Рішення № 57019342, 05.04.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2084/14-ц

Провадження № 2/645/168/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шевченко Г.С.,

при секретарі судового засідання - Дикань Ж.В.,

за участю: прокурорів - Осадчої Л.О., Кучерової М.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - Голубової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, прокурор Фрунзенського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила позбавити батьківських прав ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо їх доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що є бабусею ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьками малолітньої ОСОБА_6 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 З народження дитини батьки не приймали участь у її вихованні, онука проживала разом з позивачем, перебувала на повному її утриманні, усі питання з виховання дитини ОСОБА_4 вирішувала самостійно. Дитина відвідувала оздоровчі секції, дошкільні заклади.

Наприкінці грудня 2013 року донька позивача - відповідач ОСОБА_2 примусово забрала дитину до себе, перевела її до іншого навчального закладу. Відповідач та її чоловік всіляко перешкоджали позивачу у спілкуванню з онукою.

16 грудня 20108 року ОСОБА_4 зверталась до прокуратури Комінтернівського району м. Харкова з заявою про неправомірні дії ОСОБА_5 та невиконання батьківських обов'язків з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відносно ОСОБА_6

ОСОБА_5 у 2007 році було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 189, ч.2 ст. 368 КК України.

Позивачка стверджує, що перебування малолітньої ОСОБА_6 в оточенні батьків може спричинити до тяжких наслідків щодо психічного та фізичного стану дитини, тому вона змушена звернутися до суду із позовом.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно доньки ОСОБА_6 закрито у зв'язку зі смертю відповідача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Крім того, зазначила, що відповідач не має постійного доходу, не працює та не навчається, проживає в гостинці, має кримінальне минуле. Служба у справах дітей не усунула недоліки висновку від 20.10.2014 року про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, який є застарілим, та не надала нового висновку. Також суд не заслухав думку дитини, якій вже 13 років.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що вона ніколи доньку не кидала, приймає участь у її розвитку та допомагає фінансово за можливості.

Прокурор проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що недостатні статки матері не можуть бути підставою для позбавлення її батьківських прав. Кримінальне минуле ОСОБА_2, на яке посилається представник позивача в обґрунтування позову, може свідчити лише про недостатнє виконання обов'язків позивачем ОСОБА_4 щодо виховання відповідача ОСОБА_2 Вказує, що позивачем не надано доказів невиконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків. Вважає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою і у даному випадку є недоцільним.

Представник Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР Голубова О.С. проти задоволення позову заперечувала, вказавши, що повністю підтримує висновок Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР від 20.10.2014 року, згідно якого Управління служб у справах дітей вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23 жовтня 2007 року, виданим повторно Фрунзенським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.

Батько ОСОБА_6 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції).

Позивач ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_6

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані приймати участь у вихованні дитини, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 17 постанови від 30 березня 2007 року № «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Так, п. 16 вказаної постанови передбачає, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкуються в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків можливе лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог ані позивачем, ані її представником суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що доказів винної поведінки відповідача та свідомого її ухилення від виконання батьківських обов'язків матеріали справи не містять.

Як вбачається з інформаційної довідки ст. ДІМ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Димнич В.Б., ОСОБА_2 за місцем проживання зарекомендувала себе задовільно, по відношенню до неї скарг або заяв не надходило, алкогольними напоями не зловживає. Також ОСОБА_2 не перебуває на обліку у КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер».

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 для виховання, проживання та повноцінного розвитку малолітньої ОСОБА_6 створено всі необхідні умови.

Судом також оцінено висновок Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради № 460 від 20.10.2014 року, яким визнано не доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, так як мати цікавиться навчанням та вихованням дитини, відвідує батьківські збори, спілкується з вчителями, донька забезпечена всім необхідним для навчання, піклується про її стан здоров'я. За результатами соціальної роботи спеціалісти центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Фрунзенського району прийшли до висновку, що існує сімейний конфлікт поколінь у родині, який виник з приводу виконання сім'єю її функцій, задач, системи цінностей.

До посилань представника позивача на те, що судом не була заслухана думка дитини щодо позовних вимог, суд відноситься критично, оскільки таке клопотання ані позивачем, ані її представником у суді не заявлялось.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_8 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, прокурор Фрунзенського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г. С. Шевченко