Рішення № 56988865, 25.03.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/3439/16- ц

провадження 2/201/1465/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2016 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 товарної біржі, третя особа Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про зняття арешту та усунення перешкод в користуванні приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 березня 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 товарної біржі про зняття арешту та усунення перешкод в користуванні приміщенням, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що 28 грудня 2015 року він згідно із свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 грудня 2015 року набув право власності на домоволодіння № 45 по вул. Оранжерейна в м. Дніпропетровську, яке зареєстровано за ним відповідно до закону, про що надаю копію технічного паспорту з розташуванням обєкта нерухомості разом з земельною ділянкою площею 1078 кв. м., тобто 0.1089 га, кадастровий номер 1210100000:09:251:0005. При реєстрації права власності у нотаріуса позивачу стало відомо, що на дане домоволодіння накладено арешт па підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова. Вищезазначене нерухоме майно він придбав під час проведення прилюдних торгів з продажу майна підприємства-банкрута ПП «ЕКО-ФАРМА», яке на теперішній час ліквідовано, а ще раніше воно було визнано банкрутом. Піл час дослідження матеріалів справи у суді він дізнався, що потерпілі по справі до теперішнього часу відсутні, також не заявлено цивільного позову, отже відсутній і цивільний позивач. Таким чином, відсутня підстава накладення арешту у вигляді майбутнього відшкодування збитків та забезпечення цивільного позову. Чинним законодавством України передбачена процедура реалізації майна банкрута, яке знаходиться під арештом. Позивач вважає, що вказаний будинок підлягає звільненню з-під арешту, так як перебуває у його законному володінні і на неї не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, виданими не в зв'язку з правовідносинами, що виникли на підставі його договору про придбання вказаного домоволодіння. Крім того, у грудні 2015 року він почав також орендувати приміщення у ОСОБА_2 товарної біржі по договору суборенди між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 товарною біржею, за адресою: вул. Станична, буд. 80, м. Дніпропетровськ, але на даний час невідомими особами чиняться перешкоди позивачу у користуванні приміщенням. Отже, вважає позивач, він є добросовісним набувачем та законним власником придбаного будинку та належним орендарем. Звернувся до відповідача і третьої особи з питанням про звільнення з-під арешту цього будинку, зняття арешту і обтяжень, усунення перешкод в користуванні майном, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. А тому просив зняти арешт та обтяження № 11895182 та № 13432397 з домоволодіння № 45 по вулиці Оранжерейній м. Дніпропетровська та усунути перешкоди йому в користуванні будинком № 80 по вул.. Станичній м. Дніпропетровська, задовольнивши уточнений позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 товарної біржі в судове засідання не зявився, про час та місце повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вказаним, на думку суду, не заперечував проти позову, просив справу розглянути без його участі за наявними матеріалами і рішення винести на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції в судове засідання не зявився, про час та місце повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вказаним, на думку суду, фактично про розгляд справи знає і не заперечує проти розгляду справи без його участі за наявними матеріалами. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної третьої особи згідно ст. 169 ЦПК України.

Зясувавши думку сторін і третьої особи, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 28 грудня 2015 року згідно із свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 грудня 2015 року, посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за № 2664 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та витягу з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно про реєстрацію права власності № 51050007 віл 28 грудня 2015 року, номер запису про право власності: 12803203, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 716713512101 набув право власності на домоволодіння № 45 по вул. Оранжерейна в м. Дніпропетровську, яке зареєстровано за ним відповідно до закону, про що надаю копію технічного паспорту з розташуванням обєкта нерухомості разом з земельною ділянкою площею 1078 кв. м., тобто 0.1089 га, кадастровий номер 1210100000:09:251:0005. При реєстрації права власності у нотаріуса позивачу стало відомо, що на дане домоволодіння накладено арешт па підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова. Вищезазначене нерухоме майно він придбав під час проведення прилюдних торгів з продажу майна підприємства-банкрута ПП «ЕКО-ФАРМА», яке не теперішній час ліквідовано, а ще раніше воно було визнано банкрутом. Тож, 28 грудня 2015 року позивач з публічних торгів придбав собі у власність зазначений будинок. Вже оформлюючи документи у нотаріуса він дізнався, що на будинок накладено арешт. Піл час дослідження матеріалів справи у суді він дізнався, що потерпілі по справі до теперішнього часу, відсутні, також не заявлено цивільного позову, отже відсутній і цивільний позивач. Таким чином, відсутня підстава накладення арешту у вигляді майбутнього відшкодування збитків та забезпечення цивільного позову. Позивач вважає, що вказаний будинок підлягає звільненню з-під арешту, так як перебуває у його законному володінні і на неї не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, виданими не в зв'язку з правовідносинами, що виникли на підставі його договору про придбання вказаного домоволодіння. Крім того, у грудні 2015 року він почав також орендувати приміщення у ОСОБА_2 товарної біржі по договору суборенди між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 товарною біржею, за адресою: вул. Станична, буд. 80, м. Дніпропетровськ, але на даний час невідомими особами чиняться перешкоди позивачу у користуванні приміщенням. Отже, вважає позивач, він є добросовісним набувачем та законним власником придбаного будинку та належним орендарем. Звернувся до відповідача і третьої особи з питанням про звільнення з-під арешту цього будинку, зняття арешту і обтяжень, усунення перешкод в користуванні майном, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Чинним законодавством України передбачена процедура реалізації майна банкрута, яке знаходиться під арештом. Так, положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Кабінету Міністрів України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачене наступне: видача нотаріусом свідоцтва про придбання арештованого або заставленого майна з прилюдних торгів (аукціонів) 1.1. Придбання арештованого або заставленого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва. 1.2. Видача свідоцтва про придбання заставленого майна, яке складається лише з рухомого майна, здійснюється за місцем проведення аукціону. 2. Видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки). Придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна. 3. Підстава для видачі свідоцтва про придбання арештованого або заставленою майна з прилюдних торгів (аукціонів). 3.1. Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом па підставі складеного державним виконавцем акта про проведені публічні торги, затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. 3.2. В акті про проведені прилюдні торги має бути зазначено: ким, коли і де проводилися прилюдні торги; коротка характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане манно; прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса; дані про документи, що посвідчували право власності боржника на маймо, крім випадків, передбачених пунктом З глави 7 розділу І нього Порядку: назва документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім'я, по батькові, нотаріальній округ), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата і номер реєстрації. 3.3. Свідоцтво про придбання заставленого майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта (копії затвердженого суддею акта) про проведений аукціон. Складений організатором аукціону акт про проведений аукціон подається на затвердження нотаріусу, який вчинив виконавчий напис про необхідність звернення стягнення на заставлене майно або який прийняв рішення. 3.4. Акт про проведення аукціону, що подається нотаріусу на затвердження, має містити таку інформацію: ким, коли і де проводився аукціон; перелік і коротку характеристику реалізованого майна; початкову й остаточну ціну реалізації майна; прізвище, ім'я, по батькові (назву юридичної особи) боржника, його адресу; прізвище, ім'я, по батькові (назву юридичної особи), адресу покупця; суму, внесену переможцем аукціону за придбане майно. 3.5. До акта додається список учасників аукціону. 3.6. При реалізації на аукціоні майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації, в акті зазначаються дані про документи, що посвідчували право власності боржника на майно: назва документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім'я, по батькові, назву нотаріальної контори, нотаріального округу), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата і номер реєстрації (Підпункт 3.6 пункту 3 глави 12 розділу II в редакції наказу Міністерства юстиції№ 235/5 від 27.01.2016). 4. Видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство: 4.1. Придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно достатті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва. 4.2. Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону. 4.3. В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно має бути зазначено: імя (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону; відомості про продане нерухоме майно; електронну адресу веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону. 4.4. В протоколі про проведення аукціону має бути зазначено: майно, що запропоноване для продажу, його склад; кількість учасників аукціону; початкову вартість; ціну, запропоновану переможцем аукціону, або відомості про те, що аукціон закінчився без визначення переможця; ціну або частину ціни, сплачену переможцем; найменування і місцезнаходження (для юридичної особи), прізвище, імя, по батькові і місце проживання (для фізичної особи) переможця торгів; електронну адресу сторінки веб-сайту, на якій розміщено відомості про проведення аукціону; номер банківського рахунку, на який мають бути перераховані кошти за придбане майно; інші відомості, передбачені законодавством України. До протоколу обовязково має бути доданий засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону.

У грудні 2015 року позивач почав також орендувати приміщення у ОСОБА_2 товарної біржі по договору суборенди між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 товарною біржею, за адресою: вул. Станична, буд. 80, м. Дніпропетровськ, але на даний час невідомими особами чиняться перешкоди позивачу у користуванні цим приміщенням. Таким чином, на думку позивача, він є добросовісним набувачем та законним власником придбаного будинку та належним орендарем. Підприємство, яке було власником майна, на момент накладення арешту, на даний час не існує. Позивач є добросовісним набувачем будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Оранжерейна, б.45.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно із ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майна. Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації обтяження є втому числі і рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього закону дії або бездіяльність державного реєстратора може бути оскаржена до суду. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено наступне: «кожен має право на справедливий … розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру…».

Згідно до статті 129 Конституції України, «основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;…гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом».

Згідно до існуючої практики Європейського суду по правам людини, яка згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, наряду с Конвенцією є джерелом права, наявність безпристрасності по п.1 ст. 6 повинно визначатися по субєктивному та обєктивному критеріям.

У відповідності до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

У відповідності до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповіднодост. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 28 грудня 2015 року згідно із свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 грудня 2015 року, посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за № 2664 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та витягу з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно про реєстрацію права власності № 51050007 віл 28 грудня 2015 року, номер запису про право власності: 12803203, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 716713512101 набув право власності на домоволодіння № 45 по вул. Оранжерейна в м. Дніпропетровську, яке зареєстровано за ним відповідно до закону, про що надаю копію технічного паспорту з розташуванням обєкта нерухомості разом з земельною ділянкою площею 1078 кв. м., тобто 0.1089 га, кадастровий номер 1210100000:09:251:0005. Лише при реєстрації права власності у нотаріуса позивачу стало відомо, що на дане домоволодіння накладено арешт па підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова. Вищезазначене нерухоме майно він придбав під час проведення прилюдних торгів з продажу майна підприємства-банкрута ПП «ЕКО-ФАРМА», яке не теперішній час ліквідовано, а ще раніше воно було визнано банкрутом. Тож, 28 грудня 2015 року позивач з публічних торгів придбав собі у власність зазначений будинок. Вже оформлюючи документи у нотаріуса він дізнався, що на будинок накладено арешт. Піл час дослідження матеріалів справи у суді він дізнався, що потерпілі по справі до теперішнього часу, відсутні, також не заявлено цивільного позову, отже відсутній і цивільний позивач. Таким чином, відсутня підстава накладення арешту у вигляді майбутнього відшкодування збитків та забезпечення цивільного позову.

Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з під арешту. Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право заставодержателя звернутися до суду про звільнення заставленого майно з під арешту.

Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються як на праві власності на описане майно, так і на праві володіння ним і відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач або третя особа в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, могли б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями позивача, повязаними з неналежним виконанням взятих на себе обовязків або під час розгляду заяв відповідача, останньому було завдано ушкодження здоровя, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому звязку зі вказаними діями позивача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач або третя особа повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв вказаними особами до суду не надано.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають обєктивні підстави вважати, що позов підлягає частковому задоволенню: вимоги про усунення перешкод в користуванні майном безпідставні, оскільки не вказані які саме особи перешкоджають позивачу в користуванні вказаний майном, в який це спосіб робиться, чи приймали яс спроби захисту своїх прав позивачем шляхом звернення до відповідача чи правоохоронних органів та інш..

Не може суд прийняти до уваги можливе не визнання відповідачем позовних вимог, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим обєктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково та зняти арешт та обтяження № 11895182 та № 13432397 з домоволодіння № 45 по вулиці Оранжерейній м. Дніпропетровська, яке належить позивачу, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 товарної біржі про усунення перешкод в користуванні приміщенням відмовити.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про зняття арешту та усунення перешкод в користуванні приміщенням в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 526, 317, 319, 321, 583, 631, 651 ЦК України, ст. ст. 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 19, 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зняти арешт та обтяження № 11895182 та № 13432397 з домоволодіння № 45 по вулиці Оранжерейній м. Дніпропетровська, яке належить позивачу ОСОБА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 товарної біржі, третя особа Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про усунення перешкод в користуванні приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -