Ухвала суду № 57028198, 07.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

07 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.,

суддів Верховець Т.М., Коваль С.М.,

за участю секретаря Ярмолюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання потерпілого ОСОБА_1 про вжиття заходів безпеки,

за участю сторін кримінального провадження:

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченої ОСОБА_4, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, та закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 126 КК України.

На вказану ухвалу потерпілий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за якою 22 березня 2016 року суддею Апеляційного суду м. Києва відкрито апеляційне провадження.

04 квітня 2016 року до Апеляційного суду м. Києва надійшло клопотання потерпілого ОСОБА_1 про вжиття заходів безпеки, у якому він просить в якості заходу безпеки надати йому в користування коротко ствольну вогнепальну зброю.

На обґрунтування своєї вимоги потерпілий ОСОБА_1 посилається на те, що 03 березня 2016 року о 12 годині 00 хвилин, поблизу будинку, де він проживає, на нього напало троє невстановлених молодих осіб з бейсбольними бітами та здійснили по ньому постріл з травматичної зброї, маючи на меті завдати йому тілесних ушкоджень, після чого покинули місце пригоди. Свідками нападу були десятки людей, на місці події було знайдено гільзу та цілий не відстріляний набій, з приводу вказаної події відкрито кримінальне провадження, нападники не виявлені.

Потерпілий більш ніж істотно припускає, що особи, які здійснили на нього напад, є «групою підтримки» обвинуваченої ОСОБА_4 та можуть повторити напади.

Також потерпілий зазначає, що регулярно отримує в соціальних мережах повідомлення з погрозами

Прохаючи про вжиття заходів безпеки, потерпілий ОСОБА_1 вважає, що доцільним, розумним та достатнім заходом у даному випадку буде надання йому у користування вогнепальної зброї, яка буде негайно застосована ним по відношенню до нападників для відвернення нападу на нього та нейтралізації нападників.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачену та її захисників, які заперечували проти задоволення клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року № 3782-ХІІ, підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу і майну, а приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки може бути, зокрема, заява учасника кримінального судочинства.

З матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_4 убачається, що ОСОБА_1 є потерпілим у даному кримінальному провадженні. Потерпілий ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду, у якому перебуває кримінальне провадження, з клопотанням про вжиття заходів безпеки.

Отже, привід для розгляду клопотання потерпілого ОСОБА_1 про вжиття заходів безпеки апеляційним судом встановлено.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року № 3782-ХІІ встановлено, що заходи безпеки щодо осіб, взятих під захист, застосовуються тільки за наявності підстав, зазначених у статті 20 цього Закону.

У своєму клопотанні про вжиття заходів безпеки потерпілий ОСОБА_1 вказував на те, що 03 березня 2016 року на нього було здійснено напад і він більш ніж істотно припускає, що цей напад пов'язаний з розглядом кримінального провадження відносно ОСОБА_4

На підтвердження факту вчиненого на нього надану потерпілий ОСОБА_1 додав до клопотання витяг з кримінального провадження № 12016100040003033, з якого убачається, що 04.03.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_1 були внесені дані з такою фабулою: 03.03.2016 приблизно о 12 годині 15 хвилин по вул. Райдужна, 3-б в м. Києві невстановлені особи безпідставно вчинили хуліганські дії та із застосуванням предметів, схожих на биту та пістолет, погрожували фізичною розправою ОСОБА_1 Згідно з даними ЄРДР встановлена правова кваліфікація за ч. 4 ст. 296 КК України.

Отже, з наданого потерпілим витягу з ЄРДР не вбачається, що погрози фізичною розправою ОСОБА_1 були пов'язані з розглядом кримінального провадження, у якому він визнаний потерпілим, оскільки дії осіб, про які заявив ОСОБА_1 у заяві до поліції, кваліфіковані як хуліганські дії.

В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_4 заявила, що їй нічого невідомо про погрози на адресу потерпілого ОСОБА_1

За таких обставин колегія суддів вважає, що само по собі внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування по факту вчинення невідомими особами хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_1 не може свідчити про те, що такі дії були вчинені у зв'язку з розглядом кримінального провадження відносно ОСОБА_4, як припускає потерпілий у своєму клопотанні про вжиття заходів безпеки.

Інших даних на підтвердження припущення потерпілого про те, що напад пов'язується з розглядом кримінального провадження щодо ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_1 до свого клопотання не додав і такі матеріали відсутні в матеріалах кримінального провадження.

Колегія суддів враховує також ту обставину, що клопотання про вжиття заходів безпеки потерпілий ОСОБА_1 подав до суду поштою 31 березня 2016 року, тобто через тривалий час після подій, які мали місце 03 березня 2016 року, і при цьому в матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що протягом вказаного часу існувала реальна загроза життю потерпілого ОСОБА_1, його здоров'ю, житлу і майну.

Посилання у клопотанні потерпілого ОСОБА_1 на отримання ним погроз у соціальних мережах також не були підтверджені ані матеріалами кримінального провадження, ані даними, наданими потерпілим.

За відсутності даних, які свідчать про наявність реальної загрози життю потерпілого ОСОБА_1, його здоров'ю, житлу і майну, колегія суддів вважає, що підстав для вжиття заходів забезпечення безпеки потерпілого у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 немає, тому клопотання потерпілого про вжиття заходів забезпечення безпеки до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 22 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року № 3782-ХІІ, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Клопотання потерпілого ОСОБА_1 про вжиття заходів безпеки у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвала про відмову в задоволенні клопотання про вжиття заходів безпеки може бути оскаржена відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року № 3782-ХІІ.

Судді:

В.В.Ковальська Т.М. Верховець С.М.Коваль