Ухвала суду № 56997347, 05.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №573/2673/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ О. В.Номер провадження 22-ц/788/542/16 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 50

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 08 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3,

треті особи: Орган опіки та піклування Жовтневої селищної ради, Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області,

про стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини з матір'ю

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,

треті особи: Орган опіки та піклування Жовтневої селищної ради, Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області,

про визначення місця проживання дитини з батьком,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 08 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - разом із матір'ю, - ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3, аліменти у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до його повноліття, на користь матері дитини, ОСОБА_4, стягнення розпочато з 15 грудня 2015 року.

У зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у розмірі 487,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 551,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені витрати за надання юридичної допомоги у розмірі 1110 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

15 вересня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (а.с.6) Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 20 січня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Під час розгляду справи було встановлено, що дитина - ОСОБА_5 проживає з матір'ю - ОСОБА_4 та її батьками: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 (а.с.7).

ОСОБА_4 працює бухгалтером в ТОВ агрофірма "Вікторія", її заробітна плата за період 01 січня по 30 листопада 2015 року становить 19404,92 грн. (а.с.8).

ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_2 разом зі своїми батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.18), працює в АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" токарем 3-го розряду механоскладального цеху №5 (а.с.21).

Заробітна плата ОСОБА_3 з 01 січня по 30 листопада 2015 року становить 140768,28 грн. (а.с.22).

Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції, беручи до уваги прихильність дитини як до батька, так і до матері, вік дитини, можливість обох батьків співпрацювати з питань виховання, навчання та утримання сина, керуючись інтересами дитини та іншими обставинами, що мають істотне значення для виховання дитини, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 являються обґрунтованими. При вирішенні позову в частині стягнення аліментів з відповідача, суд першої інстанції враховував обов'язок батька дитини сплачувати аліменти, розмір його заробітної плати, відсутність інших дітей та утриманців, а також прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно з ч.1 ст.3 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 9 вказаної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У преамбулі Конвенції про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України :

статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом;

статті 155 СК України 1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. 2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;

статті 160 СК 1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

стаття 161. 1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що з вересня 2015 року він та позивачка проживають порізно: він - у будинку своїх батьків, а позивачка проживає в іншому житловому приміщенні зі своїми батьками. Син, ОСОБА_5, проживає з позивачкою. Відповідач не заперечував того, що позивачка не створює йому перешкод у спілкуванні з сином, але одночасно посилався на те, що під час таких зустрічей між ним та позивачкою виникають сварки з різних причин. Крім того, пояснив, що працює у м. Суми з графіком роботи з 08.00 год. до 17.00 год.; в даний час у нього є інша жінка, з якою він має намір створити нову сім'ю.

ОСОБА_4 пояснила, що у сина є всі умови для нормального розвитку, навчання, відпочинку, а всі доводи бувшого чоловіка про протилежне викликані тим, що вона подала позов про стягнення з нього аліментів та позов про розподіл спільно нажитого під час шлюбу майна. Також стверджує, що не створювала і не буде надалі створювати перешкоди для спілкування сина з батьком.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що дитина сторін в даний час знаходиться у такому віці, коли вирішення питання про визначення місця його проживання не може бути віддане на розсуд дитини, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд не допитав ОСОБА_5 і вирішив спір без урахування його думки про те, з ким із батьків він бажає проживати, - є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що допит восьмирічного хлопчина про те, з ким із батьків він бажає проживати та про його прихильність до одного з батьків, про його задоволення тими умовами, в яких він виховується матір'ю та про його бажання змінити обстановку з метою проживання разом з батьком та ін. - травмує психіку дитини, в той же час усі пояснення дитини з цього приводу не є обов'язковими для суду в силу вікового стану дитини.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував усі обставини справи і дав їм оцінку з точки зору забезпечення інтересів дитини, яка знаходиться у такому віці, в якому потребує максимальної уваги та піклування про нього саме з боку матері, а не інших членів родини, якими є його бабуся і дідусь з боку батька. Адже ж як в апеляційній скарзі, так і в своїх поясненнях у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 як на обставину, яка має бути врахована судом для визначення місця проживання сина з ним, зокрема, посилається на те, що його батьки не працюють, а тому можуть приділити більше уваги його сину, ніж мати дитини.

Під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_3 про те, що у матері син має неналежні умови для виховання, навчання, відпочинку, розвитку і т.і.

Слід також зазначити, що проживання дитини з матір'ю не позбавляє батька дитини права на спілкування з сином та участь у його вихованні. Не може бути підставою для залишення дитини з батьком і проживання його в більш комфортному житлі, на що він посилається у апеляційній скарзі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд за встановлених обставин бере до уваги проголошений у Декларації прав дитини принцип про те, що малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, та вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з урахуванням інтересів дитини та з дотриманням вимог діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -