Рішення № 56992532, 04.04.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4570/15-ц

Провадження № 2/643/143/16

04.04.2016р. Московський райсуд м. Харкова в складі головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря-Башкевіч Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ПАТ «ВТБ Банк» 23.03.2015 р. звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з заборгованості по кредитному договору.

В ході судового розгляду позовні вимоги булі уточнені, та представником позивача вказано в обґрунтування наступне.

15.03.2012 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R53400211371В, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 181500 гр. зі сплатою 22 % річних, строком до 15.03.2017 р. з щомісячним погашенням відповідно до погодженого графіку. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань Боржником, у день укладання кредитного договору, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати перед ОСОБА_3 в тому ж обсязі, що і основний Боржник. Але, позичальник, відповідач №1 у односторонньому порядку припинив виконувати свої обов'язки, у встановлені строки платежі (% та щомісячні платежі) не сплачує, до цього часу гроші не повернув. Тому, просять стягнути з відповідачів солідарно заборгованість, розмір якої станом на 20 жовтня 2015 р. складає 378650 гр., з яких: 99062 гр. 51 коп. строкова заборгованість по тілу кредиту; 45 394 гр.24 коп. прострочена заборгованість по тілу кредиту; 12699 гр. 58 коп. інфляційні витрати на прострочену заборгованість по кредиту на підставі ст.625 ЦК України), 1066 гр. 23 коп. 3% річних на прострочену заборгованість по кредиту (ст.625 ЦК), 174 гр. 14 коп. строкова заборгованість по процентам; 54748 гр. 13 коп. прострочена заборгованість по процентам; 16445 гр. 89 коп. інфляційні витрати на прострочену заборгованість по процентам (ст.625 ЦК); 1355 гр. 17 коп. 3 % річних на прострочену заборгованість по процентам (ст.625 ЦК),147 704 гр. 98 коп. пеня.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, стверджували, що в січні 2013 р. звернулись до ОСОБА_3 з пропозицією погасити заборгованість по кредиту єдиним платежем, але, той у цьому відмовив, чим зробив неможливим виконання обов*язків по кредитному договору, порушив їх законні права, інтереси та чинне законодавство; договір поруки є припиненим у зв*язку зі спливом строку, встановленого у цьому договорі, а саме: сплинув 6-ті місячний строк від дня настання основного зобов*язання протягом якого кредитор не звернувся до поручителя з позовом. Крім того, позовна давність для стягнення пені становить один рік.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

15.03.2012 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № R53400211371В, відповідно до якого Відповідач отримав кредит в сумі 181500 гр. зі сплатою 22 % річних, строком повернення кредиту до 15.03.2017 р., зі щомісячним погашенням кредиту відповідно до погодженого графіку.

У той же день, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань Боржником, між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати перед ОСОБА_3 у тому ж обсязі, що і основний Боржник.

З умовами зазначених договорів та графіком платежів відповідачі письмово ознайомлені, про що свідчать їх власні підписи.

Ці обставини підтверджуються змістом кредитного договору, договору поруки, які містяться в матеріалах цивільної справи.

Як вбачається з вимоги про погашення кредиту, сплати штрафних санкцій та повідомлення, відповідач ОСОБА_1 порушив свої обов'язки перед ОСОБА_3, кредит не повернув, у встановлені строк платежі не робить.

Відповідно до ст.1054 ЦК України по кредитному договору банк зобов'язаний надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязаний повернути кредит та сплатити відсотки.

У разі порушення зобов'язання винна особа повинна сплатити штрафні санкції, що передбачено угодами та законодавством, зокрема ст. 611-612 ЦК України.

Згідно розрахунку сума заборгованості по кредиту станом 20 жовтня 2015 р. становить: 99062 гр. 51 коп.- строкова заборгованість по тілу кредиту; 45 394 гр.24 коп. -прострочена заборгованість по тілу кредиту; 174 гр. 14 коп.- строкова заборгованість по процентам; 54748 гр. 13 коп. - прострочена заборгованість по процентам, що і підлягає безумовному стягненню з відповідачів.

Статею 258 ЦК України для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема: Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)…

Як вбачається зі справи, позивач звернувся з позовом до суду у березні 2015 р., тому, суд стягує пеню, починаючи з 01.03.2014 р., що до становить 147 089 гр. 53 коп.

Що стосується позовних вимог про стягнення встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3%річних від простроченої суми, то суд в цієї частини позову відмовляє.

Так, сторони при укладенні кредитного договору домовились про взаємні права та обов*язки, у тому числі, про відповідальність сторін у разі неналежного виконання умов Договору.

Пунктами 5.2.1, 7.1 передбачено, що Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати нарахованих Процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством України; сплати пені за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов*язань за кожен день прострочення.

Виходячи з положень статті 1054 ЦК України кредитний договір є особливим видом договору займу, оскільки, його умови врегульовані спеціальними нормативно-правовими актами, у тому числі, «ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про кредитування».

Банківський кредит надається суб*єктам кредитування у тимчасове користування виключно на умовах, передбачених кредитним договором.

По далі.

За правилом ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, за вимогами ст.554 ЦК України, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у тому ж самому об'ємі, включаючи сплату боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків.

Отже, ОСОБА_2, як поручитель, несє перед Позивачем солідарну відповідальність нарівні зі ОСОБА_1

Судом вивчались заперечення відповідача щодо відмови ОСОБА_3 у прийомі єдиного платежу в рахунок погашення кредиту та визнання договору поруки припиненим у зв*язку з не зверненням ОСОБА_3 протягом 6-ті місячного строку (починаючи з дня настання основного зобов*язання) з позовом до поручителя, але, прийняти їх до уваги як підставу для відмови у позові - не може.

Так, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України «якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.»

При цьому, кредитор, відповідно до положень приведеної статті та правил, встановлених частиною 4 статті 559 ЦК України у разі зміни строку основного зобов*язання зобов*язаний пред*явити позов до поручителя протягом 6-ті місяців, починаючи від цієї дати.

Як встановлено судом, кредитор (Позивач по справі) змінив строк виконання основного зобов*язання, направивши 02.09.2014 р. Боржнику письмову Вимогу про дострокове повернення кредиту з відсотками протягом 31 календарного дня. Аналогічну вимогу поручителю ОСОБА_3 направив 03.11.2014 р.

ОСОБА_1 отримав вимогу 27.09.2014 р.; поручитель рекомендоване поштове відправлення не отримав (аркш. 29-32).

Тому, позовна давність для пред*явлення позовних вимог поручителю обчислюється з 29.10.2014 р. (27.09.2014 р. + 31 календарний день); Банк з позовними вимогами за захистом порушених прав звернувся до суду 23.03.2015 р.

Згідно ст.10 ЦПК України «1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_3 у прийнятті грошей в рахунок погашення заборгованості єдиним платежем Відповідачами суду не надано, отже, приписи ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК Укрїни останніми не дотримані.

Судові витрати суд присуджує стороні, на користь якої постановлено рішення, за правилом ст.88 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.212-215,88 ЦПК України, ст.ст.1050,1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2) на користь ПАТ «ВБТ Банк» ( код ЄРДПОУ 14359319) заборгованість по кредитному договору №R53400211371В від 15.03.2012 р. в розмірі 346 468 гр.55 коп., з яких: 99062 гр. 51 коп. строкова заборгованість по тілу кредиту; 45 394 гр.24 коп. прострочена заборгованість по тілу кредиту; 54 748 гр. 13 коп. прострочена заборгованість по процентам; 147 089 гр. 53 коп. в рахунок пені та 2839 гр. 88 коп. в рівних частках в рахунок сплаченого судового збору.

В іншої частини позову- відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів.

Повний тексту рішення виготовлений 05.04.2015 р.

СУДДЯ : В.А. ОКСЕНЕНКО.