Постанова № 57001745, 16.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа№ 910/28073/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Тищенко О.В.

за участю представників:

від позивача: Симбірцев Є.В. - представник

від відповідача-1: Кириченко А.Б. - представник

від відповідача-2: Трохлюк А.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київхліб» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року у справі № 910/28073/15 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київхліб»

до 1. Київської міської ради

2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р. та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київхліб» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання правовідносин, що виникли, згідно Договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р., що укладений між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» та Київською міською радою припиненими з моменту укладення договору купівлі - продажу майнового комплексу, а саме з 15.10.2013, а також про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зняти з реєстрації та виключити з бази даних Державного земельного кадастру договір оренди земельної ділянки від 31.03.2005, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 21.04.2005 за № 85-6-00194 у книзі записів державної реєстрації договорів, у зв'язку з припиненням дії Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року у справі № 910/28073/15 в задоволенні позовних вимог ПАТ «Київхліб» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Київхліб» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року у справі № 910/28073/15 та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги ПАТ «Київхліб» задовольнити в повному обсязі та залучити до участі у справі в якості відповідача Головне управління держгеокадастру у місті Києві.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, обставинам справи, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.02.2016 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І. А. на лікарняному, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Корсакова Г.В.

У судовому засіданні 24.02.2016 оголошено перерву до 16.03.2016.

11.03.2016 представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Представники сторін у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

31.03.2005 між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) був укладений Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач - 1 на підставі п.3 рішення Київської міської ради від 23.12.2003 № 316/1191 за актом приймання - передачі передає, а позивач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,5634 га, яка розташована на вул. Фрунзе, 65 у Подільському районі м. Києва, строком на п'ять років із цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд хлібокомбінату № 2, цех № 2 (кадастровий номер 8000000000:85:096:0002.

Зазначений договір зареєстровано відповідачем - 2 - Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.04.2005 р. за № 85-6-00194 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 15.10.2013 останнім на підставі договору купівлі - продажу майнового комплексу було продано Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецпром торг» хлібокомбінат № 2, цех 2 (літ. В,Г,Д,Е,А,Б) загальною площею 4814,6 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе,65.

Факт передачі ТОВ «Спецпром торг» вказаного майнового комплексу підтверджується підписаним сторонами актом приймання - передачі від 15.10.2013.

Договір купівлі - продажу майнового комплексу від 15.10.2013 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л.О. 15.10.2013 р. та зареєстрований в реєстрі № 2358.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Положеннями ст. 9 Земельного кодексу України Київській міській раді надано широкі повноваження у галузі земельних відносин.

Перелік конкретних повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин визначено у пунктах «а» - «л» ст. 9 Земельного кодексу України.

Зокрема, їй належить право за пунктом «а» - розпорядження землями територіальної громади м. Києва, за пунктом «б» - передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України, за пунктом «в» - надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

На підставі пункту «м» ст. 9 Земельного кодексу України, крім перелічених у попередніх пунктах повноважень, Київська міська рада має повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Положеннями п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

У відповідності до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

23.12.2003 р. Київська міська рада прийняла рішення від № 316/1191 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» пунктом 3 якого затвердила проект відведення земельних ділянок відкритому акціонерному товариству «Київхліб» для експлуатації та обслуговування будівель і споруд хлібокомбінату №2 зокрема на вул. Фрунзе, 65 у Подільському районі м. Києва та передала відкритому акціонерному товариству «Київхліб» земельні ділянки у Подільському районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення, 31.03.2005 між Київською міською радою та ВАТ «Київхліб» був укладений Договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.04.2005 р. за № 85-6-00194 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 11.3. Договору, він припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки. (п. 11.8 Договору).

Нормами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з нормами ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. (ст.83 Земельного кодексу України

Відповідно до п. 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, щодо повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин відноситься розпорядження землями територіальної громади міста, припинення користування земельними ділянками у випадках передбачених Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 118 Земельного кодексу України також передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору оренди, що визначають підстави припинення та розірвання Договору не передбачено можливості односторонньої відмови орендаря від Договору (пункти 11.3, 11.4, 11.5 Договору). Натомість пунктом 11.6 Договору встановлено, що розірвання Договору не потребує укладання додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення.

Як встановлено судом, рішення про розірвання спірного договору оренди Київською міською радою не прийняте, а Договір на момент звернення позивача до суду є чинним.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання припиненими правовідносин, що виникли згідно Договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р. який укладено між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» та Київською міською радою, припиненими з моменту укладення договору купівлі - продажу майнового комплексу, а саме з 15.10.2013.

Обраний спосіб судового захисту не пов'язаний із конкретними зобов'язаннями, а спрямований на встановлення факту припинення прав та обов'язків, що виникли з Договору.

Враховуючи, що між сторонами укладено Договір оренди, чинний на момент звернення до суду, зобов'язання за яким не закінчені належним виконанням, зобов'язання за Договором не припинились, а позивачем обрано неналежний спосіб захисту, який суперечить наявним правам сторін.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача визнати припиненими правовідносини, що виникли згідно Договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р., який укладений між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» та Київською міською радою припиненими з моменту укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу, а саме з 15.10.2013 р. та похідна від неї вимога про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зняти з реєстрації та виключити з бази даних Державного земельного кадастру договір оренди земельної ділянки від 31.03.2005, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 21.04.2005 за № 85-6-00194 у книзі записів державної реєстрації договорів, у зв'язку з припиненням дії Договору є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, відсутні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київхліб» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року по справі № 910/28073/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/28073/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.В. Корсакова

О.В. Тищенко