Ухвала суду № 57022260, 08.04.2016, Барський районний суд Вінницької області

125/490/16-к

1-кп/125/67/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2016 м. Бар Вінницької області

Колегія суддів Барського районного суду Вінницької області у складі: головуючого судді Питель О.В., суддів: Єрмічової В.В., Хитрука В.М.,

секретар судового засіданняДудник Л.С.,

розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2, який народився 1983.08.19 у м. Бар Вінницької області та ОСОБА_3, який народився 1980.02.28 у м. Бар Вінницької області,

у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

за участі: прокурора Куцого В.В.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Барського районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з домашнього арешту на особисте зобовязання, у звязку з наявністю в останнього важкого захворювання та необхідності проходити обстеження та лікування.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника. Додатково зазначив, що 01.04.2016 з дозволу суду відвідав ВОСТМО «Фтизіатрія», де пройшов обстеження та лікарем було рекомендовано стаціонарне дообстеження та оперативне лікування. Обвинувачений повідомив, що не порушував умови домашнього арешту, зявлявся за першою вимогою до слідчого та суду, тому просив змінити вид запобіжного заходу та надати йому можливість проходити лікування.

У судовому засіданні прокурор Куций В.В. заперечив щодо зміни запобіжного заходу. Надав суду копію листа КУ «Барська центральна районна лікарня» №253 від 25.03.2016, відповідно до даних якої ОСОБА_3 відвідував лікаря-фтизіатра 22.03.2016, 23.03.2016, 24.03.2016 та 25.03.2016. Прокурор вважає відвідування лікаря без дозволу слідчого, прокурора або суду фактами порушення умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки за умовами ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_3 було застосовано цілодобовий домашній арешт. Таким чином, прокурор наполягав на залишені щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечили щодо зміни виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 з домашнього арешту на особисте зобовязання.

Потерпілий ОСОБА_4, представник потерпілого ОСОБА_5 заперечили щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 з домашнього арешту на особисте зобовязання.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у матеріалах провадження докази, колегія суддів дійшла висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор та недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, на які вказує прокурор.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні наявний ризик того, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду з огляду на те, що притягується до відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину; незаконно впливати на потерпілого або свідків. Крім того, існує обґрунтована підозра, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 187 КПК України.

Поряд з цим колегія суддів бере до уваги наявність у обвинуваченого тяжкої хвороби, що підтверджується даними консультаційного висновку спеціаліста від 01.04.2016 та потребу обвинуваченого у стаціонарному обстеженні та оперативному лікуванні.

Щодо посилання прокурора на факти відвідування медичного закладу ОСОБА_3 як порушення умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то колегія суддів не вважає звернення до медичного закладу, у звязку з погіршенням стану здоровя, умисним порушенням обвинуваченим умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Оскільки прокурором у судовому засіданні не було надано доказів недостатності застосування відносно ОСОБА_3 більш мякого запобіжного заходу ніж домашній арешт, а також необхідність лікування ОСОБА_3 колегія суддів дійшла висновку про недоцільність залишення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та наявність підстав для зміни запобіжного заходу на особисте зобовязання.

З метою забезпечення дієвості запобіжного заходу у виглядіособистого зобовязання відносно ОСОБА_3 на останнього необхідно покласти обовязки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-179, 193-194, 196, 205, 350, 395 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобовязання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 на строк 2 (два) місяці з дня постановлення ухвали наступні обов'язки:

прибувати за першою вимогою на визначений час до суду, у якого перебуває кримінальне провадження;

не відлучатися з м. Бар Вінницької області без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та (або) роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_4, свідками у кримінальному провадженні;

не відвідувати розважальні заклади (кафе, бари, ресторани інше).

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: