Ухвала суду № 57022134, 29.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3369/16

760/5588/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто інтернешнл+» про визнання недійсним договору лізингу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати недійсним Договір №902157 майнового лізингу від 05.02.2016 року, укладеного між ним та відповідачем, застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ТОВ «Авто інтернешнл+» на його користь 58 000 грн., збиток у розмірі 116 000 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, та які визначають той засіб захисту права, який він просить суд застосувати, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, позивач звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним договору майнового лізингу №902157 від 05.02.2016 року, укладеного між ним та відповідачем, посилається на те, що даний договір не є дійсним оскільки був укладений під впливом обману з боку відповідача. Водночас, позивач посилається на те, що при укладенні договору саме він помилився щодо обставин, які мають істотне значення щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, що суперечить одне одному та не дає можливості встановити підстави для визнання договору недійсним.

Отже, зміст позовної заяви свідчить, що позивачем не викладені обставини щодо обґрунтування підстав позову, тобто, які саме права позивача порушені укладенням цього спірного договору та з якими правовими наслідками, оскільки в тексті позовної заяви це не викладено та відсутнє зазначення жодних доказів, що наділяли б останнього правом вимоги для їх захисту.

Крім того позивачем не викладені обставини та відсутні послання на докази, якими він обґрунтовує своє право вимоги до відповідача як про відшкодування збитків у визначеному ним розмірі 116000 грн., так і про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., оскільки, зокрема відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Цих вимог позивачем також не дотримано.

Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини та відсутні послання на докази, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто саме, які права позивача порушені спірним договором та породжують їх зміну або припинення, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивача, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися з приводу спору, зазначити та надати докази на підтвердження, які саме його права, свободи чи інтереси були порушені.

Крім того, відповідно ч.3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Однак позивачем було надано документ про сплату судового збору в загальній сумі 1790 грн. лише за вимоги майнового характеру.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за заявлену ним вимогу немайнового характеру за ставками, визначеними ЗУ «Про судовий збір», та надати суду докази, що підтверджують його сплату

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто інтернешнл+» про визнання недійсним договору лізингу залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі нової редакції позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: