Ухвала суду № 57030527, 05.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1766/13-к Суддя 1 інстанції Вікторович Н. Ю.

Номер провадження 11-кп/774/242/К/16 Суддя-доповідач Мажара С.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мажари С.Б.

суддів Яценко Т.Л., Пістун А.О.

секретар Кузьміна Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, захисника обвинуваченого ОСОБА_2, адвоката Скубенка В.Ф., обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 27.03.2013 року за № 12013040450000286, відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця м. Плавськ Тульської області, громадянина Росії, з повною вищою

освітою, неодружений, не працює, раніше не судимий, зареєстрований

та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця

м. Ківерці Волинської області, громадянина України, з повною вищою освітою,

приватний підприємець, раніше не судимий, зареєстрований та до затримання

проживав за адресою: АДРЕСА_2,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Троцик С.В.

обвинувачений ОСОБА_2

захисники обвинувачених, адвокати Скубенко В.Ф., Нечитайло В.В.

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційних скаргах:

Прокурор у кримінальному провадженні просить скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_4 та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, адвокат Скубенко В.Ф. просить скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком суду першої інстанції

ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 296 КК України, за ознаками хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненого групою осіб; за ч. 2 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого; за ч. 1 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння;

ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 296 КК України, за ознаками хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненого групою осіб; за ч. 2 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого; за наступних обставин.

26 березня 2013 року приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи групою осіб, знаходячись в приміщенні домоволодіння АДРЕСА_3, із хуліганських спонукань, безпричинно, ігноруючи норми моральності, які склалися в суспільстві, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, грубо порушуючи громадський порядок, спричинили тілесні ушкодження та моральні страждання ОСОБА_7 та моральні страждання ОСОБА_8, а ОСОБА_2 спричинив також тілесні ушкодження ОСОБА_8

Так, знаходячись в приміщенні вищевказаного домоволодіння, після вживання алкогольних напоїв, діючи із хуліганських мотивів, ОСОБА_2, безпричинно, в присутності ОСОБА_4, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, став наносити удари руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_7, від яких останній впав на підлогу. В цей же час ОСОБА_4 покликав з літньої кухні вказаного домоволодіння ОСОБА_8 та запропонував йому підняти ОСОБА_7 з підлоги. ОСОБА_8 посадив ОСОБА_7 на стілець, після чого ОСОБА_2 умисно наніс удар ОСОБА_7 рукою в обличчя, від якого останній впав. ОСОБА_2, продовжуючи хуліганські дії та застосування насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, почав наносити удари руками по обличчю та спині ОСОБА_8, а також по різним частинам тіла ОСОБА_7

Після цього, ОСОБА_2 наказав ОСОБА_8 перенести ОСОБА_7 в іншу кімнату, де ОСОБА_2 продовжив наносити удари руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_7 та ОСОБА_8, заподіюючи останнім небезпечні для життя і здоров'я тілесні ушкодження.

В процесі заподіяння небезпечних для життя і здоров'я тілесних ушкоджень ОСОБА_7, ОСОБА_4, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із хуліганських мотивів, ігноруючи норми моралі, умисно наніс два удари рукою в область обличчя ОСОБА_7, два удари ногою в верхню частину грудей та один удар ногою в обличчя ОСОБА_7, коли той знаходився на підлозі.

Також, ОСОБА_4, реалізуючи свій хуліганський намір на приниження честі і гідності, із хуліганських спонукань, ігноруючи норми моралі, які склалися в суспільстві, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, грубо порушуючи громадський порядок, умисно справив природні потреби на обличчя ОСОБА_7, коли останній знаходився лежачим на підлозі кімнати вищезазначеного будинку.

Після цього, ОСОБА_2 став вимагати від ОСОБА_8 нанести тілесні ушкодження ОСОБА_7, а потім зняти з себе штани і вступити в гомосексуальний статевий акт зі своїм вітчимом ОСОБА_7 в його присутності та ОСОБА_4, але ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відмовилися виконати дану вимогу. ОСОБА_2, погрожуючи застосуванням фізичного насилля, змусив ОСОБА_8 виконати його вимоги, роздягнутись, при цьому ОСОБА_2, з метою придушення будь-якої волі до опору зі сторони ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за допомогою дерев'яного стільця, дерев'яної швабри та металевого совка для сміття, почав наносити удари останнім, а ОСОБА_4, знаходячись поруч та порушуючи громадський порядок, висловлювався в адресу потерпілих нецензурною лайкою, підбурюючи ОСОБА_2 та здійснюючи при цьому психологічний тиск на ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Потерпілий ОСОБА_8, реально сприймаючи погрозу для свого життя та здоров'я, а також життя і здоров'я ОСОБА_7, в обстановці, що склалася, став виконувати цинічні вимоги ОСОБА_2, імітуючи нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7, а також імітуючи гомосексуальні статеві акти в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а ОСОБА_4, проявляючи винятковий цинізм, здійснював фотозйомку на камеру мобільного телефону.

Таким чином, реалізуючи свій хуліганський намір, ОСОБА_2, умисно, із хуліганських мотивів, наніс правою рукою, стиснутою в кулак, та взутою ногою не менше тринадцяти ударів в область голови, одинадцяти ударів в область грудної клітини та живота, а також не менше п'яти ударів в область кінцівок ОСОБА_7, а ОСОБА_4 умисно із хуліганських мотивів наніс два удари рукою в область обличчя ОСОБА_7, два удари ногою в верхню частину грудей та один удар ногою в обличчя ОСОБА_7, коли той знаходився на підлозі, чим спричинили останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя і здоров'я потерпілого.

Свої хуліганські дії ОСОБА_4 та ОСОБА_2 продовжували тривалий час, поки потерпілий ОСОБА_7 знепритомнів, а 27 березня 2013 року ОСОБА_7 від нанесених тілесних ушкоджень помер.

Згідно висновків судово-медичних експертиз № 659 від 29 квітня 2013 року, № 659 (додатковий) від 22 жовтня 2013 року, № 659 (додатковий) від 04 грудня 2013 року, ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: вогнищеві субарахноїдальні крововиливи, просякуючі крововиливи в м'які покривні тканини голови в лобно-тім'яній області у центрі, в скроневій області ліворуч з просякненням скроневого м'язу, в скроневій області праворуч, в тім'яно-потиличній області праворуч, садна в лобно-тім'яній області в центрі, в лобно-скроневій області ліворуч з поверхневою раною на його тлі, синці в лобній області ліворуч з поверхневою раною на його тлі, в області верхньої та нижньої повік лівого ока на тлі припухлості м'яких тканин, в лобно-скронево-виличній області ліворуч, в області лівої щоки з осадження на його тлі, у виличній області праворуч з розповсюдженням на праву щоку та обидві повіки правого ока, крововиливи на слизовій оболонці нижньої губи ліворуч та праворуч у проекції; переломи 6, 7, 9-12-го ребер праворуч, 4-10-го ребер ліворуч по кільком анатомічним лініям з ушкодженням пристінкової плеври в проекції переломів 10,11-го ребер по задньопаховій лінії праворуч, розрив нижньої частки правої легень, крововиливи в м'які тканини грудної клітини в підключичній області праворуч, в проекції реберних дуг з обох боків, в м'яких тканинах переднього середостіння; множинні розриви печінки, крововиливи в м'які тканини живота в поперекової області, в області задньобічної стінки живота праворуч з розповсюдженням до підлопаткової області, на лівій бічній поверхні живота, синці в області лівого підребер'я, на передньобічній поверхні грудної клітини ліворуч в проекції 6-9 міжребер'їв, в області лівого підребер'я з розповсюдженням на бічну поверхню живота і до пупка, в правій паховій області в проекції пахової зв'язки; масивні крововиливи в навколо нирковій клітковині праворуч з розповсюдженням від діафрагми до малого тазу; крововиливи в м'які тканини в правій паховій області, синці на зовнішній поверхні правого плеча в верхній і середній третинах з розповсюдженням до дельтоподібної області, на задньовнутрішній поверхні правого передпліччя на межі нижньої і середньої третин, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на задньовнутрішній поверхні правого передпліччя в верхній третині, на задній поверхні правого передпліччя в нижній третині.

Всі вищезазначені ушкодження входять до комплексу сполученої травми голови, тулуба і кінцівок. Всі виявлені ушкодження утворились від багаторазової дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразились, на що вказує характер ушкоджень, наявність масивних просякуючих крововиливів в підлягаючих м'яких тканинах, закритий характер переломів ребер, наявність ознак повторної травматизації ребер. Всі виявлені ушкодження в своїй сукупності у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що викликали загрозливі для життя явища, і стоять у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Всі виявлені ушкодження утворились від багаторазової дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких в пошкодженнях не відобразились. Такими предметами могли бути стиснута в кулак кисть руки, взута нога, інші предмети зі схожими властивостями, в тому числі і вищеперераховані.

Враховуючи кількість окремо розташованих ушкоджень, їх характер та локалізацію, можна припустити, що в область голови заподіяно не менше тринадцяти травматичних дій, в область грудної клітини і живота не менше одинадцяти, в область кінцівок не менше п'яти. Але враховуючи зливний характер зовнішніх ушкоджень, масивність крововиливів в підлягаючі м'які тканини, наявність ознак повторної травматизацій ребер, можна припустити, що ударних дій заподіяно значно більше.

Смерть ОСОБА_7 настала від сполученої травми голови, тулуба і кінцівок, яка супроводжувалась множинними переломами ребер з ушкодженням внутрішніх органів, і ускладнилась травматичним шоком, що і стало безпосередньою причиною смерті.

Це підтверджується наявністю ушкоджень, морфологічними змінами внутрішніх органів (шокові зміни нирок, рідка кров в правій плевральній порожнині (0,2 л.), нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, набряк легень та головного мозку, рідкий стан крові), даними гістологічного дослідження (Акт № 2934 від 25 квітня 2013 року).

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1233 від 04 червня 2013 року потерпілому ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забій головного мозку, закритий перелом правої лобної та решиткової, величного виростку правої величної кісток, синець правої половини обличчя. Виявлені у нього ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців 18 днів;

- за ч. 2 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців 18 днів, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

ОСОБА_4 звільнено з-під варти в залі суду, у зв'язку із фактичним відбуттям покарання; до вступу вироку у законну силу обрано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено на нього наступні обов'язки: прибувати до суду або прокурора за викликом; не виїжджати за межі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років;

- за ч. 2 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 років;

- за ч. 2 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Уточнений цивільний позов прокурора Криворізького району Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення коштів, затрачених на лікування потерпілого, вирішено задовольнити частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР» в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8 4155,90 гривень.

В іншій частині позовних вимог вирішено відмовити.

Уточнений цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, вирішено задовольнити частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8, в рахунок відшкодування моральної шкоди, 7000,00 гривень.

Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8, в рахунок відшкодування моральної шкоди, 13000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог вирішено відмовити.

Питання з речовим доказом та судовими витратами вирішене.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг:

Прокурор у кримінальному провадженні зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 не застосовано положення ст. 73 КК України та призначено покарання у днях, а саме, за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців 18 днів.

Окрім цього, апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні вироку не було враховано висновки Апеляційного суду Дніпропетровської області, зазначені в ухвалі від 15.05.2014 року, зокрема, щодо необхідності перевірки доводів обвинуваченого ОСОБА_2, вказаних в апеляційній скарзі та доповненні до неї.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, адвокат Скубенко В.Ф. посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_2 свою провину визнав частково, а саме, в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, не заперечував нанесення ОСОБА_7 декількох ударів, але не в тій кількості, як зазначено у вироку суду, і від його ударів не могла наступити смерть останнього, та стверджував, що був свідком того, як ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_7 в область голови.

Також апелянт зауважує, що надані в ході досудового розслідування покази обвинуваченого ОСОБА_2 є недійсними, так як він підписав протокол допиту під моральним тиском співробітників міліції Криворізького РВ, а висновки службового розслідування з цього приводу є необ'єктивним та неупередженими.

Захисник обвинуваченого звертає увагу на те, що ОСОБА_2 просив суд оцінювати позицію ОСОБА_8 в частині імітування нанесення ударів ОСОБА_7 критично, із врахуванням особи потерпілого.

Як зазначає апелянт, згідно висновків судово-медичної експертизи № 659 від 26 квітня 2013 року розмежувати ступінь тяжкості нанесених ударів неможливо, так як всі удари знаходяться у комплексі сполученої травми голови, тулуба, кінцівок та оцінюються у сукупності.

Окрім цього, захисник Скубенко В.Ф. посилається на те, що в кримінальному провадженні є три висновки експертів, які різняться між собою стосовно часу настання смерті ОСОБА_7, та у зв'язку з цим ним було заявлено клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги протиріччя у судово-медичних експертизах щодо часу настання смерті потерпілого ОСОБА_7, що вказує на неповноту судового розгляду, та виходячи з висновків цих експертиз, апелянт стверджує, що ушкодження, які спричинили смерть потерпілого, були нанесені в той час, коли він був там відсутній.

Також обвинувачений зазначає, що судом першої інстанції були безпідставно відхилені його клопотання щодо проведення слідчих дій, виклику і допиту свідків, дослідження речових доказів.

Як на думку апелянта, судом не надана належна оцінка особі ОСОБА_8 та його діям по даному кримінальному провадженні, який також наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, частково підтримав апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисника та просив скасувати вирок суду першої інстанції; обвинувачений ОСОБА_2 і його захисник, адвокат Скубенко В.Ф., кожен окремо, підтримали свої апеляційні скарги, заперечували проти апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, просили скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд в суді першої інстанції; захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат Нечитайло В.В. стосовно розгляду апеляційних скарг покладався на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, прослухавши технічний запис судового засідання в межах підготовки провадження до розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, адвоката Скубенка В.Ф. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З огляду на положення ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

У розумінні ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Так, обґрунтовуючи висновки про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд першої інстанції послався на висновок судово-медичної експертизи № 659 від 29 квітня 2013 року (т. 2 а.к.п. 146-147), додатковий висновок експерта № 659 від 30 вересня 2013 року (т. 1 а.к.п. 202-205), додатковий висновок експерта № 659 від 04.12.2013 року (т. 6 а.к.п. 79-80), згідно яких смерть ОСОБА_7 могла настати за 4-6 годин до моменту дослідження (дослідження проходило 27 березня 2013 року о 21 год. 57 хв.). Висновками також підтверджується, що незначний ступінь вираженості реактивних явищ в області ушкоджень, а також їх морфологічні особливості вказують на те, що всі виявлені ушкодження прижиттєві, утворились незадовго до настання смерті, в проміжок часу, який міг вимірюватись годинами, в результаті сполученої травми голови, тулуба, кінцівок, яка супроводжувалась множинними переломами ребер з ушкодженням внутрішніх органів, і ускладнилась травматичним шоком.

Разом з тим, відповідно до висновку експерта № 10-2014/з від 17.10.2014 року (т. 8 а.к.п. 170-177), наданого стороною захисту в ході судового розгляду в порядку ст. 242 КПК України, потерпілий ОСОБА_7 після отримання тілесних ушкоджень прожив не більше 30-40 хвилин.

При цьому, суд першої інстанції визнав доведеним і зазначив у своєму вироку, що ОСОБА_4 і ОСОБА_2 спричинили ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя і здоров'я, та продовжували свої хуліганські дії тривалий час, поки потерпілий знепритомнів, а 27 березня 2013 року ОСОБА_7 від нанесених тілесних ушкоджень помер.

Суперечності зазначених висновків експертів щодо часу спричинення тілесних ушкоджень і часу настання смерті потерпілого залишилися без належного дослідження судом першої інстанції, що свідчить про порушення вимог ст.ст. 242, 332 КПК України, якими передбачено право суду доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.

Більш того, захисником обвинуваченого ОСОБА_2, адвокатом Скубенко В.Ф. під час судового розгляду було заявлено клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи для усунення розбіжностей у висновках експертів щодо часу смерті потерпілого, однак судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні цього клопотання, обґрунтовуючи своє рішення тим, що стороною захисту не вмотивовано підстави проведення додаткової судово-медичної експертизи.

Викладене свідчить про неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції, яка полягала у недослідженні обставин провадження, а саме, щодо часу смерті потерпілого ОСОБА_7, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, та безпідставному відхиленні клопотання сторони захисту щодо призначення додаткової судово-медичної експертизи.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження клопотань про проведення додаткових або комісійних судово-медичних експертиз не надходило, у зв'язку з чим колегія суддів позбавлена можливості усунути зазначену неповноту судового розгляду, та ухвалити своє рішення за провадженням.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судовий розгляд кримінального провадження, всупереч вимогам статей 242, 332 КПК України, було проведено неповно, вирок суду не можна визнати обґрунтованим і вмотивованим, а тому він, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 409, ст. 412 КПК України, підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суду необхідно дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого з урахуванням усіх обставин, ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення згідно з вимогами кримінального процесуального закону.

У зв'язку зі скасуванням вироку з вищеназваних підстав, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційних скаргах, які слід перевірити при новому розгляді кримінального провадження судом першої інстанції.

Якщо при новому розгляді провадження обсяг обвинувачення ОСОБА_4 і ОСОБА_2 залишиться тим же, то при новому розгляді провадження суду першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим слід врахувати роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», вимоги ст. 65 КК України, і крім того слід врахувати обставини вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень (форму вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення), роль кожного у вчиненні кримінальних правопорушень групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, а також перевірити підстави застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України, з урахуванням того, щоб покарання обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було пропорційним і призначене за принципами законності і справедливості, тобто не мало такі занадто різні строки покарання при умові однакового обвинувачення ОСОБА_4 й ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченому ст.121ч.2 КК України вчинене групою осіб.

Оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, колегія суддів вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпали і дають достатні підстави для продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, адвоката Скубенко В.Ф. задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 27.03.2013 року за № 12013040450000286, відносно ОСОБА_4, ОСОБА_2 скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, залишити без змін та продовжити його дію до 05 травня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

С.Б. Мажара Т.Л. Яценко А.О. Пістун