Рішення № 57020469, 07.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/850/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 2 Горячківська Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю. В.суддівТрюхана Г. М. , Ювшина В. І. при секретаріКолеснику Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 3 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про втрату права на житло та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа : Уманська міська рада про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, визнання спільним майном подружжя автомобіля, та речей домашнього вжитку, поділ спільного майна подружжя після розірвання шлюбу, стягнення компенсації за відчужений автомобіль, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про втрату права на житло.

В обґрунтування позовних вимог вказувала про те, що її колишній чоловік - ОСОБА_7 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, але тривалий час в квартирі не проживає, участі в утриманні житла не приймає. На даний час у квартирі зареєстровано 2 особи - вона і її колишній чоловік ОСОБА_7, але постійно проживає лише вона.

Дана квартира була отримана на їхню сім'ю із 2-х осіб, відповідно до ордера № 149 серія А від 26.09.2006 р.

Два роки тому відповідач створив нову сім'ю і проживає окремо. 22.12.2014 р. рішенням Уманського міськрайонного суду шлюб між ними розірваний.

У вересні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6, третя особа: Уманська міська рада про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, визнання спільним майном подружжя автомобіля та речей домашнього вжитку, поділ спільного майна подружжя після розірвання шлюбу, стягнення компенсації за відчужений автомобіль.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2015 р. зустрічний позов ОСОБА_7 прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_6.

ОСОБА_7 у зустрічному позові просив суд :

відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про втрату права на користування житом;

зобов'язати ОСОБА_6 не чинити йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, надавши йому можливість вільного доступу до даної квартири;

визнати спільним майном подружжя: музичний центр, марки LG, вартістю 900 грн.; кухонний гарнітур, вартістю 1250грн.; кольоровий телевізор, марки LG, вартістю 1100 грн.; холодильник, марки Bosch, вартістю 4680 грн.; пральну машину-автомат, марки Ariston, вартістю 4080 грн.; електричну плиту, марки Nord, вартістю 1560 грн.; набір меблів на кухню «м'який куточок», вартістю 1800 грн.; електроводонагрівач, марки Gorenje, вартістю 1500 грн.; душову кабінку, вартістю 1080 грн.; диван-ліжко, вартістю 4200 грн.; мікрохвильову піч, марки LG, вартістю 1320 грн.; причеп «КАМА-800 СЛУЧ» до легкового автомобіля, н/з НОМЕР_1, вартістю 4320, 00 грн.; меблевий гарнітур-стінка «Імперіал», вартістю 6000грн.; диван-ліжко «малятко», вартістю 3500, 00 грн.; набір меблів в прихожу кімнату, вартістю 1750грн.; автомобіль марки CHEVROLETAVEO, 2010року випуску, н/з НОМЕР_2, вартістю 112000,00грн.; кольоровий телевізор, марки LG, вартістю 6400 грн., всього на загальну суму 157 440,00грн. та розподілити його в рівних долях по 1/2 частці кожному;

залишити у володінні та користуванні ОСОБА_6 музичний центр, марки LG, вартістю 900 грн.; кухонний гарнітур, вартістю 1250 грн.; кольоровий телевізор, марки LG, вартістю 1100 грн.; холодильник, марки Bosch, вартістю 4680 грн.; пральну машину-автомат, марки Ariston, вартістю 4080 грн.; електричну плиту, марки Nord, вартістю 1560 грн.; набір меблів на кухню «м'який куточок», вартістю 1800 грн.; електроводонагрівач, марки Gorenje, вартістю 1500 грн.; душову кабінку, вартістю 1080, 00 грн.; диван-ліжко, вартістю 4200 грн.; мікрохвильову піч, марки LG, вартістю 1320 грн.; меблевий гарнітур-стінка «Імперіал», вартістю 6000 грн.; диван-ліжко «малятко», вартістю 3500 грн.; набір меблів в прихожу кімнату, вартістю 1750 грн.; кольоровий телевізор, марки LG, вартістю 6400 грн., всього на загальну суму 41120 грн. і в порядку поділу спільного майна подружжя, стягнути з ОСОБА_6 на його користь грошові кошти на загальну суму 20560 грн., як компенсацію за перераховані речі, що залишились в її володінні та користуванні;

в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_6 на його користь грошові кошти в сумі 56000грн., як компенсацію за відчужений нею автомобіль марки CHEVROLETAVEO, 2010 року випуску, н/з НОМЕР_2, припинивши його право власності на зазначений автомобіль;

залишити у його володінні та користуванні причеп «КАМА-800 СЛУЧ» до легкового автомобіля, н/з НОМЕР_1, вартістю 4320грн. і в порядку поділу спільного майна подружжя, стягнути з нього на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2160грн.00коп., як компенсацію вартості причепа «КАМА-800 СЛУЧ» до легкового автомобіля, н/з НОМЕР_1, що залишається у його володінні та користуванні;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

При цьому, він посилався на те, що 20.04.1991 року між ним та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб. Дітей від цього шлюбу у них не має.

26.09.2006 року йому, як військовослужбовцю військової частини № А 3024, яка дислокувалась в м. Умані, відповідно до ордера № 146 було виділено службову квартиру за адресою : АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 - його дружина була вписана в ордер як член сім'ї. В даній квартирі він з нею проживав однією сім'єю до листопада 2014 року, вели спільне домашнє господарство, мали єдиний сімейний бюджет. 22.12.2014року Уманським міськрайонним судом шлюб між ними розірвано. Рішення суду вступило в законну силу, тому, вважає, що саме ОСОБА_6, втратила право на користування цією службовою квартирою.

Одразу після розірвання шлюбу він почав проживати однією сім'єю з іншою жінкою, ОСОБА_8, з якою 20.03.2015 року зареєстрував шлюб. На даний час у них народилась спільна дитина.

У спірній квартирі залишились деякі його речі і до весни 2015 року, коли була відсутня ОСОБА_6, він періодично ночував в цій квартирі. Це продовжувалось до того часу, коли в березні - квітні ОСОБА_6 замінила замок на вхідних дверях квартири та відмовилась надати йому запасний ключ, а приблизно в червні 2015року вона взагалі замінила вхідні двері квартири і на його вимоги дати запасний ключ відповіла відмовою.

Вважає, що ОСОБА_6 своїми умисними діями перешкоджає йому в користуванні житловим приміщенням, яке виділено для нього як службове, на підставі рішення № 33 житлової комісії військової частини № А 3024 від 27.06.2006року та рішення Уманської міської ради №439 від 14.09.2006 року.

Крім того, вказував, що ОСОБА_6 постійно проживає в м. Гайсині Вінницької області, де проходить військову службу у військовій частині. В місто Умань приїздить періодично. За час їхнього спільного проживання в 2013році, вона знімалась з реєстраційного обліку в спірній квартирі та ставала на облік м. Гайсин, однак потім, з його дозволу, знову зареєструвалась в квартирі АДРЕСА_1.

Він має намір оселитись в квартирі разом з дружиною та дитиною.

Звернувшись до Центру надання послуг пов'язаний з використанням автотранспортних засобів УДАІ УМВС України в Черкаській області він отримав відповідь, що автомобіль марки CHEVROLETAVEO, який був придбаний ними ще до розірвання шлюбу, 21.11.2014р. перереєстрований на - ОСОБА_9, яка проживає в АДРЕСА_2. Тобто, ОСОБА_7 без його згоди, продала зазначений автомобіль іншій особі. В свою чергу ОСОБА_9, 04.12.2014р. перереєструвала автомобіль на - ОСОБА_10, який проживає в АДРЕСА_2.

Причеп до легкового автомобіля знаходиться у його користуванні. Іншого рухомого та нерухомого майна у його володінні та користуванні не має.

Ухвалою суду від 15.09.2015 р. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено Уманську міську раду Черкаської області.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 3 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про втрату права на користування житлом - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Уманська міська рада про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, визнання спільним майном подружжя автомобіля та речей домашнього вжитку, поділ спільного майна подружжя після розірвання шлюбу, стягнення компенсації за відчужений автомобіль - задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_7 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, надавши можливість ОСОБА_7 вільного доступу до даної квартири.

Визнано спільним майном подружжя - ОСОБА_6 та ОСОБА_7: музичний центр, марки LG, вартістю 900 грн.; кольоровий телевізор марки LG, вартістю 1100 грн.; холодильник, марки Bosch, вартістю 2899 грн.; пральну машину, марки Ariston, вартістю 1665 грн.; електричну плиту, марки Nord, вартістю 1531 грн.; набір меблів на кухню «м'який куточок», вартістю 1800 грн.; електроводонагрівач, марки Gorenje, вартістю 1500 грн.; диван-ліжко, вартістю 4200 грн.; мікрохвильову піч марки LG, вартістю 763 грн.; меблевий гарнітур-стінка «Імперіал», вартістю 6000 грн.; диван-малюка, вартістю 3500 грн.; набір меблів в прихожу кімнату, вартістю 1750 грн.; кольоровий телевізор, екран 32 дюйма, марки LG, вартістю 6400 грн.; пилосос марки «Томас», вартістю 2000 грн., ноутбук марки «Леново», вартістю 2500 грн.; автомобіль марки CHEVROLETAVEO, 2010 року випуску, н/з НОМЕР_2, вартістю 100875 грн., а всього на загальну суму 139383грн.

Визнано право власності та виділено в користування ОСОБА_7 музичний центр, марки LG, вартістю 900 грн.; диван-ліжко, вартістю 4200 грн.; меблевий гарнітур-стінка «Імперіал», вартістю 6000 грн.; набор меблів в прихожу кімнату, вартістю 1750 грн.; кольоровий телевізор, екран 32 дюйма, марки LG, вартістю 6400 грн.; пилосос «Томас», вартістю 2000 грн., ноутбук «Леново», вартістю 2500 грн.; всього на загальну суму 23 750 грн.

Визнано право власності та виділено в користування ОСОБА_6 кольоровий телевізор марки LG, вартістю 1100 грн.; холодильник, марки Bosch, вартістю 2899 грн.; пральну машину, марки Ariston, вартістю 1665 грн.; електричну плиту, марки Nord, вартістю 1531 грн.; набір меблів на кухню «м'який куточок», вартістю 1800 грн.; електроводонагрівач, марки Gorenje, вартістю 1500 грн.; мікрохвильову піч марки LG, вартістю 763 грн.; диван-малюка, вартістю 3500 грн., а всього на загальну суму 14758 грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 ? частину грошових коштів в сумі 50437 (п'ятдесят тисяч чотириста тридцять сім) грн. 50 коп., як компенсацію за відчужений нею автомобіль марки CHEVROLETAVEO, 2010 року випуску, н/з НОМЕР_2, припинивши право власності ОСОБА_7 на зазначений автомобіль.

Залишено у володінні та користуванні ОСОБА_7 причеп «КАМА-800 СЛУЧ» до легкового автомобіля, н/з НОМЕР_1, вартістю 4320 грн.

Повернуто ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2160 грн., як компенсацію вартості причепа «КАМА-800 СЛУЧ» до легкового автомобіля, н/з НОМЕР_1, які перераховані ОСОБА_7 на депозитний рахунок ТУ ДСА у Черкаській області, що підтверджується квитанцією №236 від 03.12.2015року про перерахунок коштів.

В частині інших вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_7 - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку, та посилаючись на його невідповідність нормам матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення її позову до ОСОБА_7 про втрату права на користування житловим приміщенням.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що 20.04.1991 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Умані реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 99. Дітей від шлюбу не мають.

Відповідно до рішення виконкому Уманської міської ради від 14 вересня 2006 року № 439, закріплено як службову, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 та надано її сім'ї військовослужбовця. (а.с. 48)

Згідно витягу із протоколу № 33 від 27.06.2006 року, постановлено: надати однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_7 на склад сім'ї 2 особи (ОСОБА_7 та ОСОБА_6) як службову, без зняття з квартирного обліку. (а.с. 50)

На підставі рішення виконкому Уманської міської ради, 26 вересня 2006 року ОСОБА_7 видано ордер на квартиру АДРЕСА_1. (а.с.7)

Сторони в квартирі проживали однією сім'єю до листопада 2014 року, вели спільне домашнє господарство, мали єдиний сімейний бюджет.

22.12.2014 року рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області шлюб між ними розірвано. (а.с. 4)

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ЖК України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Постановою Ради міністрів УРСР від 04.02.1988року № 37, яка чинна на даний час, затверджено положення - «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР». Постановою передбачено: для одержання службового жилого приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописку. Члени сім'ї заявника, які бажають оселитися в службове жиле приміщення, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні (п. 9); службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (п. 14); службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов'язків, які потребують проживання в такому приміщенні (п. 15).

Статтею 71 ЖК передбачена можливість збереження жилого приміщення за відсутніми наймачами або членами їх сімей протягом шести місяців або протягом більш тривалого часу при наявності конкретних обставин, перелічених також в ст. 71 цього ж кодексу, зокрема призовна та строкова військова служба, тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням, поміщенням дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника, виїздом у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника), влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги, виїзду на лікування в лікувально-профілактичний заклад, взяття під варту або засудження.

Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Таким чином, у разі встановлення судом факту лише тимчасової відсутності наймача за місцем мешкання, строк якого не перевищує шести місяців, підстав для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщення немає.

При цьому, під тимчасовою відсутністю розуміються такі випадки, коли особа протягом певного часу не проживає в жилому приміщенні, але інтересу щодо користування ним не втрачає в силу закону. Тимчасова відсутність повинна нести безперервний характер. Якщо особа повертається на місце проживання, вважається, що переривається і строк тимчасової відсутності.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах щодо визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, необхідно з'ясувати причини його відсутності понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Законодавство не містить переліку підстав, які вважаються поважними причинами відсутності за місцем мешкання понад шість місяців, і за наявністю яких особа не може бути визнана такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Поважність причин відсутності особи за місцем мешкання, визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. При цьому, встановлення причин відсутності понад встановленні законом строки має відбуватися тільки після встановлення факту відсутності відповідача в зазначені строки.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитись до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання. При вибутті на постійне місце проживання в інше жиле приміщення особа втрачає не тільки фактичне володіння жилим приміщенням але й намір повернутись.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_7 після розірвання шлюбу з ОСОБА_6, почав проживати однією сім'єю з іншою жінкою, а 20.03.2015 року зареєстрував з нею шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 року від вказаного шлюбу народилась дитина ОСОБА_12. Про вказані обставини зазначає сам ОСОБА_7, а відтак, створивши нову сім'ю та переїхавши проживати до іншого помешкання, він втратив зв'язок зі спірним житлом, не оплачував комунальні послуги, тобто вибув з нього.

Позивачем в якості належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 без поважних причин був відсутній на протязі 6 місяців у спірній квартирі надано акт обстеження житлових умов від 17 серпня 2015 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 у спірному житлі не проживає. Вказане також підтвердили свідки.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

ОСОБА_7 не спростував належними та допустимими доказами те, що 6 місячний строк його відсутності в квартирі переривався та те, що він фактично проживає у спірному житлі чи з'являється там з метою проживання, сплачує комунальні послуги, а з боку ОСОБА_6 чиняться перешкоди в цьому.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає позов ОСОБА_6 обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Натомість достатніх правових підстав для задоволення позову ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням колегією суддів не встановлено, а позивачем за зустрічним позовом не доведено порушеного права за захистом якого було спрямоване звернення до суду.

Зокрема, по справі встановлено, що ОСОБА_7 після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 з спірної квартири вибув, оскільки створив нову сім'ю і до часу звернення ОСОБА_6 до нього з первісним позовом, про порушене право та усунення перешкод у користуванні квартирою не заявляв ні до суду, ні до будь-яких інших компетентних органів, підприємств, установ чи організацій.

Обставин заміни замка та вхідних дверей квартири позивачка не заперечувала, пояснивши це тим, що дійсно після вибуття відповідача з квартири вона вимушена була це зробити через те, що замок і двері прийшли в негодність, а не через створення перешкод для відповідача у користуванні квартирою. Відповідач жодного разу після вибуття з квартири до неї з приводу користування квартирою не звертався, а нею перешкоди для користування квартирою відповідачу не створювалися.

Не знайшли свого підтвердження й доводи зустрічної позовної заяви в частині розподілу спільного майна подружжя, зокрема автомобіля марки CHEVROLETAVEO, 2010 року випуску, н/з НОМЕР_2.

Встановлено, що сторони за час шлюбу за спільні кошти у вересні 2010 року придбали автомобіль марки CHEVROLETAVEO, 2010 року випуску, н/з НОМЕР_2, який зареєстрували на ім'я позивачки ОСОБА_6.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п. 1 ст. 61 цього Кодексу об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до довідки начальника Центру 7102 м. Умань від 31.12.2014 року № 6948, автомобіль марки CHEVROLETAVEO, 2010 року випуску, н/з НОМЕР_2, 21.11.2014 року перереєстрований на гр. ОСОБА_9.

04.12.2014 року вищевказаний автомобіль знятий з обліку для реєстрації в Тульчинському Центрі ДАІ Вінницької області і в той же день зареєстрований на гр. ОСОБА_10 (видано ДНЗ НОМЕР_3) (а.с. 25)

ОСОБА_7 не спростував належними та допустимими доказами, що договір купівлі-продажу автомобіля є недійсним.

Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Посилання ОСОБА_7 на те, що автомобіль був відчужений без його згоди та не в інтересах сім'ї не підтверджені належними та допустимими доказами.

Рішення суду про розірвання шлюбу від 22.12.2014 року, яким встановлено, що сторони більше 6 місяців, тобто приблизно з липня 2014 року, не проживали як чоловік та дружина та не вели спільне господарство, достеменно не свідчить про те, що сторони на момент відчуження автомобіля перебували в неприязних стосунках та спільної згоди на таке відчуження не досягали. (а.с. 4)

З огляду на вказане, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення грошової компенсації з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 за відчужений автомобіль .

Вимог, стосовно розподілу іншого спільного майна подружжя, апеляційна скарга та доповнення до неї не містять, а тому рішення суду в цій частині апеляційним судом не переглядаються.

Враховуючи характер спірних правовідносин, норми закону, що їх регулюють, засади розумності і справедливості, колегія суддів вважає рішення суду змінити, скасувавши його в частині відмови в позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про втрату права на користування житлом; в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням; в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 на його користь ? частини грошових коштів в сумі 50437, 50 грн., як компенсацію за відчужений автомобіль та ухвалити в цих частинах нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6 та відмову ОСОБА_7 в задоволенні зазначених вимог зустрічного позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 3 лютого 2016 року у даній справі змінити, скасувавши його в частині :

відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про втрату права на користування житлом;

задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням;

задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 на його користь ? частини грошових коштів в сумі 50437, 50 грн., як компенсацію за відчужений автомобіль.

Ухвалити в зазначених частинах нове рішення.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про втрату права на житло задовольнити.

Визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування службовою квартирою АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 в частині зустрічних позовних вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та в частині стягнення з ОСОБА_6 на його користь ? частину грошових коштів в сумі 50437, 50 грн., як компенсацію за відчужений автомобіль - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 1900 грн.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :