Ухвала суду № 57014344, 25.03.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1602/16-ц

провадження № 2/361/1440/16

25.03.2016

УХВАЛА

25 березня 2016 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Універсал Банк про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки і договорів поруки, скасування заборони відчуження нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Універсал Банк (далі ПАТУніверсал Банк), яке є правонаступником прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства Універсал Банк (далі Банк), у якому просить:

визнати порушеними її права як споживача фінансових послуг;

визнати недійсними кредитний договір №012-2008-2853 та договір іпотеки, укладені 06 жовтня 2008 року між нею і Банком;

скасувати заборону відчуження нерухомого майна квартири №3, що розташована у будинку №90 по вулиці Кірова у місті Бровари Київської області, накладену приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровану в реєстрі за №5721;

застосувати наслідки недійсності правочину, визначені ст. 216 ЦК України, та зобовязати сторін кредитного договору №012-2008-2853 від 06 жовтня 2008 року повернути в натурі кошти, які вони отримали на виконання зобовязань за цим договором;

визнати недійсними три договори поруки, укладені 06 жовтня 2008 року між Банком і ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із кожним окремо.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Виключення з цього загального правила містяться у ст. 110 ЦПК України (підсудність справ за вибором позивача) та у ст. 114 ЦПК України (виключна підсудність).

У ч. 5 ст. 110 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть предявлятися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Зазначена позовна заява про захист прав споживача позивачем ОСОБА_1 подана до Броварського міськрайонного суду Київської області за місцем її проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за вказаною адресою у позовній заяві не зазначено, копію паспорта із відміткою про реєстрацію місця проживання на підтвердження цих обставин позивачем не додано.

Згідно із ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: імя (найменування) позивача і відповідача, а також імя представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів звязку, якщо такі відомі (п. 2).

У порушення п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позивач ОСОБА_1 у позовній заяві номери засобів звязку сторін не вказала.

Відповідно до п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона містить обґрунтування лише щодо однієї вимог визнання недійсним укладеного між нею і Банком кредитного договору (на придбання майна).

Викладу обставин та зазначення доказів на обґрунтування інших вимог, зокрема підстав визнання недійсним договору іпотеки і скасування заборони відчуження майна, у позовній заяві ОСОБА_1 не наведено.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила три підстави визнання недійсним кредитного договору: 1) ст. ст. 203 і 215 ЦК України (недодержання сторонами вимог закону); 2) ст. 229 ЦК України (вчинення правочину під впливом помилки); 3) ст. 230 ЦК України (вчинення правочину під впливом обману), кожна з яких є окремою підставою визнання правочину недійним, вони підлягають розгляду та зясуванню в окремих провадженнях.

У звязку з наведеним вище, позивачу ОСОБА_1 необхідно визначитися із однією підставою визнання кредитного договору недійсним за даним позовом.

У ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Обґрунтування того, яким чином порушуються права ОСОБА_1 та у звязку з чим позивач просить визнати недійсними договори поруки, укладені 06 жовтня 2008 року між Банком і ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із кожним окремо, у позовній заяві нічого не зазначено взагалі. Дані особи у позовній заяві не вказані, їхній процесуальний статус позивачем не визначений.

За змістом положень ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

У порушення ч. 5 ст. 119 ЦПК України документ, що підтверджує сплату позивачем ОСОБА_1 судового збору, до позовної заяви не додано.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3 постанови №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах розяснив, що порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, ч. 5 ст. 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (ч. 5 ст. 119 ЦПК України), не буде поданий у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (ст. 121 ЦПК України) або залишення позовної заяви без розгляду (п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України).

У п. 10 вказаної постанови Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є обєктом справляння судового збору.

Посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів, як підставу звільнення позивача від сплати судового збору щодо усіх заявлених нею восьми вимог, є помилковим та може бути підставою звільнення позивача від сплати судового збору лише за вимогу щодо визнання недійсним кредитного договору.

Згідно із підпунктом 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у сумі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що на день подачі позовної заяви до суду становить 551 грн. 20 коп.

Виходячи з наведеного вище, кожна заявлена позивачем фізичною особою вимога немайнового характеру має оплачуватись судовим збором у розмірі 551 грн. 20 коп.

У звязку з цим, позивачу ОСОБА_1 необхідно визначитися зі змістом та кількістю своїх позовних вимог немайнового характеру та сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за кожну заявлену вимогу, що підлягає оплаті.

Також із позовної заяви ОСОБА_1 видно, що нею заявлено ще й майнову вимогу про застосування наслідків недійсності правочину (ст. 216 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у п. 31 постанови №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вказав на те, що у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України за загальною сумою всіх вимог.

Відповідно до підпункту 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, що на день подачі позовної заяви до суду становить відповідно 551 грн. 20 коп. та 6890 грн.

При визначенні розміру судового збору позивачу ОСОБА_1 необхідно врахувати також вимоги ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір, у якій визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Враховуючи наведене, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам встановленим ст. 119 ЦПК України, тому позивачу необхідно усунути вказані недоліки, а саме: зазначити номери засобів звязку сторін, визначитися із кількість позовних вимог (немайнового та майнового характеру), відповідно до яких з урахуванням вимог ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі, викласти обставини та зазначити докази щодо обґрунтування кожної із заявлених позовних вимог. Інакше позовна заява згідно із ч. 2 ст. 121 ЦПК України буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 119, 121, 210 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Універсал Банк про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки і договорів поруки, скасування заборони відчуження нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків до 15 квітня 2016 року, але не більше пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дутчак І. М.