Рішення № 56996403, 28.03.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19903/15-ц

Н.п. 2/522/2922/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якому просить поділити між нею та відповідачем спільне сумісне майно, а саме: легковий автомобіля НОМЕР_1; квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; нежитлове приміщення площею 11 кв.м. в буд. №1-Б по АДРЕСА_5. При цьому позивачка просить суд визнати за нею - ОСОБА_1: ? частину легкового автомобіля НОМЕР_2, ? частину квартири АДРЕСА_3, ? частину квартири АДРЕСА_2, ? частину нежитлового приміщення площею 11 кв.м. в АДРЕСА_6 а за відповідачем - ОСОБА_2 ? частину легкового автомобіля НОМЕР_2, ? частину квартири АДРЕСА_3, ? частину квартири АДРЕСА_2, ? частину нежитлового приміщення площею 11 кв.м. в АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що з 25 листопада 2012 року по 2015 рік вона проживала з відповідачем однієї сім'єю. За весь час сумісного проживання позивачка та відповідач мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, однаковою мірою дбали про матеріальне забезпечення сім`ї, підтримували один одного як морально так і матеріально, за спільні кошти придбали продукти харчування, одяг, предмети домашнього побуту.

Позивачка вказує, що за час спільного проживання однією сім'єю з відповідачем, сторони за спільні кошти придбали майно, яке було зареєстровано в органах державної реєстрації за відповідачем, а саме: легковий автомобіля НОМЕР_3; квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; нежитлове приміщення площею 11 кв.м. в АДРЕСА_1 При цьому, квартира по АДРЕСА_7 була придбана за кредитні кошти, кредитний договір було оформлено на ОСОБА_2, а позивачка виступила у якості поручителя. Зазначений кредит сторони погашали разом, на спільні кошти.

Позивачка вважає, що оскільки зазначене майно було придбано під час спільного сумісного життя та на сумісні кошти, вона має право на ? частину цього майна.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце проведення повідомлялася судом належним чином, згідно поданої до суду письмової заяви представник позивачки просить справу розглядати у її відсутності та відсутності позивачки, позов підтримує, просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення повідомлявся належним чином, згідно поданої до суду письмової заяви представник відповідача просить справу розглядати у її відсутності та відсутності відповідача, позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виданої 25.10.2015 року за №46267973 та доданою до матеріалів справи представником позивачки у якості доказу по справі вбачається, що ОСОБА_2 є власником: стояночного місця АДРЕСА_8, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_5, виданого 10.06.2010 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради; квартири АДРЕСА_4, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_6, виданого 10.06.2010 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради ; нежитлового приміщення АДРЕСА_9 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_7 виданого 10.06.2010 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Крім того, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 02.06.2010 р., ОСОБА_2 є власником автомобіля НОМЕР_4.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Також, ч. 3 ст. 368 ЦК України передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави цього Кодексу.

Позивачка стверджує, що майно яке оформлено на ім'я відповідача, було набуте сторонами під час сумісного проживання сторін по справі, є об'єктом спільної сумісної власності, у зв'язку з чим підлягає поділу .

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачкою не доведено належним чином факт спільного проживання сторін однією сім'єю з 25 листопада 2012 року по 2015 рік.

Крім того, суд повинен врахувати положення п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України яке передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд бере до уваги, час набуття відповідачем права власності на об'єкти, які позивачка вважає об'єктами спільної сумісної власності та просить поділити.

Оскільки право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_4, на стояночне місця АДРЕСА_1 та на автомобіль НОМЕР_4, виникло ще у 2010 році, а позивачка стверджує, що проживати однією сім'єю з відповідачем вона почала з 25 листопада 2012 року, суд вважає зазначені об'єкти особистою приватною власністю відповідача.

Таким чином, судом не було встановлено жодної істотної обставини для того, що б провести розподіл майна, що належить відповідачу та яке позивачка вважає спільною сумісною власністю сторін по справі, як осіб, що проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою.

На підставі викладеного суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя безпідставним, недоведеним, у зв'язку з чим таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 57, 88, 213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

28 березня 2016 року