Ухвала суду № 57027993, 31.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/4161/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Бобровник О.В.

Доповідач-Чобіток А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 22 січня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі відділення № 831, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова О.Р., ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідача та зазначала, що 01 липня 2008 року між АКІБ «УкрсСиббанк»,який змінив назву на АТ«УкрСиббанк»,та нею було укладено договір про надання споживчого кредиту №11366864000 в сумі 100000,00 доларів США,що еквівалентно 484890,00 грн.,за курсом НБУ на день укладення договору на придбання квартири АДРЕСА_1 за умов сплати відсотків річних та повернення кредиту 03 липня 2034 року.

В забезпечення виконання обов»язків позичальника по поверненню кредитних коштів 01.07.2008 року між нею та банком було укладено договір іпотеки № 89403, за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, а також договір поруки №214777 від 01.07.2008 року між ОСОБА_6 та банком та договір поруки № 214778 від 01.07.2008 року між ОСОБА_5 та банком.

Посилаючись на те, що відповідачем не дотримано та грубо порушено вимоги діючого законодавства та приписи НБУ для укладення таких договорів, а саме: банком не виконано належно вимог Закону про дотримання істотних умов договору,не надано позивачу повної,об»єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед та під час укладення договору споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, навмисно приховано та невірно відображено фактичні дані і відомості відносно значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом, що обумовлена між сторонами та того розміру абсолютного подорожчання кредиту, які узгоджені сторонами в умовах кредитного договору, у змісті оспорюваного кредитного договору,не встановив та не визначив для позичальника умови договору щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки,позивач просила визнати вказаний кредитний договір недійсним.

При цьому позивач посилалась на дискримінаційність його умов по відношенню до неї,що порушує її права як споживача банківських послуг,право на отримання повної та достовірної інформації щодо кредиту,зокрема на отримання інформації у письмовому вигляді відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про інформацію»,Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

З вказаних підстав позивач просила визнати недійсними договір іпотеки та договори поруки

Пред»явивши позов щодо визнання недійсними вказаних договорів,позивач просила зобов»язати відповідача прийняти від неї суму основного боргу за кредитним договором станом на 01.12.2014 року у розмірі 53975,69 доларів США,що за курсом НБУ на момент укладення договору становить 261722,72 грн.,а їй сплатити всі сплачені нею відсотки за користування кредитом у валюті їх сплати.

РішеннямСолом»янського районного суду м. Києва від 22 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове,яким позов задовольнити. Зазначає,що при вирішенні спору суд не врахував вимоги норм законів,які регулюють правовідносини,що виникли між сторонами. В порушення ЗУ «Про захист прав споживачів», суд проігнорував ту обставину, що надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняються, крім того перед укладення договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов»язаний повідомити споживача у письмовій формі сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг,пов»язаних з одержанням кредиту. Також зазначала, що вона як отримувач фінансових послуг не була повідомлена відповідачем про відсутність у нього належної індивідуальної ліцензії на операції з валютними операціями. При цьому зазначала, що як би на момент укладання договору вона знала про валютні ризики, інфляційні застереження, то це значно вплинуло б на її рішення отримання кредиту, а тому вважає, що всі дії відповідача у сукупності спрямовані на введення її в оману з метою укладання кредитного договору завідомо для відповідача на більш вигідних для нього умовах, а як наслідок порушення її прав як споживача фінансових послуг.

Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що 01 липня 2008 року між АКІБ «УкрсСиббанк»,який змінив назву на АТ«УкрСиббанк»,та позивачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №11366864000 в сумі 100000,00 доларів США,що еквівалентно 484890,00 грн.,за курсом НБУ на день укладення договору на придбання квартири АДРЕСА_1 за умов сплати відсотків річних та повернення кредиту 03 липня 2034 року.

Умовами вказаного договору визначено «Строк кредитування», зокрема - позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору (якщо Сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток №1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 03 липня 2034 року, якщо тільки не застосовується термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди Сторін ; «Плата за кредит» - за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюєгься у розмірі 13,50 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці.Сторони домовились, що за умовами Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки. Нараховування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного \ методом "факт/360" відповідно до вимог чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього Договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пунктів І.З.2., 5.2. Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентівнаступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточної.Позичальник згідно умов Договору сплачує Банку комісію на умовах, зазначених у цьому Договорі ( п.п. 1.2., 1.3, Договору).

П.п. 3.4.5. сторони погодили сукупну вартість кредиту, яка визначається "Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту" (Додаток № 2). Графік розрахований на дату підписання Договору. У випадку виникнення будь-яких змін, за ініціативою Сторін, та/або на підставі законодавства України та/або умов Договору, Графік може бути змінений шляхом підписання Сторонами відповідної додаткової угоди. У випадку дострокового (часткового або повного) погашення кредиту за ініціативою Позичальника, новий Графік не розраховується.

Сторони, керуючись принципом свободи договору, домовилися, що після укладення Договору/ДодатковогоДоговору, кожна із Сторін зобов'язується завізувати кожну сторінку аркушу, на якій викладено умови Договору/Д угоди до Договору, шляхом підписання кожної сторінки упо-вноваженим представником відповідної Сторони та скріплення підпису печаткою Сторони, якщо Стороною є юридична особа або фізична особа - підприємець, яка має печатку. Підписанням Договору Позичальник підтверджує, що на дату укладення Договору є клієнтом Банку і ознайомлений ; Тарифами по розрахунково - касовому обслуговуванню та Тарифами Банку, що викладені у Додатку № 3 до Договору ( п.п. 7.2. , 7.5.Договору).

У п.п. 7.13, сторони домовилися вважати, що уклавши цей Договір, Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим Договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього Договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладанням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідновимог законодавства України, зокрема. Закону України "Про захист прав споживачів".

Кожна із сторінок як спірного договору, так і Додатку № 1 - Графік погашення кредиту, Додатку № 3 «Тарифи Банку» , підписані власноручно ОСОБА_2.

В забезпечення виконання обов»язків позичальника по поверненню кредитних коштів 01.07.2008 року між нею та банком було укладено договір іпотеки № 89403, за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, а також договір поруки №214777 від 01.07.2008 року між ОСОБА_6 та банком та договір поруки № 214778 від 01.07.2008 року між ОСОБА_5 та банком.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що що відповідачем було дотримано всіх вимог, які передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач був належним чином ознайомлений з умовами кредитування та отримала кредит саме на таких умовах, які вважала прийнятними для себе, прийшовши до висновку, що зазначений вище кредитний договір відповідає нормам Цивільного кодексу України та діючого законодавства України, як і договори іпотеки та порук.

Таке рішення суду колегія суддів вважає відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами , висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином у разі, коли воля суб»єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню правочин визнається недійсним.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з оспорюваного кредитного договору, то при його укладанні сторони погодили всі його істотні умови, як то : предмет договору, строк кредитування, плата за кредит, умови його забезпечення, права та обов»язки сторін, їх відповідальність, порядок зміни процентної ставки та визначили сукупну вартість кредиту. При цьому при його підписанні ОСОБА_2 своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами цього договору та підтвердила, що всі його умови їй цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до себе.

Зазначаючи про те, що умови кредитного договору, укладеного нею з відповідачем містять несправедливі умови , будь-яких доказів того, що при підписанні даного договору та його умов її воля формувалась не вільно або не відповідала її волевиявленню, ОСОБА_2 не надала та на наявність таких не вказала.

За вказаних обставин колегія суддів вважає,що укладаючи вищезазначені угоди, сторони діяли вільно у виборі контрагента та визначенні умов цих угод відповідно до вимог чинного законодавства і підстави визнавати ці угоди недійсними за вказаними вимогами позивача відсутні.

Не заслуговують на увагу і доводи скарги про те, що договір кредитування в цілому суперечить ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки кредитний договір не містить основних економічних та правових вимог виникнення іпотечного боргу , на які міститься посилання в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як вказана обставина спростовується пп.2.1 розділу 2 спірного договору, відповідно до якого сторонами обумовлено умови забезпечення договору, а п.п. 1.3. Договору іпотеки сторони підтвердили ознайомлення з усіма умовами кредитного договору, що обумовлює основне зобов»язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов»язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов»язань, що забезпечується іпотекою відповідно до Кредитного договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов»язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами Кредитного договору, що обумовлюють основне зобов»язання. Сторони підтверджують, що іпотекою згідно цього Договору забезпечуються також і розмір зобов»язань, строк і порядок їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, що обумовлюють основне зобов»язання.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що підписанням кредитного договору , а саме - пунктом 7.13. , позичальник (ОСОБА_2В.) підтвердила ту обставину, що вона отримала до укладання договору інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».

Не встановлено і будь-яких обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, оскільки як вже зазначалось вище сторонами погоджено усі істотні умови при укладанні правочинів.

Крім того, підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст.19 Закону).

Зазначаючи про те, що діяльність Банку ввела її в оману, ОСОБА_2 будь-яких доказів того , що надана відповідачем інформація щодо умов кредитування була нечіткою, незрозумілою або мала двозначний спосіб, що істотно вплинуло чи могло вплинути на свободу іі вибору або її поведінку як споживача, не надала , а навпаки підписанням п.п. 7.13 Кредитного договору засвідчила ту обставину, що всі умови договору їй цілком зрозумілі .

При цьому підвищення курсу іноземної валюти та в зв»язку з цим зміни фінансового становища щодо виконання боргових зобов»язань за кредитним договором, як про це зазначає в апеляційній скарзі позивач, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки ОСОБА_2 як позичальник при належній завбачливості могла, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача щодо недійсності кредитного договору в зв»язку з наданням кредиту у іноземній валюті, оскільки ця обставина суперечить ЗУ «Про захист прав споживачів», який на час укладення кредитного договору 01.07.2008 року, до 2011 року, дозволяв отримувати кредит в іноземній валюті.

Колегія суддів не приймає до уваги і посилання позивача як на підставу до задоволення позову відсутність у відповідача на момент укладення кредитного договору індивідуальної ліцензії, виданої НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором.

Так, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету про валютне регулювання, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, якому на здійснення таких операцій Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями .

На момент укладення спірного договору АКІБ «УкрСиббанк» мав відповідну ліцензію та письмовий дозвіл ( а.с.199, 200-202 ).

Тобто, в даній справі надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребували наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що починаючи з дня укладення кредитного договору 01.08.2008 року і до 2014 року ОСОБА_2 належним чином виконувала умови останнього, про що вона зазначає у апеляційній скарзі.

Вказана обставина свідчить про те, що уклавши оспорювані правочини, ОСОБА_2 на протязі шести років вважала їх дійсними, справедливими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість даного рішення суду .

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 22 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -