Постанова № 57001705, 04.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2016 р. Справа№ 910/31600/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Дикунської С.Я.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Серветник С.В. (довіреність №1 від 03.04.2012 р.)

від відповідача - Дудар М.І. (довіреність б/н від 01.02.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвід 2002»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р.

у справі №910/31600/15 (суддя Грехова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвід 2002»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвід 2002» про стягнення з відповідача 156968,60 грн. основного боргу, 40028,77 грн. пені, 5741,18 грн. 3% річних та 45991,80 грн. інфляційних втрат.

15.01.2016 р. позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача 268958,50 грн. заборгованості, з яких: 156968,60 основної заборгованості, 22603,81 грн. пені, 83193,36 грн. інфляційних втрат та 6192,73 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 156968,60 грн. основного боргу, 11012,67 грн. пені, 83193,36 грн. 3% річних, 6192,73 грн. інфляційних втрат та 3860,51 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та суттєвим порушенням норм процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.02.2014 р. між ТОВ «Досвід 2002» (замовник) та ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» (виконавець) укладено договір підряду №26, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними або залученими силами і засобами, у відповідності з проектно-кошторисною документацією, затвердженою замовником та чинними в Україні будівельними нормами і правилами виконати і здати в строк, визначений цим договором, комплекс будівельно-монтажних робіт з влаштування зовнішнього та внутрішнього газопостачання, тепломеханіки бойлерної, топкової, пусконаладки та здачі вказаних систем в експлуатацію в порядку, передбаченому чинним законодавством України на об'єкті «Будівництво торговельного комплексу по вул. Полярна, 20 в Оболонському районі м. Києві», а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином виконані роботи (п. 1.1. договору).

За умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим договором формується виходячи з положень ДСТУ Б Д 1.1.1-1:2013 і визначається згідно договірної ціни, вказаної у додатках до даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Замовник перераховує підряднику вартість робіт вказану в акті протягом 15 банківських днів від дати затвердження акту сторонами. Кінцевий розрахунок по чинному договору проводиться замовником після повного завершення підрядником робіт по чинному договору та оформлення в установленому порядку акту про здачу в експлуатацію всіх систем, передбачених п. 1.1 цього договору.

Підрядник щомісячно на підставі об'єктів виконаних робіт складає акт в двох примірниках і погоджує його з замовником до 25 числа звітного місяця (п. 4.1 договору).

Разом із підписаним актом підрядник надає замовнику в необхідних об'ємах виконавчу документацію. При відсутності вказаної документації замовник вправі не приймати до розгляду акти виконаних робіт, передбачені договором та не оплачувати роботи по договору до надання останньому такої документації в повному обсязі (п. 4.2 договору).

До 1 числа наступного місяця за звітним підрядник надає довідку про вартість виконаних будівельних робіт з врахуванням субпідрядних робіт в трьох примірниках (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, останній вступає в силу з моменту укладення його сторонами (підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх печатками ) і до повного його виконання.

На виконання умов даного договору, позивач виконав визначені договором роботи, що підтверджується підписаними уповноваженими особами сторін без заперечень та скріпленими печатками актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2014 р. від 27.06.2014 р. на суму 14384,40 грн., №2 за червень від 27.06.2014 р. на суму 77806,80 грн., №3 за червень від 27.06.2014 р. на суму 47331,60 грн., №4 за червень від 27.06.2014 р. на суму 4341,60 грн., №1 за липень від 31.07.2014 р. на суму 83436,00 грн., №2 за липень від 31.07.2014 р. на суму 100000,00 грн., №1 за серпень від 31.08.2014 р. на суму 474396,00 грн., №2 за серпень від 31.08.2014 р. на суму 36163,20 грн., №3 за серпень від 31.08.2014 р. на суму 17175,60 грн., №4 за серпень від 31.08.2014 р. на суму 71934,00 грн.

Також на виконання умов договору, сторонами було складено довідки про вартість будівельних робіт та витрат за червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, які підписані представниками як замовника, так і виконавця, а також скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Про належне виконання підрядником своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником умов договору щодо виконання будівельних робіт.

Відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання в частині оплати виконаних робіт виконав лише частково на суму 770000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №389 від 16.04.2014 р. на суму 300000,00 грн. (авансовий платіж), №4004 від 02.10.2014 р. на суму 100000,00 грн., №4125 від 07.10.2014 р. на суму 100000,00 грн., №4220 від 08.10.2014 р. на суму 200000,00 грн., №4233 від 29.09.2015 р. на суму 50000,00 грн., №5566 від 18.11.2015 р. на суму 20000,00 грн. Розмір остаточної заборгованості становить156969,20 грн.

Відповідач стверджує, що позивач безпідставно просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 156969,20 грн., оскільки відповідно до договірної ціни (додаток 2 до договору №26 від 18.02.2014 р.) вартість витрат становить 83436,00 грн., проте колегія суддів критично оцінює вказані твердження з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було зазначено вище, згідно п.п. 3.1, 3.2 договору №26 від 18.02.2014 р. сторони погодили, що загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим договором формується виходячи з положень ДСТУ Б Д 1.1.1-1:2013 і визначається згідно договірної ціни, вказаної у додатках до даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Замовник перераховує підряднику вартість робіт вказану в акті протягом 15 банківських днів від дати затвердження акту сторонами.

Як вбачається з додатку №2 до договору №26 від 18.02.2014 р., ціна вказаного договору є динамічною.

Посилання відповідача на недотримання позивачем п. 3.3 договору є також безпідставним, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання: «Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (котельня)» від 28.07.2014 р.; Акт про приймання газообладнання для проведення комплексного випробування: (пуско-налагоджувальних робіт) «Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (котельня)» від 28.07.2014 р.; Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання: «Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (газопровід низького тиску)» зовнішній від 28.07.2014 р.; Акт про приймання газообладнання для проведення комплексного випробування: (пуско-налагоджувальних робіт) «Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (газопровід низького тиску)» внутрішній від 28.07.2014 р.; Акт здачі-приймання виконаних монтажних робіт по монтажу обладнання в бойлерній і паливній торговельного комплексу; Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання: «Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (розподільчий газопровід середнього тиску) зовнішній від 28.07.2014 р.; Акт здачі-приймання виконаних монтажних робіт на об'єкті: «Будівництво торговельного комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 у Оболонському районі м. Києва» від 28.07.2014 р., підписані представниками виконавця та замовника, відповідно до яких роботи, зазначені в даних актах вважаються такими, що виконані відповідно до погодженої та затвердженої проектної документації, з дотриманням всіх існуючих норм і правил є закінченими, а змонтоване обладнання готовим до введення в експлуатацію.

Також необгрунтованими є посилання відповідача на п. 4.2 договору, оскільки Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В підписані відповідачем без будь-яких зауважень, а долучені позивачем до матеріалів справи: Опис виконавчої документації по об'єкту «Будівництво торговельного комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 у Оболонському районі м. Києва» та Реєстр виконавчої документації по об'єкту: «Будівництво торговельного комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 у Оболонському районі м. Києва» газопостачання, які також підписані з боку відповідача представником технічного нагляду замовника є підтвердженням передачі відповідачу виконавчої документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст.ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 2, 7 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем визначених умовами договору робіт та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 156968,60 грн. є обгрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що у разі затримки розрахунків з підрядником за виконані згідно чинного договору роботи замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості належним чином виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочення.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив прострочення розрахунків, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.2. договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 22603,81 грн. за період з 20.09.2014 р. по 20.03.2015 р.

Відповідно до п. 2. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно положень п. 2.5 вказаної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивач здійснює нарахування вказаної штрафної санкції з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, з 11.12.2014 р. При цьому, позовну заяву подано до суду 11.12.2015 р., про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку, що міститься на конверті. Таким чином, позивачем заявлено до стягнення пеню в межах встановленого законом строку позовної давності.

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій, позивачем застосовано розмір подвійної облікової ставки НБУ, в той час, як умовами п. 6.2 договору передбачено застосування пені в розмірі облікової ставки НБУ від вартості належним чином виконаних, але не оплачених робіт за кожен день просточення.

За таких обставин, перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 11012,67 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6192,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 83193,36 грн. за період з 20.09.2014 р. по 12.01.2016 р.

Відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з виновком суду першої інстанції, що арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим від заявлених позивачем до стягнення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, не подавалось сторонами, у господарського суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 6192,73 грн. 3% річних та 83193,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та суттєвим порушенням норм процесуального права, не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвід 2002» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. у справі №910/31600/15 залишити без змін.

Справу №910/31600/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

С.Я. Дикунська

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.С.Шумаєва