Постанова № 57001490, 04.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2016 р. Справа№ 910/27329/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Пашкіної С.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Рябець Л.В., представник за довіреністю № 4Д/2016 від 04.01.2016;

від відповідача - не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Руно" на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27329/15 (суддя Комарова О.С.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Руно" про стягнення 152 587,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Руно" 75 846, 59 грн. основного боргу, 47 772,90 грн. пені, 24 209, 26 грн.7% штрафу та 4 759,15 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27329/15 позов задоволено: провадження у даній справі припинено в частині стягнення з відповідача 220 000 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 75 846, 59 грн. основного боргу, 47 772,90 грн. пені, 24 209, 26 грн. 7% штрафу та 4 759,15 грн. 3 % річних.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості наданих послуг за договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27329/15 скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 37 390, 51 грн., штрафу в сумі 58 190, 81 грн. та річних в сумі 2 144, 43 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неправильність розрахунку пені, штрафу та інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2016 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи наведене вище, а також те, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Руно" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" (виконавець) 09.07.2015 року укладено договір транспортного експедирування № Е-09/07/15-1, відповідно до умов (п. 1.1.-1.2) якого, Виконавець зобов'язується організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення у встановлений Договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену плату. Замовник за цим Договором може виступати також і Вантажоодержувачем.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що плата за перевезення вантажу здійснюється після його фактичного виконання, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання кожного Акту передачі-прийняття наданих послуг. Датою підписання акту є дата, що зазначена в акті передачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 4.7 договору за порушення термінів оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, а у випадку непогашення заборгованості протягом більше як 15 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 1 300 226,11 грн., що підтверджується оформленими належним чином актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 91-104).

Відповідачем зобов'язання за договором виконувались неналежним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 295 846, 59 грн. (з урахуванням часткових оплат на загальну суму 1 004 379, 52 грн.), з вимогою про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Так, станом на час пред'явлення даного позову до суду борг відповідача перед позивачем становив 295 846, 59 грн.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції позивачем було подано заяву, згідно якої останній просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 220 000 грн., у зв'язку з його оплатою відповідачем.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 220 000 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Решта суми боргу відповідачем оплачена не була.

Таким чином, станом на час прийняття рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем становила 75 846, 59 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що плата за перевезення вантажу здійснюється після його фактичного виконання, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання кожного Акту передачі-прийняття наданих послуг. Датою підписання акту є дата, що зазначена в акті передачі-приймання наданих послуг.

Отже, вказаним пунктом чітко передбачено строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання кожного Акту передачі-прийняття наданих послуг.

Відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконувались неналежним чином, тобто з порушенням строків, встановлених договором та не в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу в сумі 75 846, 59 грн. підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 75 846, 59 грн.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 47 772,90 грн., 7% штрафу в сумі 24 209, 26 грн., 3 % річних в сумі 4 759,15 грн.

В силу приписів частини 2 ст. 193, частини 1 ст. 216 та частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.7 договору за порушення термінів оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, а у випадку непогашення заборгованості протягом більше як 15 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.

Оскільки, судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивачем правомірно нараховано відповідно до умов договору (п. 4.7 договору) та вимог законодавства (ст. 549 Цивільного кодексу України, частини 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", частини 6 ст. 232 Господарського кодеку України) пеню у розмірі 47 772,90 грн. та штраф у розмірі 24 209, 26 грн., які судом першої інстанції задоволено у повному обсязі.

При цьому, аналогічної позиції щодо можливості одночасного нарахування та стягнення пені і штрафу також дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 28.04.2015 у справі № 911/4277/14.

Крім цього, колегія суддів погоджується із задоволенням місцевим господарським судом вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 4 759,15 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта щодо неправильності здійсненого позивачем розрахунку пені, штрафу та 3% річних, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Так, апеляційним судом здійснено перерахунок вказаних нарахувань на встановлено їх арифметичну вірність.

В свою чергу апелянт, заперечуючи проти здійсненого позивачем розрахунку пені, штрафу та 3% річних, свого контррозрахунку не надав.

Враховуючи викладене, колегією суддів визнаються обґрунтованими нарахування пені, штрафу та 3% річних, здійснені позивачем, а отже доводи апелянта в цій частині колегією суддів відхиляються.

Таким чином, підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Руно" залишити без задоволення, а рішення господарського міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27329/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/27329/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді С.А. Пашкіна

М.А. Дідиченко