Рішення № 57008284, 08.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1511/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Є.У.№ 0818/9195/2012 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Кочеткової І.В.,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року ПАТ «Фідобанк» (далі - Банк) як правонаступник АБ «Факторіал-Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало що 28.12.2006р. між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір під заставу рухомого мана №217-г/37 на суму 97 900 грн. зі сплатою 18% річних зі строком повернення кредитних коштів до 27.12.2011 року. Посилаючись на те, що взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором позичальник не виконала, кредит не повернула, станом на 26.06.2012 року має заборгованість на суму 152 427, 33 грн., із яких: прострочені нараховані проценти 45 242,02 грн., нараховані проценти за період з 27.05.2012р. по 25.06.2012р. - 1 054,40 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, розрахована за період з 23.12.2008р. по 25.06.2012р. - 31725,93 грн., борг за несплаченою частиною кредиту - 70 293,18 грн., прострочені нараховані комісії - 3 974,74 грн., нараховані комісії - 137,06 грн., Банк просив про стягнення всієї суми боргу та відшкодування судових витрат.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 152 427 грн. 33 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 524 грн. 27 коп.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 3 лютого 2016 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні у зв'язку із такими обставинами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за відсотками і штрафними санкціями зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для зміни або скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, кредит і проценти за користування кредитним коштами не повернула, а тому з неї на користь Банку підлягає стягненню вся сума боргу, визначена станом на 26.06.2012 року, в загальній сумі 152 427, 33 грн.

В обґрунтування висновку про розмір боргу за кредитом, суд першої інстанції послався на розрахунок заборгованості, підписаний представником ПАТ «СЕБ БАНК» ОСОБА_3 (а.с. 8).

Згідно цьому розрахунку сума боргу ОСОБА_2 становить 152 427, 33 грн., із яких: прострочені нараховані проценти 45 242,02 грн., нараховані проценти за період з 27.05.2012р. по 25.06.2012р. - 1 054,40 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, розрахована за період з 23.12.2008р. по 25.06.2012р. - 31725,93 грн., борг за несплаченою частиною кредиту - 70 293,18 грн., прострочені нараховані комісії - 3 974,74 грн., нараховані комісії - 137,06 грн.

Проте, на порушення вимог ст.ст.58, 64 ЦПК України вказаний розрахунок не скріплений печаткою Банківської установи, не містить підпису посадової особи Банку. Нарахування штрафних санкцій проведено майже за чотири роки, тоді як у відповідності до ст.258 ЦК України за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік.

Допустимих письмових доказів на підтвердження вказаної суми боргу матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи свої доводи щодо незаконності судового рішення, відповідач і її представник послалися на виписки по особовим рахункам ОСОБА_2 за період з 01.03.2009 по 15.12.2015 р.р. і розрахунок заборгованості від 28.12.2016 року, які надавалися Банком в судове засідання суду першої інстанції при розгляді заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Згідно вказаним письмовим доказам, оформленим у відповідності з вимогами ст.ст.58, 64 ЦПК України, сума боргу за кредитом становить 143 480, 40 грн., із яких за тілом кредиту 70 293, 18 грн., за відсотками і комісією боргу немає, 62 550, 80 грн. - інфляційні втрати, 10 636, 42 грн. - 3% річних. При цьому, як вбачається із розрахунку заборгованості, нарахування відсотків за користування кредитними коштами проведено по 19 грудня 2010 року, тоді як строк дії кредитного договору скінчився у грудні 2011 року (а.с.71-90).

Разом з тим, вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних Банком в порядку, передбаченому ст.119 ЦПК України, не заявлялися і судом першої інстанції не розглядалися.

З метою усунення вказаних протиріч і перевірки обґрунтованості розрахунку заборгованості за кредитом ухвалою апеляційного суду від 10.03.2016 року Банку запропоновано надати додаткові письмові докази на підтвердження розміру заборгованості позичальника за кредитом станом на 26.06.2012 року (а.с.116-117).

На виконання вказаної ухвали суду Банк надав довідку, згідно якої заборгованість за кредитним договором становить 70 293, 18 грн., в тому числі за тілом кредиту 70 293, 18 грн. (а.с.122).

Із пояснень представника Банку в судовому засіданні вбачається, що відповідно до рішення правління №81.9 від 25.11.2015 року за кредитним договором ОСОБА_2 було здійснено списання заборгованості (відсотків, штрафів) за рахунок резерву. В обліковій системі банку обліковується заборгованість лишена за тілом кредиту в розмірі 70 293, 18 грн.

Аналогічні пояснення містяться і в письмовому клопотанні представника Банку від 05.04.2016 року про залучення додаткових письмових доказів (а.с.121).

Зважаючи на те, що вимоги Банку про заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором на суму відсотків і штрафних санкцій допустимими і належними доказами не підтверджується, станом на час перегляду справи судом апеляційної інстанції рішенням правління Банку №81.9 від 25.11.2015 року було здійснено списання цієї заборгованості (відсотків, штрафів) за рахунок резерву, колегія суддів вважає за можливе на підставі ст.309 ЦПК України змінити рішення суду і стягнути на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 70 293, 18 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального і процесуального права, які полягають в не залученні судом до участі у справі майнового поручителя, являються неспроможними. За змістом ст.ст.3, 10 ЦПК України право вибору способу порушеного права належить виключно позивачеві. Та обставина, що кредитні кошти ОСОБА_2 були використані на придбання її колишнім чоловіком автомобіля, переданого банку в заставу, не звільняють її як позичальника від обов'язків за кредитним договором.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не скасовують. В іншій частині оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2012 року по цій справі змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором №217-г/37 від 28.12.2006 р., визначену станом на 26.06.2012 року, в загальній сумі 70 293, 18 грн. (сімдесят тисяч двісті дев'яносто три гривні 18 коп.). В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: