Рішення № 57017782, 07.04.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 5 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Рівненщина" про повернення внеску за договором про надання фінансової послуги,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 5 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Рівненщина" про повернення внеску за договором про надання фінансової послуги відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення в зв'язку з неповним дослідженням судом всіх обставини, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог, виходячи з того, що згідно умов договору № 62К-Д про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок сума вкладу становить 50 000 грн., натомість позивач документально підтвердив внесення 4 500 грн.

Однак, судом не було взято до уваги, наданих ним доказів на підтвердження того, що договір укладався саме на суму 4 500 грн., зокрема графік розрахунків по договору № 62К-Д та квитанція до прибуткового касового ордеру від 11 березня 2013 року.

Крім того, відповідач у запереченнях на позовну заяву також не оспорював той факт, що договір був укладений на суму 4500 грн.

Також, суд в порушення вимог ст. 213 ЦПК України відмовив без жодного обґрунтування в задоволенні позовних вимог про стягнення пені моральної шкоди, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання, а також витрат на правову допомогу.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно умов договору №62К-Д від 11 березня 2013 року про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок вкладник зобов'язався внести до кредитної спілки грошові кошти (внесок) в розмірі 50000 грн., однак позивач документально підтвердив внесення ним відповідачу лише 4500 грн.

З таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Звертаючись до суду, позивач зазначав, що на виконання умов договору про залучення строкового внеску(вкладу) члена кредитної спілки він вніс на рахунок відповідача 4 500грн. Після закінчення строку дії договору вклад повернутий не був, а тому він просив стягнути із кредитної спілки на його користь на підставі ст.625 ЦК України 3% річних, інфляційні втрати, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» - пеню в сумі 3% за кожен день прострочення та на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», ст.1167 ЦК України - моральну шкоду.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення виконання зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 Закону України "Про кредитні спілки", кожний член Кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Встановлено, що 11 березня 2013 року між КС "Рівненщина" та членом цієї кредитної спілки - вкладником ОСОБА_1 укладено договір №62К-Д про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, згідно умов якого вкладник зобов'язався внести на депозитний рахунок до спілки грошові кошти (внесок) в розмірі 50000 грн., а спілка зобов'язалася прийняти внесок, повернути його вкладникові та виплатити проценти на внесок на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Договір укладено на 15 місяців, днем закінчення строку його є 11.06.2014р., процентна ставка за внеском встановлена у розмірі 24 % річних.

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордеру від 11 березня 2013 року ОСОБА_1 сплатив в касу КС "Рівненщина" основну суму по договору №62К-Д від 11 березня 2013 року в розмірі 4500 грн.

Сторонами не заперечується, що відповідач сплатив ОСОБА_1 відсотки в сумі 1352грн.

Відповідно до п. 2.4. договору, якщо вкладник не вимагає повернення суми внеску у зв'язку із закінченням строку, встановленого п. 1.2. договору, то договір вважається припиненим з дати, вказаної у п. 1.2. договору.

Внесок знаходиться у спілці до звернення вкладника за отриманням внеску, при цьому спілка не здійснює нарахування процентів за такий період.

Пунктом 3.3.3 договору передбачено, що вкладник має право по закінченню строку дії цього договору отримати всі належні йому грошові кошти відповідно до умов договору.

10 лютого 2015 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу письмову заяву, в якій він вимагав повернути суму вкладу за договором №62К-Д від 11 березня 2013 року в повному обсязі, яку КС "Рівненщина" отримано 16 лютого 2015 року, однак кошти позивачу повернуті не були.

За наведеного, позивачем доведено укладення з КС "Рівненщина" договору №62К-Д від 11 березня 2013 року про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок та внесення ним на депозитний рахунок спілки грошових коштів (внеску) в розмірі 4500 грн., а також не повернення кредитною спілкою внеску на його вимогу після закінчення строку дії договору.

Зазначене свідчить про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в розмірі 4500 грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 договору сторони несуть відповідальність за порушення (невиконання або неналежне виконання) умов цього договору згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки кредитна спілка порушила взяте на себе за договором про надання фінансової послуги грошове зобов'язання, вона повинна нести передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність.

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 3% річних за період з 12.06.2014 р. по 30.03.2015р. (за 292 дні), розмір яких становить 108 грн. (4500х3:100:365х292).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція)

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи наведене, індекс інфляції за березень 2015 року не нараховується. Інфляційні втрати, які підлягають стягненню за прострочення виконання зобов'язання розраховується за період з 12.06.2014 р. по 28.02.2015р. та становить 1022 грн. 40 коп. (4500 грн. (сума боргу) х 122,72% (індекс інфляції) : 100% - 4500 (сума боргу).

Відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ "Про захист прав споживачів" виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

ОСОБА_1 хоч і є споживачем фінансових послуг, однак після укладення договору між кредитною спілкою і позивачем виникли відносини у сфері банківського вкладу, які регулюються нормами зобов'язального права (ст.ст.624,1059-1061 ЦК України) та умовами укладеного договору, якими нарахування та стягнення такої пені не передбачено. Положення ч.5 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів" до даних правовідносин не можуть бути застосовані, зважаючи, що останні регулюють відповідальність при невиконанні зобов'язань за договором про виконання робіт(послуг), а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строків повернення вкладу задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1215 грн., оскільки право особи на відшкодування їй моральної шкоди на підставі ст. 1167 ЦК України, виникає лише в силу недоговірних зобов'язань, в той час як між сторонами існує правовідношення, яке виникає із договору банківського вкладу. Відшкодування моральної шкоди у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання допускається лише у разі, якщо такі наслідки передбачені законом або договором. Ні законом, ні укладеним договором відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги - адвокатських послуг, укладений 19 березня 2015 року між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням "Прокопчук і партнери", згідно умов якого під правовою допомогою сторони мають на увазі підготовка позовної заяви про стягнення внеску, нарахованих процентів та штрафних санкцій, розмір гонорару встановлений 650 грн.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордера №16 від 19 березня 2015 року позивачем було сплачено 650 грн. АО "Прокопчук і партнери".

Частина 1 статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачає компенсацію витрат на правову допомогу у цивільній справі у разі надання такої особою у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення із матеріалами справи в суді.

Підготовка позовної заяви не входить у перелік видів правової допомоги, за яку передбачена компенсація, а тому у стягненні із відповідача 650грн. слід відмовити.

Позов в частині стягнення вкладу, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та пені носить майновий характер, в вимоги про стягнення моральної шкоди-немайновий характер. Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір в частині вимог майнового характеру в розмірі 495грн.56коп. ((4.500+39420+108+1022.58))х1%х110%), а в частині вимог немайнового характеру -606.32грн.(551.20х110%). Ним сплачено всього 516грн.08коп. (а.с.48). Позов майнового характеру задоволено на 12%(5630.40х100:46915.58), тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 59 грн. 47 коп. (495.56х12%). Судовий збір в частині вимог про стягнення моральної шкоди є таким, що невірно сплачений, а тому з позивача, в зв'язку із відмовою у цій частині позову, слід достягнути його у розмірі 585.80грн.(516.08-495.56=20.52грн.;606.32-20.52)

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,325 ЦПК України, ст.ст.612, 624,1059-1061, 625 ЦК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 5 лютого 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Рівненщина" про повернення внеску за договором про надання фінансової послуги задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки "Рівненщина" на користь ОСОБА_1 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. вкладу за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок №62-К-Д від 11 березня 2013 року, 108 (сто вісім) грн. -3% річних, 1022 (одну тисячу двадцять дві) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 47 коп. витрат по оплаті судового збору, всього 5689(п'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять)грн.87коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 585(п'ятсот вісімдесят п'ять)грн.80коп., які перерахувати на рахунок: №31215206780002, отримувач: УДКСУ в м.Рівному, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Рівненській області, код отримувача ЄДРПОУ: 38012714, МФО: 833017, код класифікації доходів бюджету: 22030001

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Шеремет А.М.