Рішення № 56996742, 30.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2075/16

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд» про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі Банк) (уточнюючи свої позовні вимоги) звернулося до суду з зазначеним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором № 2741/OF від 30.05.2008 р. в сумі 3851908,77 доларів США та 813884,59 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги Банк мотивує тим, що 30 травня 2008 року між ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд» був укладений кредитний договір та додаткові угоди до нього, згідно яких Банк надав ТОВ «Наталка-Трейд» кредит у вигляді поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 11300000 доларів, терміном погашення по 29 травня 2018 року включно.

В якості забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд», між Банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 30.05.2008 року були укладені договори поруки №№ 4242-СО та 4241-СО.

Відповідачі свої зобов'язання щодо погашення заборгованості по наданому кредиту належним чином не виконують, в результаті чого мають заборгованість за кредитом, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», суд першої інстанції виходив з того, що Банк заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів у солідарному порядку, але спільна порука у відповідачів відсутня, тому суд відмовив у задоволенні позову та роз'яснив, що кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Однак колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 30 травня 2008 року між ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд» був укладений кредитний договір та додаткові угоди до нього, згідно яких Банк надав ТОВ «Наталка-Трейд» кредит у вигляді поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 11300000 доларів, терміном погашення по 29 травня 2018 року включно.

В якості забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд», 30.05.2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 4242-СО, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати за виконання ТОВ «Наталка-Трейд» зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, 30.05.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 4241-СО, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати за виконання ТОВ «Наталка-Трейд» зобов'язань за кредитним договором.

У порушення умов кредитного договору ТОВ «Наталка-Трейд» ухиляється від своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачам була направлена письмова вимога про усунення порушення та дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, але зазначена вимога залишилася без задоволення.

Оскільки ТОВ «Наталка-Трейд» не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, то станом на 04.06.2014 року має заборгованість у сумі 3851908,77 доларів США та 813884,59 грн., з яких:

-заборгованість за наданим кредитом (основний борг) по траншах в доларах США - 1590369,44 долара США;

-заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом по траншах в доларах США - 2261539,33 долара США;

-пеня за несплату відсотків по траншах у доларах США - 811782,2 грн.;

-пеня за несплату відсотків по траншах в національній валюті України - 2102,39 грн..

Зазначену заборгованість Банк просив стягнути солідарно з відповідачів.

Оскаржуваним рішенням у стягненні заборгованості з поручителів відмовлено, з чим колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання, а також відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань по даному договору.

За нормами статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Стаття 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає кілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.

Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не має права пред'явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-35цс15).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що поручителі не можуть нести солідарну відповідальність між собою, але передчасно відмовив у задоволенні позову, оскільки предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору, тому є всі підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості з кожного поручителя окремо, за самостійним договором поруки.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписали договори поруки добровільно, що свідчить про те, що всі умови сторонами визначено як обов'язковими для виконання, та ніяких заперечень щодо них відповідачами не висловлювалось.

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» та стягнення з кожного з поручителів окремо заборгованості за кредитним договором, з урахуванням того, що загальна сума, при стягненні дорівнює сумі заборгованості за кредитним договором, тобто - 3851908,77 доларів США та 813884,59 грн., щоб не було подвійного стягнення суми боргу.

Враховуючи, що позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги сплачено судовий збір (3785,1 грн. + 3441 грн.), колегія суддів вважає за необхідне стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» судові витрати у розмірі 3613,05 грн., з кожного.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд» про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 15.03.1996 року, ІНННОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966) на підставі договору поруки № 4242-СО від 30.05.2008 року заборгованість за кредитним договором № 2741/OF від 30.05.2008 року в сумі 3851908,77 доларів США та 813884,59 грн..

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 11.03.1996 року, ІНННОМЕР_4) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966) на підставі договору поруки № 4241-СО від 30.05.2008 року заборгованість за кредитним договором № 2741/OF від 30.05.2008 року в сумі 3851908,77 доларів США та 813884,59 грн..

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», становить 3851908,77 доларів США та 813884,59 грн., з яких: заборгованість за наданим кредитом (основний борг) по траншах в доларах США - 1590369,44 долара США; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом по траншах в доларах США - 2261539,33 долара США; пеня за несплату відсотків по траншах у доларах США - 811782,2 грн.; пеня за несплату відсотків по траншах в національній валюті України - 2102,39 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» судові витрати у розмірі 3613,05 грн., з кожного.

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.І. Сватаненко