Ухвала суду № 57016015, 08.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/901/16-к

Провадження № 11-сс/782/116/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 08 » квітня 2016 року Апеляційний суд Луганської області у складі:

головуючого: судді Павленко Т.І.

суддів: Рябчун О.В., Белаха А.В.

при секретарі: Поповій Д.В.

за участі: прокурора Нагорного Д.П.

адвоката: Кизими В.В.

підозрюваного:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьк доповнену апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.03.2016 року про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2016 року до слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області звернувся прокурор військової прокуратури Луганського гарнізону Нагорний Д.П. з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2.

Із клопотання вбачається, що військовою прокуратурою Луганського гарнізону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015051110000077 від 23 грудня 2015 року за підозрою начальника Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу начальника Головного Управління національної поліції України ОСОБА_2 призначений начальником Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, перебуває у спеціальному званні полковник поліції та відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є службовою особою - працівником правоохоронного органу, яка наділена організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями.

Наказом начальника Головного Управління національної поліції в Луганській області ОСОБА_4. призначений на посаду старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 2 Управління захисту економіки в Луганській області у спеціальному званні майор поліції.

Згідно вимог ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 17, 18, 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліція в Україні - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Основними завданнями поліції є: забезпечення публічної безпеки і порядку, захист їх прав і свобод, законних інтересів; протидії злочинності та її припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань.

Діяльність поліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості.

Поліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності поліції. Поліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

Поліція відповідно до своїх завдань зобов'язана: забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством.

Працівник поліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Працівник поліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Службова особа поліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Відповідно до вимог статей 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

Присягою працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 встановлено, що працівник органів внутрішніх справ України зобов'язаний мужньо та рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я права і свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Згідно вимог пунктів 2.2 та 4.1 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України № 155 від 22.02.2012 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 року за № 628/20941, далі - Правила), ОСОБА_2 при здійсненні повноважень начальника Управління захисту економіки в Луганській області департаменту захисту економіки Національної поліції України зобов'язаний безумовно виконувати визначені Законами України завдання працівника міліції щодо забезпечення законності, бути прикладом зразкового дотримання вимог службової дисципліни в професійній діяльності, залишатися за будь-яких обставин чесним, непідкупним та відданим інтересам служби.

Положеннями пунктів 7.2 та 7.3 Правил визначено, що ОСОБА_2, як працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством, уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції, своєю поведінкою демонструвати, що не терпить будь-яких її проявів, відкидає пропозиції про незаконні послуги та при найменших ознаках корумпованої поведінки інших осіб інформує керівника свого структурного підрозділу.

В силу наявного досвіду роботи в органах внутрішніх справ ОСОБА_2 знав та розумів, що вимогами статей 4, 6, 8 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-VI (станом на 14.10.2014 року), статей 3 і 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII, посадовим та службовим особам органів внутрішніх справ заборонено застосовувати своє становище для одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб.

Незважаючи на обізнаність з вимогами вищевказаного законодавства та усупереч обов'язку їх неухильного дотримання, перебуваючи на посаді начальника Управління захисту економіки в Луганській області департаменту захисту економіки Національної поліції України, ОСОБА_2 умисно вчинив корупційне кримінальне правопорушення, а саме - вимагав та систематично одержував для себе неправомірну вигоду від громадян України, за наступних обставин.

01.11.2015 року Рубіжанським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області зареєстроване кримінальне провадження, за фактом вчинення службовими особами ПП «Рубіжанський залізобетон» злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В один із днів у листопаді 2015 року представнику ПП «Рубіжанський залізобетон» ОСОБА_5 старшим оперуповноваженим міжрайонного відділу № 2 Управління захисту економіки в Луганській області майором поліції ОСОБА_4 висунуто незаконну вимогу, про надання останньому неправомірної вигоди у розмірі 20000 гривень за сприяння у прийнятті рішення про закриття вищевказаного кримінального провадження, яке він зможе вирішити через начальника Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_2

На виконання свого злочинного наміру, ОСОБА_2 в один із днів у середині листопада 2015 року, під час зустрічі з комерційним директором ПП «Рубіжанський залізобетон» ОСОБА_5 висунув останньому вимогу про щомісячне надання грошових коштів у розмірі 10 відсотків від місячного прибутку ПП «Рубіжанський залізобетон» за невтручання працівниками поліції в діяльність вказаного підприємства. Водночас, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_5, що грошові кошти потрібно передавати через його довірену особу - ОСОБА_4

Одночасно, під час вказаної зустрічі, ОСОБА_2 висловив обіцянку вирішити питання щодо закриття вищевказаного кримінального провадження.

При цьому, вимогами статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» зазначено, що надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

24 грудня 2015 року, ОСОБА_5 за попередньою домовленістю, передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 20000 гривень за сприяння у закритті кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами ПП «Рубіжанський залізобетон» злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, після чого ОСОБА_4 передав вказані кошти ОСОБА_2.

В один із днів, на початку лютого 2016 року, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив що десять відсотків від прибутку підприємства за січень 2016 року становить 50000 гривень та домовився зустрітися з останнім з метою передачі чергової суми неправомірної вигоди.

09 лютого 2016 року близько 15 год. 00 хв. на площі по вулиці Мендєлєєва в м. Рубіжне, Луганської області у ОСОБА_5 відбулась зустріч із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час якої ОСОБА_2 висловив погрозу проводити безпідставні протиправні перевірки діяльності ПП «Рубіжанський залізобетон» і таким чином перешкоджати законній діяльності вказаного підприємства, у разі не отримання ним, тобто ОСОБА_2, систематичної щомісячної неправомірної вигоди у розмірі десяти відсотків доходу приватного підприємства «Рубіжанський залізобетон».

Того ж дня, близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_5 біля адміністративної будівлі приватного підприємства «Рубіжанський залізобетон» (Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 5) повторно передав ОСОБА_4 неправомірну вигоду для ОСОБА_2 у сумі 50000 гривень за невтручання у діяльність ПП «Рубіжанський залізобетон».

У подальшому, в один із днів у березні 2016 року, ОСОБА_5 знову зателефонував ОСОБА_4 та повідомив про необхідність передачі чергової частини неправомірної вигоди у розмірі 10 відсотків від суми загального прибутку підприємства за лютий 2016 року.

09 березня 2016 року ОСОБА_5, повторно, передав ОСОБА_4, неправомірну вигоду в розмірі 20000 гривень для їх подальшої передачі ОСОБА_2за невтручання у діяльність ПП «Рубіжанський залізобетон» працівників правоохоронних органів.

Того ж дня, близько 17:00 год. ОСОБА_4 на залізничному вокзалі м. Рубіжне, Луганської області, передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 20000 гривень, які вони вимагали від ОСОБА_5 за невтручання правоохоронних органів у діяльність ПП «Рубіжанський залізобетон».

Після передачі ОСОБА_4 неправомірної вигоди ОСОБА_2 останній, частину неправомірної вигоди, в розмірі 10000 гривень, передав як винагороду ОСОБА_4

Надалі працівниками військової прокуратури Луганського гарнізону в ході проведення огляду місця події у ОСОБА_2 вилучено частину предмету неправомірної вигоди у розмірі 10000 гривень. Іншу частину предмету неправомірної вигоди в розмірі 10000 гривень було вилучено у ОСОБА_4

09 березня 2016 року ОСОБА_2, затриманий правоохоронними органами, у порядку ст. 208 КПК України, у зв'язку з чим його злочинна діяльність, спрямована на вимагання та одержання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_5 припинена.

10 березня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рубіжанського міського суду від 11.03.2016 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону Нагорного Д.П. щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2

Застосовано відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 08.05.2016 року.

Строк тримання під вартою обчислювано з моменту затримання ОСОБА_2 з 09.03.2016 року.

Розмір застави визначено в сумі 800 розмірів мінімальної заробітної плати 1102400 (один мільйон сто дві тисячі чотириста) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Рубіжанського міського суду Луганської області (Луганська область, м. Рубіжне, вул. Миру, 34, код ЄДРПОУ суду 05381449, одержувач ТУ ДСА України в Луганській області, банк одержувача Держказначейська служба України м. Київ, код ЄДРПОУ - 26297948, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37317017002672).

На ухвалу слідчого судді підозрюваним ОСОБА_2. 6.04.2016 року подано апеляційну скаргу, в якій він ставить питання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, вважає, що строк пропущено з поважних причин та просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

ОСОБА_2 посилається на поважність пропуску ним строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Сєвєродонецької міської лікарні з 14.03.2016 по 30.03.2016 року; ухвалу слідчого судді вважає необґрунтованою та незаконною, вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш мякий запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України; він не причетний до інкримінованого йому злочину; проживає в м.Сєвєродонецьк з дружиною та малолітньою дитиною; вважає, що слідчим суддею порушено вимоги п.2,4ч.1 ст.196 КПК України, оскільки не зазначено докази на підтвердженя наявності вказаних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не додано до клопотання підтверджень тому, що він має намір переховуватись від органів слідства та суду, сама по собі тяжкість покарання не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а повинна розглядатись з іншими обставинами в сукупності; посилається на те, що прокурором не доведено, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку, вказує на те, що слідчий суддя не вправі вдаватись в оцінку доказів, але слідчий суддя вказує в ухвалі, що « вина підозрюваного підтверджується зібраними в ході досудового розслідування належними й допустимими доказами»; вказує на те, що слідчий суддя не надав належної оцінки діям службової особи, яка його затримувала; розмір застави, визначений слідчим суддею, є заздалегідь непомірним для нього, так як не враховано його майновий стан.

В доповненні до апеляційної скарги від 07.04.2016 року підозрюваний вказує на те, що пропустив строки апеляційного оскарження в зв'язку з тим, що знаходився на стаціонарному лікуванні з 14.03.16 по 30.03.16р. в неврологічному відділенні Сєвєродонецьої міської лікарні, просить приєднати до апеляційної скарги довідку та епікріз, окрім того, повідомляє суд, що знаходиться на лікуванні в лікарні МУНП в Луганській області.

Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Кизиму В.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та вважав ухвалу суду законною і обґрунтованою, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_2, апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді такою, що підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч.2ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно до вимог ст.183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції навів переконливі мотиви, з яких він дійшов висновку щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши на доведеність наявності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як існують ризики, передбачені п.п.1-5ч.1ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_2, працюючи начальником Управління захисту економіки в Луганській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, застосував своє службове становище для одержання неправомірної вигоди для себе, підозрюється у скоєнні тяжкого корупційного правопорушення, має можливість ухилятися та перешкоджати слідству, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2. інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.3ст.368 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчим суддею не безпідставно прийнято до уваги те, що ОСОБА_2. підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке на підставі ст.12 КК України відноситься до тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

Апеляційний суд знаходить обґрунтованим висновок слідчого судді щодо доведеності в судовому засіданні, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді, а також зможе запобігти вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя мотивував свій висновок щодо застосування застави відповідно до вимог ст.183ч.3 КПК України, визначивши заставу у розмірі 800 мінімальних заробітних плат, яка, на думку апеляційного суду, достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків.

Крім того, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження - розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити: чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства стосовно ОСОБА_2, будь чого явно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і апеляційним судом.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги підозрюваного, оскільки вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 405, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Ухвалу слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.03.2016 року, якою задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону Нагорного Д.П. щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, залишити без змін.

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

----------------------- ------------------------------- ----------------------