Рішення № 57018881, 06.04.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/832/15-ц

Провадження № 2/643/462/16

06.04.2016 року Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Майстренко О.М. при секретарі Шабатько Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,

встановив:

У січні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, обгрунтовуючи вимоги тим, що 24 грудня 2009 року між нею та відповідачем укладено договір позики, відповідно до умов якого вона надала відповідачу в борг 159 360 грн., що еквівалентно 20 000 доларів США, терміном до 24 березня 2009 року.

05 березня 2010 року між ними укладено договір про зміни до договору позики, відповідно до яких збільшено розмір позики до 319 368 грн, що еквівалентно 40 000 доларів США та встановлено строк повернення коштів до 01 червня 2010 року. У встановлений в договорі строк ОСОБА_2 кошти не повернув, у звязку з чим 04 вересня 2012 року вона звернулася до нотаріуса про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 319 368 грн, що еквівалентно 40 000 доларів США. Виконавчий напис звернуто до виконання, відкрито виконавче провадження, яке боржником добровільно не виконується. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконав свої зобовязання за договором позики, позивач просила стягнути з відповідача 352 284 грн 32 коп., з яких: 147 385 грн 72 коп. - проценти за користування позикою за період з 24 грудня 2009 року по 26 березня 2015 року; 46 172 грн 70 коп. - три проценти річних за період з 01 червня 2010 року по 26 березня 2015 року; 158 725 грн. 90 коп. - індекс інфляції за період з 01 черви 2010 року по 26 березня 2015 року.

В судовому засіданні позивач уточнила свої вимоги та просить стягнути з відповідача на її користь суму боргу станом на 22.03.2016 року в розмірі 499400 гр. 49 коп., з яких :

- сума трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 26.01.2012 року по 22.03.2016 року складає 39794 гр.

- сума процентів за користування коштами за період з 01.06.2010 року по 28.10.2015 року 204083 гр. 42 коп.,

- суму боргу з урахуванням індексу інфляції станом на 22.03.2016 року - 255523 гр. 07 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, пояснивши, що індексація іноземної валюти у зв*язку із зростанням її курсу відповідно до гривні не передбачена діючим законодавством.

Крім того, посилається на те, що станом на 02.06.2013 року сплив строк позовної давності по основному зобов*язанню, а тому сплив строк позовної давності і до всіх додаткових вимог, пов*язаних із основним зобов*язанням, тобто і до вимог про стягнення процентів, трьох процентів річних та інфляційних витрат.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Як було встановлено судом, 24 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 159 360 грн, що еквівалентно 20 000 доларів США терміном до 24 березня 2009 року (а. с. 8).

05 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про зміни та доповнення до договору позики від 24 грудня 2009 року, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 319 368 грн, що еквівалентно 40 000 доларів США терміном до 01 червня2010 року. (а. с. 9).

Виконавчим написом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 14 вересня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплачені за вищевказаним договором позики кошти в розмірі 319 368 грн, строк повернення яких настав 01 червня 2010 року (а. с. 10).

На підставі зазначеного виконавчого напису постановою відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження (а. с. 11).

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ст. 264 ЦК України здійснення виконавчого напису не є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленими договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

Днем виконання зобовязання за спірним договором позики сторонами та договором визначено 01 червня 2010 року, з цього ж часу розпочався перебіг строку позовної давності для пред'явлення позову до суду з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів щодо стягнення з боржника процентів за користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У п. п. 17, 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526,599ЦКУкраїни.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні.

Таким чином, суд вважає що відповідач прострочив виконання зобов'язання, тому з нього на користь позивача підлягають стягненню інфляційні витрати та 3 % річних від простроченої суми.

Задовольняючи позов , суд виходить з того, що з відповідача (з урахуванням його заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності) на користь позивача підлягають стягненню інфляційні витрати та 3 % річних від простроченої суми в межах строку позовної давності, а саме за останні три роки з моменту звернення до суду з позовом.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати та 3 % річних від простроченої суми в межах строку позовної давності та індекс інфляції за цей період.

Як було встановлено судом, та підтверджується письмовими доказами, договір займу був укладений в національній валюті України.

Доказів, які б підтверджували, що договір був укладений в іноземній валюті відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відповіді Московського ВДВС ХМЮУ в Харківській області, в межах виконавчого провадження боржником сплата не проводилась.

Керуючись ст.. ст.. 57-60 ЦПК України, ст.. ст.. 203, 625, 1046, 1048 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ОСОБА_5) на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_6) 499400 гр. 49 коп. станом на 22.03.2016 року, з яких:

-сума трьох процентів річних від просроченої суми боргу за період з 26.01.2012 року по 22.03.2016 року в розмірі 39794 гр.

-сума процентів за користуванням кредитом за період з 01.06.2010 року по 28.10.2015 року в розмірі 204083 гр. 42 коп.

- сума збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції станом на 22.03.2016 року в розмірі 255523 гр. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3654 гр.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня оголошення рішення.

Суддя: