Рішення № 56993097, 29.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 641/1849/15-ц Головуючий суддя І інстанції Богдан М. В.

Провадження № 22-ц/790/1552/16 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Гуцал Л.В., Котелевець А.В.,

за участю секретаря: Новокщонової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з позовом, мотивуючи який зазначило, що 14 лютого 2008 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (ПАТ «ПУМБ»), та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6118465, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 156 550 грн. та зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 12,99% на рік, а також повернути вказану суму в строк до 14 лютого 2023 року. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором. між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 6118550, за умовами якого вони передали банку в іпотеку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідач взятих на себе за кредитним договором зобов'язань належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 12 лютого 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 212 379 грн. 77 коп., яка складається з: 129 063 грн. 93 коп. заборгованості за кредитом, 23 027 грн. 57 коп. заборгованості за відсотками, 30 892 грн. 77 коп. нарахованої пені за порушення строків виконання зобов'язання за договором, а також штрафів - 1 565 грн. 50 коп. (фіксована частина) і 27 830 грн. за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, ПАТ «ПУМБ» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2008 року в розмірі 212 379 грн. 77 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу на прилюдних торгах з визначенням вартості предмета іпотеки в порядку виконавчого провадження.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ПУМБ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в зв'язку з ухваленням 27 червня 2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором правовідносини сторін договору є припиненими, що виключає можливість нарахування після цієї дати процентів за користування кредитом та передбачених договором штрафних санкцій, одночасне стягнення з боржника суми боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю в рахунок погашення зазначеного боргу, призведе фактично до подвійного стягнення суми заборгованості, яка до того ж є неспівмірною з вартістю іпотечного майна.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 14 лютого 2008 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6118465, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 156 550 грн. та зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 12,99% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Строк дії договору сторони визначили до 14 лютого 2023 року.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 6118550, за умовами якого вони передали банку в іпотеку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Разом з тим, частиною третьою статті 39 цього Закону передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов'язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Зазначене може бути враховано лише в разі, якщо порушенням основного зобов'язання іпотекодержателю не завдано збитків.

За положеннями статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у резолютивній частині рішення суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації в позовній заяві ПАТ «ПУМБ» не зазначена, будь-яких клопотань для її визначення в ході судового розгляду представником позивача заявлено не було.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Встановлено та не заперечується сторонами, що в період з 24 березня по 22 червня 2015 року ОСОБА_2 сплачено на погашення заборгованості за кредитом 7 900 грн., а в період з 19 жовтня 2015 року по 24 лютого 2016 року - 7 000 грн.

Як убачається із наданого позивачем розрахунку станом на 12 лютого 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитом та процентами становить 137 191 грн. 50 коп., а розмір нарахованої неустойки за порушення зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, поновлення дії договорів страхування, яка відповідно до ст. 551 ЦК України може бути зменшена за рішенням суду, складає 60 288 грн. 27 коп.

При цьому дійсна вартість предмету іпотеки на час розгляду справи судом відповідно до наданого відповідачем звіту становить 513 712 грн.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення ОСОБА_2 основного зобов'язання за кредитним договором не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, що відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» є підставою для відмови у задоволенні заявленого ПАТ «ПУМБ» позову.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ПАТ «ПУМБ» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити з інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді