Постанова № 57001834, 05.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2016 р. Справа № 922/505/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

першого позивача - ОСОБА_1,

другого позивача - ОСОБА_1,

третього позивача - ОСОБА_1,

четвертого позивача - ОСОБА_1,

п'ятого позивача - ОСОБА_1,

шостого позивача - ОСОБА_1,

першого відповідача - ОСОБА_2,

другого відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №685 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.02.16 у справі

за позовом:

1) Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога", с. Котовське

2) Приватного підприємства - приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка", с. Берізки,

3) Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, с. Мала Вільшанка,

4) Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Вись", с. Березова Балка,

5) Фермерського господарства "Прибужське", с. Сабатинівка,

6) Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, с. Москаленки

до:

1) Приватного підприємства "Еллада", Кіровоград,

2) ФОП ОСОБА_3, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Креатив", м. Кіровоград

про стягнення 22 976 347, 93 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/505/16 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога", Приватного підприємства - приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка", Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, Селянського (фермерського) господарства "Вись", Фермерського господарства "Прибужське", Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, до Приватного підприємства "Еллада" та ФОП ОСОБА_3 про стягнення 22 976 347,93 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі.

24 лютого 2016 року представником позивачів до суду була подана заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на майно, що належить Приватному підприємству "Еллада" (код ЄДРПОУ 32265612; 25014, Кіровоградська область, місто Кіровоград, проспект Промисловий, будинок 14-а), де б воно не знаходилось, в межах позовних вимог у розмірі 22 976 347, 93 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2016 року (суддя Погорелова О.В.) заяву представника позивачів про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно, що належить Приватному підприємству "Еллада" (код ЄДРПОУ 32265612; 25014, Кіровоградська область, місто Кіровоград, проспект Промисловий, будинок 14-а), де б воно не знаходилось, в межах позовних вимог у розмірі 22 976 347, 93 грн.

Перший відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати.

В судовому засіданні представник першого відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивачів у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представники другого відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Так, 24 лютого 2016 року представником позивачів до господарського суду першої інстанції була подана заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на майно, що належить Приватному підприємству Еллада (код ЄДРПОУ 32265612; 25014, Кіровоградська область, місто Кіровоград, проспект Промисловий, будинок 14-а), де б воно не знаходилось, в межах позовних вимог у розмірі 22 976 347, 93 грн.

В обґрунтування своєї заяви представник позивачів вказує на те, що у першого відповідача - ПП "Еллада", було змінено керівництво, яке ігнорує обов'язок погашення боргу та ухиляється від обговорення цього питання з позивачами. На сьогодні, позивачі вважають, що є реальне побоювання, що майно, яке належить першому відповідачу на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Позивачі вказують, що перший відповідач здійснює дії, які спрямовані на ухилення від виконання майнового зобов'язання шляхом реалізації власного майна та витрачання коштів, а не на здійснення розрахунків з позивачами. У зв'язку з тим, що перший відповідач не акумулює достатній розмір грошових коштів на своїх рахунках, який був би співрозмірним розміру існуючого боргу, але в той же час має майно у вигляді нерухомості, арешт якого не призведе до припинення господарської діяльності, погіршення стану цього майна або зниження його вартості, позивачі вважають адекватним засобом забезпечення позову накладення арешту на його майно.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Позивачі вказують, що до теперішнього часу перший відповідач не сплатив заборгованість за договорами, у зв'язку із чим позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів погоджується із доводами господарського суду першої інстанції про те, що розмір позовних вимог є дуже значним, та в разі задоволення позову з першого відповідача на користь позивачів буде стягнуто 22 976 347,93 грн. У разі відсутності грошових коштів на рахунках першого відповідача, у розмірі який був би співрозмірним розміру існуючого боргу, задоволення вимог позивачів буде відбуватися за рахунок майна, що належить першому відповідачу.

При цьому, колегія суддів вважає, що арешт майна не призведе до припинення господарської діяльності першого відповідача, погіршення стану цього майна або зниження його вартості, тому забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно першого відповідача є адекватним засобом. Вжиття таких заходів унеможливить настання негативних наслідків умисних дій першого відповідача по ухиленню від виконання свого майнового обов'язку, що в подальшому виразиться у неможливості виконання рішення суду, в разі постановлення його на користь позивачів.

Таким чином, на думку колегії суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову, може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно першого відповідача в межах суми позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених висновків суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийнята ухвала відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.02.2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.04.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.