Рішення № 57008455, 08.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1731/16 Головуючий у 1-й інстанції: Курбатова О.М.

Є.У.№ 337/1988/15-ц Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кочеткової І.В.,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» (далі - Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 березня 2008 року між Банком і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11323065000, згідно якому останній було надано кредит у сумі 33 330,00 доларів США зі сплатою 12,4% річних на строк до 26 березня 2038 р. Того ж дня між Банком і ОСОБА_3 був укладений договір поруки №11323065000/П/1, за яким поручитель зобов'язалася відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли із кредитного договору, як солідарний боржник. Посилаючись на те, що позичальник з липня 2014 року не здійснює щомісячні платежі на погашення кредиту, станом на 06.04.2015 року має заборгованість в загальній сумі 29 583,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.04.2015 р. становить 689 446 грн. 14 коп., із яких: 26 478,34 доларів США - кредитна заборгованість; 3 105,53 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків, а також 11 550,33 грн. - пеня за порушення строків виконання грошового зобов'язання, Банк просив на підставі ст.ст.1050 ч.2, 554 ЦК України стягнути з відповідачів солідарно всю суму боргу і відшкодувати судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором № 11323065000 від 27.03.2008 р. в розмірі 29583,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.04.2015 р. становить 689446 грн. 14 коп., з яких - 26478,34 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.04.2015 р. становить 617072 грн. 39 коп. - кредитна заборгованість; 3105,53 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.04.2015 р. становить 72373 грн. 75 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 11550 грн. 33 коп., з яких - 2854 грн.14 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; - 8696 грн. 19 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати по оплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позову про солідарне стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості за кредитом ПАТ «УкрСиббанк» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку із такими обставинами.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, а оскільки апелянт оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні штрафів та пені, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення переглядається лише в цій частині.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що 27 березня 2008 року між Банком і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11323065000, за умовами якого останній було надано кредит на суму 33 330 доларів США зі сплатою 12,4 % річних зі строком повернення до 26 березня 2038 року шляхом внесення щомісячних платежів у відповідності до графіка, який є невід'ємною частиною договору. Строк сплати процентів: з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти. Банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, при цьому Банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом) з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника; термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту за умови, що Банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених Банком порушень зобов'язань за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) Банку (а.с.6-20: п.п. 1.1, 1.3, 6.1 Кредитного договору).

Того ж дня між Банком і ОСОБА_3 було укладено договір поруки №11323065000/П/1, за яким остання зобов'язалася перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх її зобов'язань за кредитом як солідарний боржник. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитом. Листування між сторонами за цим договором здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування у розділі 6 цього договору . Підтвердженням факту відправлення повідомлення є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт відправки або вручення або отримання повідомлення (а.с.21-22).

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 виконувала неналежним чином, з червня 2014 року припинила вносити щомісячні платежі, внаслідок чого станом на 06.04.2015 року має заборгованість в загальній сумі 29 583,87 доларів США, , із яких: 26 478,34 доларів США - кредитна заборгованість; 3 105,53 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків, а також 11 550,33 грн. - пеня за порушення строків виконання грошового зобов'язання (а.с.23-32).

29 січня 2015 року Банк направив ОСОБА_4 і ОСОБА_3 досудові вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, які відповідачами не виконані (а.с.41-47).

Відмовляючи Банку у задоволенні позову про солідарне стягнення кредитної заборгованості з поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що порука ОСОБА_3 припинена, оскільки останній щомісячний платіж був внесений позичальником у липні 2014 року, досудову вимогу від 29 січня 2015 року про дострокове повернення кредиту поручитель на отримувала, а з відповідним позовом Банк звернувся у квітні 2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитися.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частини четвертої статті 559 цього Кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі).

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - до 26 березня 2038 року. Разом з тим, умовами договору сторони передбачили строки виконання окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою стаття 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Крім того, при застосуванні частини 4 статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову» як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку ( який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором вимоги у встановленому законом порядку (ст.122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної давності, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитним договором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину 4 ст.559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинен розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 вересня 2014 року по справі № 6-53 цс14, від 23 грудня 2015 року по справі 6-436 цс15.

За умовами кредитного договору чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а останній платіж боржник повинен був здійснити не пізніше 26 березня 2038 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

Позичальник припинив вносити щомісячні платежі на погашення кредиту з червня 2014 року.

Вимоги про необхідність сплати наявної на 22 січня 2015 року заборгованості за вказаним кредитним договором протягом 31 календарного дня були надіслані боржнику ОСОБА_4 та поручителю ОСОБА_3 29 січня 2015 року у відповідності з умовами кредитного договору і договору поруки, що підтверджується поштовими квитанціями і реєстром рекомендованих відправлень (а.с.41-47).

За таких обставин банк отримав право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника зі сплати щомісячних платежів - з 10 липня 2014 року. Щодо дострокового повернення кредиту, починаючи зі спливом 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове погашення кредиту, тобто від 11 квітня 2015 року, протягом наступних шести місяців.

Із цим позовом Банк звернулося до суду 15 квітня 2015 року, а отже підстави для визнання поруки припиненою за вимогами, що існували станом після 15 жовтня 2014 року, тобто за шість місяців до звернення Банку з відповідним позовом до суду, не має.

Таким чином, положення частини четвертої статті 559 ЦК України суд застосував неправильно.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, а вимоги Банку - частковому задоволенню.

З поручителя ОСОБА_3 на користь Банку підлягає стягненню як із солідарного з позичальником ОСОБА_4 боржника заборгованість за кредитним договором зі сплати щомісячних платежів, в тому числі прострочена, що виникла після 15 жовтня 2014 року, розмір якої станом на 6 квітня 2015 року становить 27 809, 33 долари США, із яких: за тілом кредиту 26 107, 98 доларів США, за відсотками - 1 701, 35 доларів США, а також 10823, 22 грн. пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання за період з 15 жовтня 2014 року по 6 квітня 2015 року.

Вимоги банку про стягнення з поручителя заборгованості за простроченими щомісячними платежами до 15 жовтня 2014 року задоволенню не підлягають у зв'язку з припиненням дії поруки за щомісячними грошовими зобов'язаннями в порядку ч.4 ст.559 ЦК України.

На підставі ст.88 ЦПК України понесені Банком судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 4019, 40 грн. підлягають віднесенню на користь держави, оскільки поручитель ОСОБА_3 являється інвалідом першої групи з дитинства і від сплати судового збору відповідно до ст. 5 ч.1 п.9 Закону України «Про судовий збір» звільнена.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і судом апеляційної інстанції не перевірялося.

Керуючись ст. ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 грудня 2015 року по цій справі в частині відмови у задоволенні позову про солідарне стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором скасувати і ухвалити нове, яким позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути з поручителя ОСОБА_3 як із солідарного з позичальником ОСОБА_4 боржника за кредитним договором № 11323065000 від 27 березня 2008 року на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість, що виникла після 15 жовтня 2014 року, розмір якої станом на 6 квітня 2015 року становить 27 809, 33 долари США (двадцять сім тисяч вісімсот дев'ять доларів США 33 центи), із яких: за тілом кредиту 26 107, 98 доларів США, за відсотками - 1 701, 35 доларів США, а також 10 823, 22 грн. (десять тисяч вісімсот двадцять три гривні 22 коп.) пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання за період з 15 жовтня 2014 року по 6 квітня 2015 року.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 простроченої заборгованості зі сплати щомісячних платежів, що утворилася до 15 жовтня 2014 року відмовити.

Понесені Банком судові витрати зі сплати судового збору віднести на користь держави.

В іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: