Рішення № 57019379, 30.03.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

С№645/7479/15-ц

П№2/645/279/16

РІШЕННЯ

іменем України

30 березня 2016 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі Гудзенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення , треті особи: Фрунзенський РВ ГУ ДМС України в Харківській області, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про виселення , вказуючи, що 28.02.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № 92-13-И із додатковими угодами до нього №1 від 28.12.2007 року та №2 від 01.12.2008 року, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 250000 грн., строком користування до 28.02.2027 року, зі сплатою 14% річних.

В забезпечення виконання зобов*язань за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір від 28.02.2007 року, згідно з яким в іпотеку передана квартира № 539, що знаходиться у м. Харкові по вул. Салтівське шосе, буд. 256, належна відповідачу.

У зв*язку з неналежним виконанням основного зобов*язання за кредитним договором позивач був змушений звернутися до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.03.2014 року та додатковим рішенням від 25.03.2015 року звернено стягнення на предмет іпотеки квартиру № 539, що знаходиться у м. Харкові по вул. Салтівське шосе, буд. 256, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, надавши АТ Банк «Фінанси та кредит» в особі «Слобожанське РУ» АТ «Банку «Фінанси та кредит» право продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб*єктом оціночної діяльності.

З метою збереження предмета іпотеки та надання АТ «Банку «Фінанси та кредит» можливості реалізувати своє право, передано в управління АТ «Банку «Фінанси та кредит», в особі Філії «Слобожанського РУ» АТ «Банку «Фінанси та кредит» до моменту укладення договору купівлі-продажу.

Відповідачі зареєстровані та фактично проживають в квартирі, що є предметом іпотеки.

Факт реєстрації місця проживання та фактичне проживання відповідачів за адресою предмета значно ускладнює можливість продати предмет іпотеки, надати його потенційним покупцям для огляду.

Спірна квартира була придбана відповідачем за рахунок грошових коштів, отриманих за кредитним договором № 92-13-И від 28.02.2007 року, згідно з яким кредитні ресурси отримані для цільового використання придбання квартири, а також тією обставиною, що і кредитний договір і договір купівлі-продажу квартири були укладені однією датою 28.02.2007 року.

Просить суд виселити відповідачів з вищевказаної квартири для можливості реалізації позивачем його права та стягнути з відповідачів судовий збір на їх користь.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали. Пояснили, що неповнолітні діти відповідача були зареєстровані в квартирі без письмового дозволу банку, чим порушено п.8.1.10 Іпотечного договору.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 проти позову заперечували та пояснили суду, що відповідач намагався повернути заборгованість по тілу кредиту, але банк відмовився отримувати ці кошти. Відповідач не згодний з розміром нарахованої заборгованості, не бажає сплачувати пеню. Крім того, вважає, що йому має бути надано інше житло.

Відповідач ОСОБА_7 та представники третіх осіб в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, треті особи просили про розгляд справи у їх відсутність, відповідач про поважність причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_8 та представники третіх осіб, та ухвалює рішення про задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення усіх громадян, що мешкають в ньому, за винятками, встановленими законом.

В судовому засіданні встановлено, що 28.02.2007 р. між ТОВ Банк Фінанси та кредит, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №92-13-И із додатковими угодами до нього №1, №2, відповідно до якого відповідачеві був наданий кредит у розмірі 250000 грн., з кінцевим строком повернення кредиту не пізніше 28.02.2027 р., зі сплатою 14,00% річних.

В якості забезпечення виконання відповідачем основного зобов*язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір, посвідчений 08.02.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за р. №287. Предметом іпотеки за даним договором є 2-х кімнатна квартира №539 в буд. 256 по Салтівському шосе в м. Харкові, яка належить відповідачеві.

Позивач свої зобов*язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві кредит у розмірі 250000 грн. для придбання спірної квартири.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору та додатковими угодами до нього, відповідач зобов*язався здійснювати щомісяця погашення позичкової заборгованості.

Згідно умов договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання Іпотекодавцем будь-яких зобовязань за кредитним договором.

Спірна квартира була придбана за рахунок кредиту, що сторонами не оспорюється та підтверджено матеріалами справи.

Судом установлено, що позичальник ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, зокрема, не здійснював погашення кредиту та процентів за його користування в установлені кредитним договором строки.

У звязку з виникненням простроченої заборгованості 15.03.2013 р. банк повідомив позичальника (Іпотекодавця) про наявну заборгованість шляхом направлення листів - вимог про усунення порушень та добровільне виселення (а.с.15-20), однак позичальник (Іпотекодавець) не вжив заходів для погашення заборгованості й звільнення квартири.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21.03.2014 р. задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі договору іпотеки житлового приміщення, посвідченого 28.02.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за р. №287, звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: м. Харків, Салтівське ШосеАДРЕСА_1, яка зареєстрована на імя ОСОБА_1, на погашення заборгованості перед ПАТ Банк Фінанси та кредит за кредитним договором № 92-13-И у розмірі 844611, 22 грн., із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України Про іпотеку, для чого ПАТ Банк Фінанси та Кредит надати право від свого імені укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей від майна на підставі оцінки, проведеною субєктом оціночної діяльності. Спірна квартира передана в управління ПАТ « Банк «Фінанси та Кредит» до моменту укладання договору купівлі - продажу.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.03.2015 р. спірна квартира передана в управління ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії «Слобіжанське РУ «АТ «Банк «Фінанси і Кредит» до укладання договору купівлі-продажу.

На час вирішення спору в спірній квартирі, крім власника ОСОБА_1, проживають і зареєстровані: неповнолітні ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та їх мати, ОСОБА_3.

Згідно пояснень відповідача та відповідно до матеріалів справи, вказані особи були зареєстровані в спірній квартирі, яка є предметом іпотеки, після укладання договору іпотеки, а саме: ОСОБА_1 22.07.2009 р., ОСОБА_10 12.04.2011 р., ОСОБА_3 27.04.2012 р., ОСОБА_8 01.11.2012 р.

Даних про отримання письмової згоди Іпотекодержателя на реєстрацію в спірній квартирі вказаних осіб, передбаченої п.8.1.10 Іпотечного договору, суду не надано.

Наявність реєстрації та проживання в спірній квартирі неповнолітніх осіб є перешкодою для виконання судових рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені банку договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК України, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

Отже, за змістом цих норм, особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Оскільки в іпотеку передано квартиру, яка була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеної квартири, без надання їм іншого постійного житла, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

З підстав, передбачених ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 243,60 грн., в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.109 ЖК України, ст.ст.33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.575 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги - задовільнити.

ОСОБА_11 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири № 539 в будинку № 256 по Салтівському Шосе в м.Харкові, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» судовий збір у розмірі по 121 грн. 80 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий - суддя