Ухвала суду № 57012506, 07.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2405/16 Справа № 199/10745/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Сенчишин Ф. М. Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Гулієва М.І.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 січня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, про розподіл житлового будинку та вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому посилалась на те, що їй на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку літ.В-2 по АДРЕСА_1, інша половина даного домоволодіння належить відповідачу. Враховуючи, що між ними виник спір щодо користування вказаним нерухомим майном, позивач, з урахуванням уточнень, просила провести розподіл житлового будинку В-2 з верандою в-1 по АДРЕСА_1 між його співвласниками, надавши їй у власність другий поверх будинку, а саме приміщення: 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12 та 1/2 частину веранди в-1; а також вселити її в житловий будинок по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 3, 188).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Вселено ОСОБА_2 в житловий будинок літ. В, розташований за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання судових виртрат (т.2 а.с. 72-76).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування в частині відмови в задоволенні вимог про розподіл будинку та задоволення позовних вимог в повному обсязі (т.2 а.с. 83-86).

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_3 також посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування в частині задоволення вимог про вселення позивача та ухвалення в цій частині нового про відхилення даних вимог (т.2 а.с. 95-99).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками житлового будинку літ. В-2 по 1/2 частині кожний у домоволодінні АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 6-8).

Згідно копії технічного паспорту, виготовленого станом на 06 серпня 2013 року зазначений житловий будинок літ. В-2 складається з 2-х поверхів. На першому поверсі розташована веранда 1-І площею 5,7 кв.м., коридор 1-1 площею 9,8 кв.м, кухня 1-2 площею 13,9 кв.м, житлова кімната 1-3 площею 28,2 кв.м, 1-4 сходи площею 5,2 кв.м, ванна кімната 1-5 площею 3,6 кв.м, туалет 1-6 площею 1,6 кв.м. На другому поверсі розташовані: сходи 1-7 площею 5,6 кв.м, житлова кімната 1-8 площею 28,3 кв.м., житлова кімната 1-9 площею 13,6 кв.м, житлова кімната 1-10 площею 15,5 кв.м, житлова кімната 1-11 площею 7,4 кв.м. Загальна площа будинку становить 138,4 кв.м (з урахуванням площі літніх приміщень 5,7 кв.м), житлова площа 93,0 кв.м.

При цьому, технічний паспорт має зазначення про те, що житлова прибудова літ. В1-2 (житлова кімната 1-11 площею 7,4 кв.м) побудована самовільно. (т. 1 а.с. 18-24)

Крім того, під час проведення технічної інвентаризації 23 грудня 2015 року встановлено самочинно збудований мансардний поверх, прибудову в-2 (т. 2 а.с. 59).

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року по справі № 6-286цс15.

Крім того, до апеляційної інстанції ОСОБА_3, третя особа по справі, надала правоустановчий документ, відповідно до якого їй належить 32/100 частини спірного домоволодіння (а.с.44 т.2).

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про виділ частки ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Стосовно апеляційної скарги ОСОБА_3 на оскаржуване рішення в частині вселення позивача до спірного будинку, судова колегія також не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог статей 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_2 є співвласником частини будинку В-2, тому, у зв'язку з порушенням відповідачем права позивача на користування цим майном, наявні правові підстави для вселення її у спірний будинок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: