, передчасно дійшов висновку про задоволення заяви.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо осатаній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, передавши питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 27 травня 2015 року скасувати.

Матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості направити до Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу на новий розгляд питання про забезпечення позову.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська