Ухвала суду № 57002937, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/36690/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Пчелінцева Ф.І.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р.

у справі № 2а-5866/09/1370 (№ 958/13)

за позовом приватного підприємства «Галсервіспостач»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року приватне підприємство «Галсервіспостач» (далі - позивач, ПП «Галсервіспостач») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2009 р. № 0000912321/0, № 0000922321/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 р. № 0001593311.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 р. № 0001593311 в розмірі 1 280 501,90 грн.; в задоволенні решти вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.04.2009 р. по 09.04.2009 р., на виконання постанови СВ ПМ ДПА у Львівській області від 24.12.2008 р. та згідно направлень від 01.04.2009 р. № 169, від 08.04.2009 р., № 176, посадовими особами ДПІ у Галицькому районі м. Львова була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Галсервіспостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 14.04.2009 р. № 735/23-209/31804443 та встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 268 718 грн.; - підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 214 973 грн.; - пунктів 2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме: підприємство зберігало у своїй касі готівку понад встановлення ліміт каси у сумі 640 561,99 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.04.2009 р.: № 0000912321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 403 077 грн., з яких 268 718 грн. - за основним платежем та 134 359 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000922321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 322 459,50 грн., з яких 214 973 грн. - за основним платежем та 107 486,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 р. № 0001593311, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 281 123,98 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2009 р. № 0000912321/0, № 0000922321/0, суд першої інстанції виходив з того, що докази надані позивачем не є належними та достатніми для спростування висновків які стали підставою для винесення вказаних спірних податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 р. № 0001593311 в частині на суму 1 280 501,90 грн., суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції на зазначену суму були застосовані податковим органом до позивача більш, ніж через рік з дня вчинення порушення, яке слугувало підставою для винесення спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову окружного адміністративного суду, переглянув вказану постанову лише в частині задоволених позовних вимог, пославшись при цьому на перегляд рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Однак, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, податковий орган просив суд апеляційної інстанції постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Зазначені обставини вказують на не повний розгляд вимог апеляційної скарги поданої відповідачем та про відсутність фактичного перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені спірні суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

При цьому, згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суд України не може визнати законним та обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції. У зазначеному рішенні відсутні посилання на всі обставини, що мають значення для справи, не перевірено в повній мірі встановлені судом першої інстанції факти, не надано оцінку всіх доказів, з яких виходив суд першої інстанції, постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи зазначені положення частин другої, четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, межі перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на недотримання судом апеляційної інстанції вимог щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення апеляційного суду, із направленням справи до цього суду на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. у справі № 2а-5866/09/1370 (№ 958/13) - скасувати.

Справу № 2а-5866/09/1370 (№ 958/13) направити на новий судовий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко